Голова обласної ради Сергій Свитко, по результату робочої наради, розпорядився навести лад із проблемними стічними водами у місті Тульчин, що на Вінниччині. Для цього він скоординував голову «Вінницяоблводоканал» Василя Сиско та директора «Фонду розвитку водоочисних технологій» Юрія Загородюка та доручив їм зарадити екологічній біді.
Голова обласної ради Сергій Свитко, по результату робочої наради, розпорядився навести лад із проблемними стічними водами у місті Тульчин, що на Вінниччині. Для цього він скоординував голову «Вінницяоблводоканал» Василя Сиско та директора «Фонду розвитку водоочисних технологій» Юрія Загородюка та доручив їм зарадити екологічній біді.
Тому, під егідою голови облради, 18 червня, до Тульчина виїхала робоча група кращих київських проектантів-фахівців очисних споруд за рекомендацією Юрія Загороднюка, представники ГО «Голос народу», та голова «Вінницяоблводоканал» Василь Сиско.
Як виявилось, ще кілька років тому Тульчинський водоканал не належав до структури обласного водоканалу, а був на особистому підпорядкуванні Тульчинської міської ради. Самоплин, на який пустили шкідливі стічні води, велике навантаження промислових стічних вод від підприємств «ТульчинМ’ясо» та молокозаводу «Тульчинка», а також недбалість місцевих чиновників мало не призвели до екологічного лиха. Так, очисні споруди не працюють вже більше 15 років, міські каналізаційні колодязі та труби не витримують навантаження потоків стоків. В результаті,через непрацюючі очисні споруди, каналізаційні відходи потрапляють до Південного Бугу неочищеними. А від так страждають місцеві мешканці: постійний сморід, який посилюється зі зміною погодних умов, та й купатись в річці, кажуть, страшно вже. Дістається і навколишнім селам, а саме Клебань та Кинашів, що розташовані поблизу міських відстійників.
Олена Степанівна, жителька села Кинашів, розповідає, що боїться напувати свою корову з річки, а некип’ячена вода з криниці часто сприяє діареї та болям у шлунку. Жінка також стверджує, що вода з річки не підходить навіть для поливу городини, бо та жовкне та, згодом, всихає. З настанням тепла ситуація погіршується, а відтак селяни бояться інфекційних захворювань.
Слід зауважити, що каналізаційна мережа міста досить розгалужена, і не говорячи про те, що не тільки водоканал потерпає від шкідливих стоків, а і водопроводи загальної каналізаційної мережі, які мають витоки, шкідливі речовини можуть опинитися в будь-якій частині міста.
Вінницька Обласна державна адміністрація відреагувала на «стокове лихо» Тульчина й виділила мільйон гривень на врегулювання екологічної ситуації. Однак цих коштів вистачить лише на часткову реконструкцію очисних споруд та каналізації, вважає начальник обласного водоканалу Василь Сиско:
Очисні споруди прийдеться запускати буквально заново. За гроші, що виділила область, потрібно буде виконати ремонт, посилити конструкції, замінити запірну арматуру та технологічні трубопроводи в корпусі змішувачів, баків реагентів і хлордозаторів, модернізувати змішувачі, модернізувати систему збору води з відстійників і облаштувати в них тонкошарові модулі. Також необхідно удосконалити відведення осаду з відстійників, замінити засипку фільтруючого шару швидких фільтрів, встановити захисний і ізолюючий шар огороджувальних конструкцій. Чи вистачить мільйона? Сумніваюсь. Але зробимо те, на що вистачить цих грошей. Навіть неповна реконструкція суттєво змінить ситуацію. До 1 вересня ми плануємо виконати запланований ремонт очисних споруд. А після завершення,ми заборонимо «вливатись» до наших очисних споруд місцевим підприємствам, бо їхні важкі стоки знову призведуть до критичної ситуації.
Мер Тульчина Валерій Весняний провів робочу нараду за участі голови Вінницяоблводоканал Василя Сиска, голови Тульчинводоканал Анатолія Козлова, першого заступника голови Тульчинської райдержадміністрації Віталія Побережного,представників «ТульчинМ’ясо» та молокозаводу «Тульчинка», а також високопрофесійних київських науковців в галузі очищення води Олени Коцар та Олександра Шаповалова.
