Ідея тарифного майдану у Вінниці виникла давно.
Коли в березні 2015 року Національна комісія підняла тарифи на газ для населення: під час опалення, в 3,3 рази – до 3600 грн за тисячу кубометрів, а решту часу вартість газу складає 7188 грн за тисячу кубометрів, вінничани піднялись на протести.
Тоді, весною, свої акції-протесту, вінничани називали Комунальним Майданом чи Маршем пустих каструль.
Рішення встановити Тарифний Майдан біля міської ради, як зауважують активісти, виникло після того, як Віктора Малиновського, було обрано координатором від Вінниці на Київському Тарифному Майдані.
За кілька днів перед Вінницькою міською радою розгорнулось невелике наметове містечко. А так як Тарифний Майдан припав на період місцевих виборів, поставити свій партійний намет й, так би мовити, «підтримати тему тарифів» було чимало бажаючих.
На Майдані стояли намети партії «Батьківщини», «УКРОПу», «Свободи», «Партії пенсіонерів України», «Народного Руху», «Народного контролю».
Вибори пройшли, піаритись на тарифах більше не було потреби. Отже, і намети днем за днем, по одному, зникали з Тарифного Майдану.
Сьогодні чиновникам міської ради доводиться спостерігати лише за наметом – Партії пенсіонерів України.
В той же час, ініціатор Тарифного Майдану Віктор Малиновський, зауважив, що розпускати його він не збирається.
– Після того, як Олег Ляшко зрадив сподівання киян на Тарифний Майдан, до мене приходили вінницькі поліціанти, просили «змотувати вудочки», але в нас інша мета була від початку. Вінницький Тарифний Майдан закриється лише після того, як місцева влада виконає наші вимоги:
- Доступні та обгрунтовані тарифи під контролем громади;
- Безкоштовний проїзд у муніципальному транспорті для пільгових категорій вінничан;
- Звільнення з-під варти Юрія Павленка (Хорта)
- Облаштування гуртожитку, за рахунок міського бюджету, для людей, які залишились без житла
