Законопроект «Про енергетичну ефективність будівель» готовий до розгляду ВР, шанси на прийняття високі. Коли проект стане Законом, тепла в квартирах мешканців багатоповерхівок навряд чи додасться. Енергоефективність залишиться їх особистою справою.
Законопроект «Про енергетичну ефективність будівель» готовий до розгляду ВР, шанси на прийняття високі. Коли проект стане Законом, тепла в квартирах мешканців багатоповерхівок навряд чи додасться. Енергоефективність залишиться їх особистою справою.
Декылька тижнів тому відбулося громадське обговорення проекту закону «Про енергетичну ефективність будівель». Для Мінрегіону, розробника законопроекту, воно завершилося тріумфом. Учасники обговорення дійшли висновку, що проект потрібно приймати якнайшвидше з погодженням документа в запропонованій редакції. На думку експертів, проект Мінрегіону відповідає європейській Директиві №2010/31/ЄС, з прийняття попередниці якої, в 2002 році в Європі почався «великий похід» за енергоефективністю. При цьому відомство акцентує увагу на тому, що у проекті врахували особливості українських будівельних нормативів.
У той час, як в Європі сертифікація енергетичної ефективності обов’язкова для будівель із загальною площею понад 500 кв. м, у проекті Мінрегіону прописаний більш м’який режим сертифікації, без урахування в метражі неопалюваних приміщень, зокрема, балконів, які до опалювальних приміщень не відносяться.
Шлях в Європу через закон
Безсумнівно одне – рано чи пізно Закон «Про енергетичну ефективність будівель» в Україні буде прийнятий, оскыльки це глобальна тенденція. Про економію енергії, споживаної будівлями, всерйоз замислюються як на Заході, так і на Сході. Те, що перша енергетична директива ЄС 2002 року застаріла всього за 8 років і в 2010 році замінена Директивою №2010/31/ЄС, наочно свідчить, що Європа не стоїть на місці. І це не дивно. Будівлі в Європі на старті гонки за енергоефективністю» споживали 40% всієї енергії.
В Україні, як і в інших пострадянських країнах, будівлі споживають ще більше енергії. При цьому кожна з країн проблеми енергоефективності вирішує в міру своїх можливостей і бажання. Приміром, у Латвії Закон «Про енергоефективність будівель» діє з 2013 року, Киргизстан Закон прийняв у 2011 році «за мотивами» європейської директиви №2010/31/ЄС і називає кращим в СНД, а в Росії цей же Закон був прийнятий ще в 2009 році.
Україна поки серед відстаючих, але зараз, як ніколи, близька до прийняття спеціального закону щодо енергоефективності. По-перше, цьому сприяє політична кон’юнктура. По-друге, проект Закону «Про енергетичну ефективність будівель», розроблений Мінрегіоном, гармонує з двома іншими масштабними проектами, народженими в кабінетах міністерства: «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Великої відстрочки не буде!
Першу презентацію проекту Закону «Про енергетичну ефективність будівель» Мінрегіон провів в липні, про що «У. К.» писала. У вересні міністерство доопрацювало проект і повторно розмістило на своєму сайті. Суть документа від цього не змінилася. Головне нововведення проекту – введення обов’язкової сертифікації існуючих будівель. А саме:
– держоб’єктів з опалювальною площею понад 500 кв. м;
– будь-яких споруд з опалювальною площею понад 500 кв. м при їх продажу або передачі в оренду;
– будівлі (крім житлових), в яких продаються або здаються в оренду приміщення з опалювальною площею понад 500 кв. м.
Принципова відмінність доопрацьованого проекту в тому, що Мінрегіон вирішив не розтягувати у часі вступ закону в силу. Спочатку планувалося, що вимоги щодо обов’язкової сертифікації будівель почнуть діяти через 18 місяців після офіційного опублікування закону. З оновленого варіанту ця норма вилучена: якщо закон буде прийнятий, він набуде чинності через півроку після офіційного опублікування.
Інші поправки точкові: розширено перелік органів, які беруть участь у забезпеченні енергоефективності будівель і згадані органи місцевого самоврядування.
Так само розширено перелік об’єктів, на які закон і, відповідно, вимоги щодо енергоефективності не поширюються. Спочатку розробники пропонували вивести з-під дії закону будівлі, в яких розташовані виробничі підрозділи. Зараз у проекті міститься норма про непоширення закону на будівлі та приміщення виробничого призначення. Крім цього проект доповнено новою статтею «Професійна атестація робіт (послуг) у сфері енергетичної ефективності будівель». Норма про обов’язкову сертифікації Держархбудінспекцією виконавців робіт і послуг за енергоефективності містилася і в липневому проекті. Тепер вона виписана більш чітко, а Кабмін наділений повноваженнями щодо регламентації порядку атестації і встановлення переліку робіт і послуг, які підлягають атестації.