Зрозуміло, що суттєвої шкоди природньому середовищу завдають саме підприємства «ТульчинМ’ясо» та «Тульчинка», однак вони є головними «наповнювачами» міського бюджету. Та, не зважаючи на цей факт, якщо до першого вересня поточного року вони не вирішать питання з передочисткою своїх стічних вод, міський водоканал заборонить їм вливати стоки до міської каналізації. Адже екологічні штрафи за забруднення водоймищ перевищать фінансові надходження від цих підприємств.
Між тим «ТульчинМ’ясо» вже працює над створенням локальних очисних споруд. Наразі там повним ходом йде ремонт, як фасадної, так і внутрішньої частин будівлі. До того ж вонивже встановили новенькі жировиловлювачі. Однак решта обладнання потребує абсолютного оновлення, в тому числі вітродуйки, які керівництво заводу хоче замінити на низькоенергоємні. Підприємство також потребує агрегати фізикохімічної та біологічної очистки.
От ситуація з молокозаводом складніша: «Тульчинка» розташована в густо заселеному секторі, тому можливості поставити свою локальну очисну споруду немає (таке будівництво здійснюється на відстані 20 метрів від житлових будинків). Тому підприємству доведеться приєднуватись до очисних споруд або міського водоканалу, або м’ясокомбінату.
Щоб проаналізувати складний фізикохімічний склад стоків «Тульчинки» еколог та головний інженер підприємства надали експертам проби води.
В будь-якому випадку, обом підприємствам доведеться виконати умови міського водоканалу й проводити передочистку своїх стоків. Тим більше, що тепер це питання на контролі громадськості та обласної ради.
Для детальнішого вивчення всієї ситуації делегація з Києва оглянула також очисні споруди водоканалу. Як виявилось, очисними вони тільки називаються. З ладу вийшли давно – більше десятка років тому. Не зважаючи на те, що вода туди фактично не поступає, в повітрі стоїть стійкий неприємний запах. Як пояснила спеціаліст очисних технологій Олена Коцур, сморід – результат гниття органічних речовин у стоках.
Запах розноситься вітром ще, як мінімум, на кілометрів 10.
Не менш критична ситуація на каналізаційній насосній станції міста. Колодязі, куди потрапляють стічні води дуже часто забиваються жировими сполуками із молокозаводу.
– Влітку проблем з жиром менше, куди важче з ним боротись в холодну пору – резюмує начальник «Тульчинводоканалу» Анатолій Козлов.
– Наприклад, восени жир починає застигати, при цьому він закупорює труби. В результаті восени насосна станція переганяє втричі менше води, чим влітку.
Зібравши всі потрібна дані, Олена Коцур та Олександр Шаповаловпообіцяли розробити комерційні проекти по запуску очисних споруд вже в понеділок-вівторок:
Окремо кожному підприємству, а також міському водоканалу ми зробимо по кілька варіантів проектів. Ми врахуємо всі побажання, та запропонуємо найбільш вигідні пропозиції. Буду сподіватись, що Тульчин визначиться і ми зможемо врятувати важку екологічну ситуацію.
Зауважимо, що Тульчин історично-красиве місто, яке з усіх боків омивається водами Південного Бугу. Палац графа Потоцького додає Тульчину особливого туристичного колориту, а училище культури – молодості та енергійності. Можливо саме ці факти сприяють дорожчанню тульчинської нерухомості. Відомо, що квартири в центрі міста Тульчин майже однакової вартості з квартирами у спальних районах Вінниці. Тульчин «росте» з кожним роком. А отже, будемо надіятись, що міська влада активно посприяє відновленню водоочисних споруд аби зробити місто ще сприятливішим для проживання та туризму.
P.S. Наша громадська організація «Голос народу» особисто контролюватиме питання якості питної води на Вінниччині. Ваші листи-скарги про те, що пити воду з під крана неможливо і навіть небезпечно, прийняті до уваги та були уважно розглянуті. Відтепер ми випускатимемо серії публікацій по даній темі. Начальник «Вінницяоблводоканал» Василь Сискообіцяв співпрацю. А це значить, що матеріали будуть цікавими, а подекуди, навіть, шокуючими. Будьте готові знати правду про те, що ми п’ємо та завдяки кому чи чому ми це п’ємо … Далі буде!
