Безпрецедентне падіння китайських фондових ринків загрожує всій світовій економіці
Безпрецедентне падіння китайських фондових ринків загрожує всій світовій економіці
Поки весь світ з жахом спостерігає за пригодами грецьких популістів, які ведуть до обриву не тільки свою країну, але і частково єврозону, на іншому краю світу почалися процеси, які загрожують повністю затьмарити собою європейські негаразди. Мова йде про неухильне падіння китайського фондового ринку, здатному потягнути за собою на дно не тільки тихоокеанський регіон, а й увесь світ.
Економіка КНР, швидко і стабільно зростаюча кілька останніх десятиліть, увійшла в найбільш серйозну за цей час кризу. Причому виходу з неї поки не видно.
Все почалося з того, що приблизно два роки тому в КНР було прийнято пакет законів, які стимулюють покупку акцій місцевих компаній приватними особами. Ринок на це відреагував позитивно: акції пішли вгору. Сотні мільйонів китайців, у яких були хоч якісь вільні кошти, кинулися грати на біржі. Фондовий ринок залила справжня Хуанхе приватних юанів, що тільки підштовхнуло зростання котирувань, що спрямувалися до зірок. Жадібні до грошей компанії всіх розмірів і напрямків діяльності, дивлячись на таку справу, вишикувалися в чергу на IPO, задовольняючи зростаючий попит все новими і новими акціями.
Коли в інвесторів почали закінчуватися власні кошти для придбання акцій, що дорожчають, почалася масова і вкрай небезпечна гра в маржинальну торгівлю. Це такий різновид біржових операцій, коли акції фактично купуються в борг, який постійно збільшується із зростанням обсягів покупки. При зростаючому ринку – нічого страшного, навіть навпаки: інвестор, не вкладаючи власні кошти, стає володарем все більшої кількості активів. Але ось при падінні ринку до певного рівня всі акції, що беруть участь в маржинальної торгівлі або підлягають негайному продажу, або інвестору треба погашати борг, додаючи власні кошти на відповідний рахунок. Загалом, схема заплутана, але якщо коротко, то її можна позначити так: чим багатший інвестор був на зростаючому ринку, тим більше у нього боргів на ринку, що знижується.
Приблизно півтора роки ніяких проблем не було: китайські ринки виросли в ціні на неймовірні 150 відсотків, озолотити тих, хто вступив у гру на ранніх стадіях. І чим швидше зростав ринок, тим більше китайців влазило у борги, аби прикупити собі ще акцій. Приблизно тим же займалися інвестиційні та фінансові компанії, різного роду фонди та інші інституціональні інвестори: гра на зростаючому ринку стала національним видом спорту. У Китаї стало нормальним, що про акції та котируваннях говорили бармени, водії таксі, дрібні клерки і навіть студенти.
Банки, у яких вишикувалася черга за кредитами на покупку акцій, радісно роздавали гроші під заставу все тих же зростаючих акцій. Ставка під 20% річних нікого не відлякувала – якщо в рік акції ростуть на 150%, то ніяких проблем тут немає. Банкам, правда, доводилося займати все більше грошей за кордоном – свої кошти моментально розлетілися на кредити сотням мільйонів новоявлених біржовиків. В результаті загальний зовнішній борг Китаю досяг фантастичного показника в 250% щодо ВВП. Однак цей фестиваль, як і будь-який інший, тривав недовго.
12 червня відбулося різке (на шість відсотків) обвалення котирувань на найбільших біржах країни – в Шанхаї і Шенчжень. Приблизно те ж саме відбулося і в Гонконзі. Що стало приводом для падіння ринків, поки неясно. Можливо, багато великих гравців одночасно вирішили зафіксувати прибутки. Зараз місцеві фінансові влади активно шукають в події ознаки «змови». Як би там не було, сотні мільйонів китайців одночасно протверезіли, усвідомивши, що останній рік фактично грали в «МММ». Намагаючись зберегти свої гроші, вони кинулися продавати акції, що ще сильніше підкосило ринок.
На біржах почалася легка паніка, але поступово ще більше посилювалася. В результаті китайські фондові ринки за чотири тижні втратили в ціні більше 3,2 трильйона доларів (близько 30% щодо пікових значень), що приблизно дорівнює двом ВВП Індії. «Відкат», на який багато хто сподівався, не стався: однією з умов маржинальної торгівлі є обов’язковий продаж акцій у разі їх падіння до певного рівня, величезні обсяги були розпродані за низькою ціною примусово, залишивши власників замість прибутків з величезними боргами перед банками і брокерами. Обов’язкові розпродажі ще сильніше вдарили по ринку, його падіння триває і донині.
Китайський уряд, дивлячись як фантастичний успіх їх затій із залученням на біржі приватних інвесторів швидко перетворюється на гарбуз, взявся допомагати ринкам. Насамперед вони, звичайно, заборонили «поширювати наклепницькі і панічні чутки» про стан економіки і фондових ринків і почали розслідування відносно «нечистоплотних» трейдерів.
