Неординарна ситуація в країні в черговий раз розділила Україну на частини за ідейними поглядами. Одні за Євроінтеграцію, другі – проти. Однак ці протистояння свідчать про те, що подано соціальний запит, який не терпить зволікань.
Неординарна ситуація в країні в черговий раз розділила Україну на частини за ідейними поглядами. Одні за Євроінтеграцію, другі – проти. Однак ці протистояння свідчать про те, що подано соціальний запит, який не терпить зволікань.
Зворотній зв’язок між владою і народом, що був обіцяний народними обранцями перед виборами, відсутній. Принцип парламентаризму спотворений настільки, що про ніяку взаємодію між владою і громадянським суспільством не може йти мова.
Дійшло до того, що народ України виступає як суб’єкт суверенітету лише в якості електорату.
Здавалось би, ми маємо право голосу, ми можемо вільно обирати того, хто на нашу думку гідний представляти наші інтереси. Однак ми не маємо можливості контролювати своїх представників у владі. В результаті, відсутність зворотного зв’язку в системі приводить до застою і перетворює Верховну Раду України в політичну корпорацію, далеку від потреб народу.
Нам давно потрібний «політичний устрій», при яких громадяни відчують себе господарями.
Вибори в країні давно перетворились на парад клоунів. Взяти хоча б те, що сьогодні в партіях списки формуються переважно не виборцями, а інвесторами , і депутати, що пройшли за закритими списками , не несуть ніякої відповідальності.
Всі учасники політичного процесу повинні нести відповідальність. Так як депутати можуть вибирати і відкликати уряд , а уряд може призначати і звільняти своїх співробітників , то й виборці повинні теж мати простий механізм відкликання депутатів , мерів , президента у разі їх неефективної роботи.
Відсутність реальної можливості у народу контролювати парламентаріїв є серйозною вадою, огріхом у фундаменті держави.
Логічним вирішенням цих суперечних питань можуть стати територіальні громади. Які, за Конституцію України і її статтями 140-143 дають нам повне право не тільки керувати своєю країною, але і вказувати владі, чого ми хочемо, контролювати цю владу.
А так, як депутати Верховної Ради України мають максимум привілеїв і мінімум відповідальності, територіальні громади стали сьогодні просто життєво необхідними. Саме вони допоможуть підвищити ефективність законодавчої роботи, відрегулюють збої в системі представництва і створять систему дисциплінарного контролю з боку громадянського суспільства.
Можливість народного контролю влади додасть значимість голосу виборця, підвищить статус Громадянина України, у якого повинні бути не тільки обов’язки перед своєю державою, а й право на управління .
До того ж, після розбудови територіальних громад українці зможуть на своїй території відкликати чиновників, проводити референдуми і розпоряджатися коштами міських бюджетів.
Територіальні громади дадуть можливість жителям нашої країни, з одного боку, повною мірою розпоряджатися тими матеріальними і нематеріальними ресурсами , які знаходяться на території громади, а з іншого боку – повною мірою забезпечити якісними послугами людей, що проживають на цих територіях.
В створених територіальних громадах місцеві громади самі визначаться, які повноваження залишити за собою, а які – делегувати адміністраціям, як місцевих, так і національного значення.
Територіальні громади будуть також наділені правом вимагати звітності від посадових осіб. Також вони матимуть можливість вирішувати питання на своїй території , проводити місцеві референдуми.
Територіальні громади – наше майбутнє, бо по іншому ми не зможемо змінити критичну ситуацію в країні і припинити політичні ігрища.
