Шановні друзі! Останнім часом політики в Україні намагаються поділити народ на два табори: на прихильників Митного Союзу та на прихильників Євросоюзу. Хотіла б роз’яснити свою особисту і партійну позицію з цього приводу.
Шановні друзі! Останнім часом політики в Україні намагаються поділити народ на два табори: на прихильників Митного Союзу та на прихильників Євросоюзу. Хотіла б роз’яснити свою особисту і партійну позицію з цього приводу.
Смію нагадати нашим невігласам-політикам, які окрім грошей від МВФ або дешевого російського газу ні про що не мріють – я буду говорити виключно про національні інтереси України. А полягають вони в тому, що українці все ж таки вибороли свою незалежність 22 роки тому, і зробили це не політики-комуняки у напівп’яному чи то від щастя, чи то від страху Парламенті, а люди, котрі прийняли це рішення на референдумі 1 грудня 1991 року. Зараз на ері незалежності ті ж самі нахаби хочуть поставити хрест.
Німеччина виступала хоч коли-небудь в якості об’єкта, а не суб’єкта міжнародних відносин? Так, це було одного разу, коли після Версальського так званого миру її поставили на коліна, а потім до влади завдяки абсолютно легальному голосуванню в 1933 році прийшов Гітлер. Розтягуючи Україну «на шпагат» і знову протиставляючи Схід та Захід, ми отримаємо рано чи пізно аналогічний результат.
Україна вже є незалежною і самостійною державою, яку, на жаль, роз’їдає короста не-українського за походженням олігархату та поглинає ракова пухлина продажного чиновництва. Народ вже ні на що не сподівається і завдяки українському прислів’ю «моя хата с краю» якимось незрозумілим чином, але виживає. Однак коли й надалі користуватися цим принципом як головною парадигмою «розвитку», то нас очікує остаточна втрата державності. Нам не потрібні політичні союзи ані з Європою, ані з Америкою, ані з Росією. Нам потрібні союзи економічні – тобто союзи з державами, які не будуть посягати на наші національні інтереси. І буде це Росія або Німеччина – мені байдуже. Так, я теж хочу мати європейське право, європейський рівень життя. При тому я категорично проти нав’язування нам свободи моралі, неправославних антиприродних цінностей. Також я проти, коли за рішенням Європейського Парламенту в нас припинять існування ті чи інші галузі промисловості або сільського господарства. Я хочу дешевого газу, дружніх стосунків з рідним для нас народом, хочу спільного святкування православних та слов’янських свят. Але я хочу, щоби мій Президент обирався в Україні, і не хочу завдяки економічній допомозі втрачати частину суверенітету. Я хочу бути Швецією та Швейцарією в одному обличчі, і маючи 35% чорноземів світу, ми можемо собі це дозволити.
На жаль, у нас не склалося з так званими політичними елітами, і ми маємо те, що маємо. А маємо ми парадокси, коли виявляється, що Віктор Янукович може ввійти в історію як головний євроінтегратор України. Цікавий поворот долі, еге ж? І цікаво, він робить це без огляду, що може втратити підтримку базових регіонів. З його боку це дуже сміливе рішення. Сподіваюся, що коли підпишуть асоціацію з Європою, наступним кроком буде проведення всеукраїнського референдуму, як це має бути за Конституцією. На перше місце треба поставити рішення українського народу, а не рішення тих чи інших олігархів, які б пісні вони не співали по своїх телеканалах. Сподіваюся, піти на такий крок у Віктора Федоровича вистачить сили волі.
Нам треба розуміти, що головне багатство України – це її земля і наше географічне розташування. А найперший наш скарб – це люди, які не зважаючи на три війни та два Голодомори вибороли собі незалежність.
Хочу наголосити, що Радикальна Партія є правою патріотичною партією з чітко вираженими соціалістичними ідеями. Ми не дозволимо зробити з українців рабів та підпасків або чиюсь «підніжку». Ми завжди будемо виступати виключно за національні інтереси України і в жодному разі не підтримаємо приєднання України до будь-яких невигідних політичних союзів, тим паче коли це робиться «через коліно». В жодному разі ми не можемо допустити розпалу громадської ворожнечі, яка розірве Україну на два великих шматки. Ми, як права партія, не можемо допустити, щоби українці терпіли будь-яку зневагу і вважалися людьми другого чи третього сорту. Ми є центром православ’я та слов’янства як для Сходу, так і для Заходу. Ми повинні зберегти свій дух, свою волю, свою кров, свою національну ідентичність, а не розмити це й остаточно втратити в конвульсіях боротьби за незрозумілі «інтеграції».
Народ – це є спорідненість за духом і кров’ю, як казав Великий Кобзар. Отож пам’ятайте це.
Вікторія Шилова