Пекін повністю заборонив нові IPO, урізав облікову ставку, щоб наповнити ринок ліквідністю, призупинив торгівлю акціями 745 найбільш знецінених великих компаній, зняв обмеження на покупку акцій пенсійними, страховими компаніями, а також створив «фонд порятунку» з активами в 20 мільярдів доларів, покликаний скуповувати стрімко дешевшають акції, щоб хоч трохи затримати падіння цін на них. Поки все це не допомагає, оскільки масштаби лиха набагато серйозніші. Наприклад, зараз на китайських біржах на добу продається акцій на 60 мільярдів доларів, тому 20-мільярдного фонду порятунку вистачило б для стабілізації ситуації лише на кілька годин.
Ситуацію міг би виправити Народний банк Китаю (аналог ЦБ), якби він вийшов на ринок з еквівалентом сотень мільярдів доларів. Це як мінімум заспокоїло б інвесторів. Однак для цьогоНБК довелося б додруковувати гори юанів, що неминуче спричинило б різке зниження курсу національної валюти і поховало б мрії китайської влади про її перетворення в регіональну, а потім і світову резервну.
А криза тим часом переходить на новий рівень. Масові банкрутства приватних вкладників, які втратили всі свої гроші на знецінених акціях, з кожним днем роблять все більший тиск на банки. Кредити не повертаються. Що ще гірше для банківської системи, в більшості випадків заставою при кредитуванні виступали все ті ж акції. Навіть якщо їх вийде продати, повну суми повернути ніяк не вдасться. А в китайських банків свої борги – перед іноземними колегами. Якщо виникнуть проблеми з їх погашенням (а уникнути цього буде дуже важко), то вся банківська система країни опиниться під загрозою. І це вже дуже серйозно.
Без нормально працюючих банків не буде і нормальних інвестицій. Компанії, які пережили біржовий крах (а переживуть його далеко не всі) будуть потім роками думати не про розширення виробництва, а про виплату гігантських боргів. У Японії подібна ситуація свого часу привела до десятиліття стагнації, з якої країна тільки нещодавно почала видиратися. Для Китаю такий розвиток подій може виявитися вкрай небезпечним. Без швидкого економічного зростання йому буде вкрай непросто обслуговувати сукупний зовнішній борг. Тільки його обслуговування зараз коштує майже 20% ВВП країни.
Але що ще гірше, китайські проблеми давно перестали бути суто китайськими. Роль КНР у світовій економіці настільки велика, що важко навіть припустити, чим обернеться уповільнення або спад в Китаї для всього світу. Фондова «бульбашка», що луснула, найболючіше вдарила китайському середньому класу, який, в основному, і ніс свої і позичені гроші на біржу. Його зубожіння призведе до колосального скорочення внутрішнього попиту та імпорту товарів середньої і високої цінової категорії. Постраждають не тільки китайські виробники, але і європейці, американці та японці, які орієнтуються на сотні мільйонів китайських споживачів. Наприклад, можна припустити, що непрості часи чекають французьких виноробів – для них Китай є ринком номер один.
Зниження виробництва в головних економічних центрах рикошетом вдарить і по виробниках сировини, що забезпечували це виробництво. Остигає світовій економіці потрібно буде менше нафти, металу, вугілля, деревини і всього іншого. Від цього постраждають економіки таких країн як Росія, Іран і Венесуела, повністю «заточені» на експорт сировини. Наприклад, в подальшому падінні нафтових цін на тлі китайського кризи вже ніхто не сумнівається. Це ж стосується і цін на сталь: зупинка численних китайських будівництв істотно знизить попит на арматуру, труби і металоконструкції.
Хвилі від китайської фондової кризи вже почали розходитися по світу. 8 липня, коли стало ясно, що заходи уряду КНР не допомагають зупинити падіння ринків, біржові котирування знизилися у всьому світі. Причому чим ближче та чи інша біржа до Китаю, тим сильніше був ефект. У Нью-Йорку падіння склало півтора відсотка, в Токіо – три, у Гонконгу – більше п’яти. Трейдери по всьому світу налаштовані не надто оптимістично і очікують від китайського керівництва рішучих заходів щодо пожвавлення фондових ринків.
Поки ж Китай продовжує рух у бік повноцінного біржового колапсу, здатного спричинити ланцюгову реакцію: фінансову, банківську, економічну кризу, удар по економіках країн регіону і, в підсумку, – усього світу.
Зараз багато експертів порівнюють нинішню китайську ситуацію з Великою депресією в США, коли відсутність мінімальних правил ведення біржових торгів також викликало роздування гігантської бульбашки з наступним її спаданням. Тоді ситуація обернулася проблемами не тільки для США, але й для всього іншого світу. Тому всі сподіваються, що цього разу Китай та інші країни світу будуть вживати заходи, щоб не допустити подібного розвитку.
Іван Яковина
Джерело:news.finance.ua
