Бо розглядає їх як один з інструментів гібридної війни.
Українські економічні санкції проти Росії, які Кабінет Міністрів ухвалив 30 грудня, почали діяти. Москва втратила ще одне джерело наповнення свого бюджету – тепер не буде збагачуватися за рахунок українських покупців. У переліку заборонених товарів з позначкою «маде ін раша», вироблені в окупанта кава, пиво, цукерки, сир, картопля, мийні засоби та багато чого іншого, навіть корм для собак. Заступник голови парламентського Комітету з питань євроінтеграції Остап Семерак звернувся до уряду — а той, своєю чергою, до міністерств економіки, освіти, культури — з пропозицією розширити санкційний список, запровадити стосовно Росії ще й своєрідне «літературне ембарго».
На думку депутата, варто заборонити ввезення на митну територію України книжок та іншої друкованої продукції, що походить з РФ, – як знаряддя духовної експансії, яким Кремль засмічує мізки українців. Остап Семерак впевнений, що бойкот ідейно шкідливої продукції відповідатиме нашим національним інтересам, сприятиме захисту державного суверенітету від країни-агресора. Детальніше про цю ініціативу кореспондент «Високого Замку» розпитував в її автора.
— Пане Остапе, ви зробили докір міністру економіки за надто куций список російських товарів, на які поширюються санкції України. Ввезення якої ще продукції з Росії варто було б заборонити?
— Міністр Айварас Абромавічус, який порівняно недавно став громадянином України і тому, можливо, не знає всіх нюансів нашого опору Росії, запропонував уряду власний проект економічних санкцій проти Москви. Кабмін його підтримав, водночас прем’єр, з яким я повністю погоджуюся, дав доручення значно розширити список російських товарів, на які поширюються наші заборони. Не знаю, які додаткові позиції внесуть міністерські чиновники, але, на моє переконання, серед них мають бути і російські книжки. Кремль воює проти України не тільки зброєю, а й нав’язуванням нашим громадянам своєї облудної ідеології, пропагуванням «русского мира» з його феесбешними героями, вкидуванням брехливої інформації. Одним з елементів гібридної війни проти нас є російські серіали, російські книжки, які возвеличують імперію і водночас сіють ненависть до всього українського. Не знаю, як у Львові, а у київських крамницях досі продають контраверсійні, м’яко кажучи, книжки українофоба Бузини, які видано у Підмосков’ї. На наших полицях повно ідеологічного мотлоху авторства інших вар’ятів, який завозять з Росії. Настав час припинити цю диверсію проти нашої країни!
— Чи нема тут ризику, що на голодному книжковому пайку залишаться російськомовні громадяни? Чи не викличе це антиукраїнських настроїв?
— Така заборона матиме позитивні результати. Зокрема, для вітчизняних книговиробників. Українські видавництва, розташовані від Львова до Харкова, друкують не тільки рідню мовою, а й іноземними, зокрема російською. Надрукують вони і вартісну російську літературу. Отож внаслідок санкцій не постраждає жоден вибагливий наш читач. Заодно буде використано наш папір, задіяно наші потужності, нашу робочу силу. Українська книжка – це ще й податки в український бюджет. А головне – у надрукованих в нас книгах не будуть ганьбити нашу Батьківщину, наших пророків ніхто не називатиме «вурдалаками».
— Ви пропонуєте поставити бар’єр перед усіма надрукованими в Росії книгами чи лише перед україноненависницькими, тими, які героїзують військово-ментовську міць Кремля?
— Санкції мають бути проти всієї продукції російських видавництв. А якщо у наших громадян виникне потреба почитати світових класиків Лермонтова чи російськомовного українця Гоголя, якого Москва приписала собі, то немає проблем: видавництво «Фоліо» чи «Видавництво Старого Лева» надрукує їхні твори. До того ж кілька років тому видавництво Івана Малковича«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» надрукувало гоголівського «Тараса Бульбу» в авторській редакції, без жодної цензури, введену ще за царських часів для того, щоб спотворити цей твір.
Сподіваюся, уряд найближчим часом підтримає мою ініціативу.
— Коли ви оголосили її, то відразу закликали українську інтелігенцію до дискусії…
— Зробив так, щоб відчути настрої у суспільстві, щоб звірити свої думки з поглядами на цю тему інших співвітчизників. Як тільки озвучив свою ідею, отримав підтримку від Андрія Куркова (пише переважно російською мовою. – І. Ф.), Сергія Жадана, Юрія Винничука та багатьох інших наших письменників. Тож дилему, правильно це чи неправильно, для мене було знято. Підтримали мене деякі політики, деякі – критикували. Але це теж підтвердження того, що йдемо у правильному напрямку.
Джерело: Високий замок