Даєш добровільну сертифікацію
Втім, не виключено, що на шляху до парламенту проект позбудеться кількох важливих пунктів. Восьмого жовтня Громадська рада при Мінрегіоні прийняв рішення №3/3, яким визнав, що проект Закону «Про енергетичну ефективність будівель» не відповідає прогресивним міжнародним практикам стимулювання у сфері енергоефективності та потребує доопрацювання. Громадські категорично виступили проти ключової норми проекту – обов’язкової сертифікації будівель, що, на їхню думку, «обмежить права і законні інтереси власників нерухомого майна». Заперечують громадські і проти обов’язкової розробки паспортів енергоефективності об’єктів будівництва у складі проектної документації. Ще одна вимога/побажання Громадської ради – не замикатися на внутрішній сертифікації енергетичної ефективності будівель, а визнати відомі міжнародні системи оцінки екологічної ефективності будівель – британську BREEAM і американську LEED.
У разі, якщо проект в парламент буде внесено без врахування пропозицій Ради, він залишив за собою право звернутися до парламентських фракцій і депутатів з пропозицією відправити його на доопрацювання.
З іншого боку, якщо поправки будуть враховані – проект остаточно перетвориться в декларацію з мінімумом конкретних норм.
Багато слів, мало чисел
За великим рахунком, перевага проекту Закону «Про енергетичну ефективність будівель» одна: він ліквідує законодавчу прогалину в регламентації енергоефективності. Істотний недолік теж один – декларативність. У цьому його відмінність від директиви ЄС.
«Три кити» Директиви №2010/31/ЄС:
– встановлення мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель;
– сертифікація будівель і контроль за технічними системами будівлі: опалення, гарячого водопостачання, кондиціонування і вентиляції. При цьому акцент у забезпеченні енергетичної ефективності зроблено на дотриманні min вимог при будівництві нових будівель, в існуючих будівлях або їх окремих секціях при капітальному ремонті. Причому дія цієї норми поширена майже на всі житлові об’єкти. Виняток зроблено лише для окремо розташованих будівель із загальною корисною площею менше 50 кв. м і будинків, які використовуються менше 4 місяців в році.
– прописані чіткі вимоги до проведення перевірок технічних систем будівлі. Так, системи опалення, обладнані котлами номінальною потужністю понад 100 кВт повинні перевірятися не рідше одного разу в два роки.
Мета реалізації заходів щодо забезпечення енергоефективності в європейській директиві також вказана конкретна – до 2019 року всі нові будівлі органів влади повинні бути «відв’язані» від невідновлюваних джерел енергії, а до 2021 року на нульове споживання невідновлюваних джерел енергії повинні бути переведені всі будівлі.
В українському проекті Закону «Про енергетичну ефективність будівель» конкретні цілі не вказані, розділу, присвяченого контролю технічних систем, немає. А стаття про мінімальні вимоги до енергетичної ефективності лише відсилає до чинним технічним регламентам, державним стандартам, нормам і правилам.
По суті, проект можна було б назвати «Про паспортизації та сертифікації енергетичної ефективності будівель».
Ось і виходить, що прийняття проекту на життя більшості українців, які проживають у будинках радянської забудови, ніяк не позначиться. У всякому разі, тепліше в будинках не стане.
Втім, навіть якщо перенести в проект вимога Директиви №2010/31/ЄС про дотримання мінімальних норм енергоефективності «один в один», навряд чи щось зміниться. Капітальний ремонт для жителів більшості будинків радянської епохи вже кілька десятиліть – нездійсненна мрія.
В Європі за це штрафують
Залишається лише додати, що і в Європі з реалізацією Директиви №2010/31/ЄС не все гладко. Навесні 2014 року Єврокомісія подала до Європейського суду позови до Фінляндії і Бельгії за неповне впровадження вимог директиви. Влітку аналогічні позови подані до Польщі та Австрії. У групі ризику ще кілька країн: Словенія, Нідерланди, Люксембург, Італія і Чехія. При цьому у разі задоволення позовів країнам-порушникам доведеться виплачувати чималі штрафи: Польщі близько 100 тис. євро в день до повного усунення порушень, Фінляндії та Австрії приблизно за 40 тис. євро в день, Бельгії 19 тис. євро.
Україні подібні штрафи не загрожують. Але з позиції реальних перспектив підвищення енергоефективності будівель – це не велика втіха.
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
