Ця історія почалась ще в 2011 році. Тоді Надія Яківна звернулась до управління земельних ресурсів з проханням оформити право власності на земельну ділянку площею 0,0017 га, яка передалась їй та її сину у спадщину.
До нас звернулась старенька бабуся, ветеран праці, дитина війни та інвалід ІІ групи, Фурдіяк Надія Яківна.
Бабуся в розпачі, міська рада забрала в неї ділянку землі, яка належала їй з 1957 року, звісно без її дозволу.
Однак виготовлений кадастровий план показував, що земля вже не в їхньому користуванні з 2006 року. Так, земельна ділянка перейшла у користування громадянки Галімової П.І. Але як це сталось, без її відома, Надія Яківна й досі дізнатись не може, адже вінницька міська рада, управління держкомзему та департамент архітектури, містобудування та кадастру, стверджують, що ця інформація є строго конфіденційною.
«Закритими» для Надії Яківної стали й вінницькі суди, які не вважають дії міської ради протиправними.
В ході власного розслідування бабуся дізналась, що Вінницька міська рада, рішеннями 2-ї сесії 5-го скликання від 25.05.2006 р. «Про передачу земельної ділянки в оренду» та рішення № 540 п.4, 7-ї сесії 5-го скликання від 10.11.2006р. «Про передачу земельної ділянки у власність і оренду», позбавила її права власності на її ж землю.
Також стало зрозуміло, що частина документів була сфальшована. Зокрема у акті погодження меж та закріплення цих меж підроблені підписи Надії Іванівни та її сина.
А тим часом, поки йде судова тяганина, згадана Галімова П.І. «по повній програмі» хазяйнує на анексованій земельній ділянці: викорчувала малину, зробила стежку попід вікна Надії Яківни.
Між тим умови проживання бабусі бажають кращого – вода не проведена, каналізаційна система – відсутня, відтак немає елементарних зручностей. Але дозволити їх собі Надія Яківна не може, бо той невеликий клаптик землі, на якому планувалось провести водопровід та спорудити стічну яму, нахабно вкрадено міською радою.
Бабуся бідкається, що вже не в силі носити важкі відра з водою від сусідів і що їй конче потрібна хоча б криниця на подвір’ї… Однак такої «розкоші» її позбавила вінницька мерія, при цьому ще й нарекла дитину війни на виживання без належних умов.
Судова тяганина загнана в глухий кут, бо ніхто не хоче перечити мерії, чи вдасться це старенькій бабусі? Навряд!
