Демобілізовані нацгвардійці з частини 3008 зустрілися сьогодні у Вінниці, аби відзначити річницю виходу з оточення та поспілкуватися із побратимами.
Весь особовий склад частини був набраний з мобілізованих мешканців Вінницької області, пише vlasno.info
– Я був призваний під час третьої хвилі мобілізації, – говорить молодший сержант Дмитро Тану. – І хоча я маю трьох дітей і міг залишитися в запасі, проте вирішив піти захищати Батьківщину.
Бійці мали здійснювати паспортний контроль на блок-пості та охороняти його, але по факту потрапили на передову. Позиції сепаратистів були розташовані в 340 метрах від нацгвардійців.
– З серпня минулого року ми захищали 32 блок-пост, розташований в районі Бахмутки в Луганській області, – розповідає колишній боєць підрозділу Олександр Пороховничук. – Ворог регулярно нас обстрілював, а 14 листопада ми були оточені.
В результаті бійці потрапили в над скрутне становище, залишившись сам на сам із ворогом.
– Протягом двох тижнів ми сиділи майже без провізії та боєкомплекту. Техніка, що везла нам підкріплення, марно намагалася прорватися на блокпост, – повідомляє молодший сержант Тану. – Зв’язку із штабом майже не було, техніка відмовляла. Наказ був лише один — триматися. І ми трималися, зазнавши чималих втрат. Точну кількість загиблих, включаючи “айдарівців” та десантників, які служили з нами, не знає ніхто. Рахунок йде на десятки.
Врятувати життя більшості бійців вдалося завдяки спецоперації та переговорам.
В підсумку розпочалася операція із деблокування блокпосту, нас підтримала артилерія, – додає пан Дмитро. – Серед сепаратистів було багато загиблих, і вони пішли на переговори. Домовилися, що ми мирно відступимо. Ми їм не вірили, але виходу не було. Якби сепаратисти знали, в якому становищі ми були, то навряд чи б стали домовлятися. На щастя, все пройшло добре.
Сьогодні ж вже демобілізовані нацгвардійці поклали квіти до меморіалу героям АТО, фотографувалися та разом із братами по зброї згадували дні служби.
