Судове засідання, де розглядалась провадження по спірному питанню власності майна у селі Зарванцях здивувало мене. Я, чесно кажучи, здивований і ситуацією і моєю причетністю до цієї справи, як і здивований реакцією однієї з місцевих газет, де вони зробили акцент на моєму прізвищі й так закрутили фактами у статті, що вийшло, нібито я у всьому винен.
Судове засідання, де розглядалась провадження по спірному питанню власності майна у селі Зарванцях здивувало мене. Я, чесно кажучи, здивований і ситуацією і моєю причетністю до цієї справи, як і здивований реакцією однієї з місцевих газет, де вони зробили акцент на моєму прізвищі й так закрутили фактами у статті, що вийшло, нібито я у всьому винен.
Якби я знав, що буде таке засіданні і що на ньому буде згадуватись моє прізвище, я б обов’язково на нього прийшов. А так, приходиться реагувати на роздуті новини місцевих журналістів.
По порядку…
Ще в 90-х роках, мене познайомив з паном Рожиком мій давній товариш, який орендував на цій горе-базі приміщення під рибний цех. Тоді Рожик був головою ВАТ «Агротранстехсервіс». Познайомившись, ми домовились про спільну поставку цукрового каменю з Хмельницького кар’єру на цукрові заводи Вінниччини. Справа розпочалась. Ми декілька років спільно займались перевезенням продукції: цукрові заводи отримували від нас цукровий камінь, а ми взамін отримували цукор, який продавали, а потім лиш розраховувались за камінь… Але якось Рожик вліз в борги: набрав цукрового каменю, обміняв його на цукор, а продавши його, виручені кошти потратив на акції ВАТ «Агротранстехсервіс» і особисті потреби.
В результаті «Агротранстехсервіс» залишається в боргу перед кар’єром . Сума боргу складала 300 тисяч гривень.
Тоді, пішовши на зустріч Рожику, моєю фірмою «Малиш» було надано його фірмі ВАТ «Агротранстехсервіс» фінансового векселя, яким Рожик і розрахувався за борги.
Кар’єр по виготовленню цукрового каменю почала вимагати у ВАТ «Агротранстехсервіс» розрахунку по векселю і подав до суду. Суд, порушивши справу по банкрутство наклав мораторій на відчуження майна та виставив базу на продаж, де я її і викупив.
Зауважу також, що ніякої оренди приміщень бази з моєї сторони, як розповідає Валентина Рожик, не було. Мало того, я більш ніж переконаний, що мадам Рожик підняла «ґвалт» тільки через те, що я їй колись відмовив у купівлі її ж акції цього підприємства.
Незабаром після купівлі бази, було вирішено її продати, бо вона не підходила для реалізації поставлених завдань.
На цьому все. А що вони там зараз розбираються і що для цього стало причиною, мене, в принципі, не цікавить і немає цікавити.
Я бачу тут політичний і шахрайський підтекст за діями мадам Рожик:
Вона вступила в злочину змову з Юшковим (Квасом) для того, щоб відібрати базу у законного покупця Олександра Мріщука, що купив її абсолютно прозоро на публічних торгах, організованих банком. А я є лише приводом для оправдання шахрайських дій мадам Рожик;
Як тільки ГО «Голос народу» починає активно відстоювати інтереси територіальної громади Вінниччини в ЖКГ, одразу з’являються кримінальні справи, СБУ, провладні ЗМІ та Рожик, яка активізує свою брехливу діяльність.
Порада міській раді: замість того, щоб на захист своїх корумпованих дій викликати пані Рожик, краще б сіли за стіл переговорів з територіальною громадою та відпрацювали спільні правила по захисту їх інтересів в ЖКГ.
