На голову Економіка «У Криму ще буде бійня». Що говорив про Україну та РФ президент незалежної Чечні Джохар Дудаєв.

«У Криму ще буде бійня». Що говорив про Україну та РФ президент незалежної Чечні Джохар Дудаєв.

56
0
Джохар Дудаєв у Грозному у жовтні 1994 року (Фото:REUTERS)

Джохар Дудаєв у Грозному у жовтні 1994 року.

21 квітня 1996 року у селі Гехі-Чу за 30 кілометрів від Грозного був знищений російською ракетою президент Чечні Джохар Дудаєв, який під час розпаду Радянського Союзу розпочав боротьбу за її незалежність.

НВ нагадує, ким він був та що говорив про Росію та Україну.

Радянський офіцер і президент Чечні

Джохар Дудаєв народився 15 лютого 1944 у селі Первомайське в Чечні (зараз село Ялхорой, Ачхой-Мартановського району Чечні). Через вісім днів після його народження родину Дудаєвих депортували у Павлодарську область Казахської РСР, де вони прожили 13 років. Після відновлення Чеченської автономної республіки у 1957 році вони змогли повернутись та оселились у Грозному.

Закінчивши школу, Джохар Дудаєв деякий час працював електриком та продовжував здобувати освіту у вечірній школі і на фізико-математичному факультеті Північно-Осетинського педагогічного університету у Владикавказі. У 1962 році він вступив до Тамбовського вищого військового авіаційного інженерного училища, яке закінчив у 1966 році.
Потім він служив у 52-му інструкторському важкому бомбардувальному полку, що базувався на авіабазі Шайковка у Калузькій області. У 1971 році після зустрічі з тодішнім міністром оборони СРСР Андрієм Гречком Дудаєв зміг продовжити навчання в авіаційній академії, незважаючи на заборону чеченцям бути старшими командирами.

У 1987 році Джохар Дудаєв отримав звання генерала та був призначений командиром 326-ї Тернопільської дивізії важких бомбардувальників 46-ї повітряної армії стратегічного призначення в естонському місті Тарту. Під час Афганської війни він розробляв план килимових бомбардувань 1986 року.

У 1989 році Дудаєв отримав звання генерал-майора авіації, а наступного року 326-у Тернопільську дивізію важких бомбардувальників було виведено з Естонії після відновлення її незалежності, і він звільнився в запас.

Того ж року Дудаєв повернувся у Грозний і почав займатись політикою. 23 листопада 1990 року на запрошення ідеологів Загальнонаціонального конгресу чеченського народу Зелімхана Яндарбієва та Мовладі Удугова він прибув на I-й Чеченський національний з’їзд і через два дні був обраний головою його виконавчого комітету. 27 листопада члени виконавчого комітету одноголосно прийняли декларацію про заснування та суверенітет Чеченської Республіки Нохчі-Чо.

Після спроби державного перевороту у Москві та створення ДКНС Загальнонаціональний конгрес виступив проти нього, а 4 вересня 1991 року після багатоденного мітингу Дудаєв оголосив про розпуск місцевої Верховної Ради. Через два дні будівлю засідань Ради захопили мітингувальники та гвардійці Загальнонаціонального конгресу, а 27 вересня того ж року відбулися президентські і парламентські вибори і Дудаєв був обраний президентом.

Війна та вбивство

8 жовтня 1991 року Верховна Рада РФРСР визнала єдиним законним органом влади у республіці розігнану Верховну Раду. Її також підтримали проросійські політики Чечні, які почали формувати власні парамілітарні збройні формування.

1 листопада 1991 року Дудаєв підписав свій перший указ Про заяву суверенітету чеченської Республіки, яким проголосив незалежність Чеченської республіки Ічкерія від Російської Федерації. Натомість 7 листопада 1991 року російський президент Борис Єльцин видав наказ про введення надзвичайного стану в Чечні. Однак, на той час у найвищому законодавчому органі Росії більшість депутатів були противниками Єльцина, через що його указ не затвердили.

Джохар Дудаєв погодився сісти за стіл переговорів з московським керівництвом, однак за умови, що ті визнають незалежність Чечні, але цього не сталося.

11 грудня 1994 року між Російською Федерацією та Чеченською республікою Ічкерія розпочалася війна.

Після відступу з Грозного штаб Дудаєва розташувався в гірському селищі у будинку військового прокурора Ічкерії Магомеда Жанієва. Наказ про вбивство Джохара Дудаєва видав особисто президент Російської Федерації Борис Єльцин.

21 квітня 1996 року співробітники Федеральної служби контррозвідки Росії запеленгували сигнал супутникового телефону Джохара Дудаєва і в повітря було піднято два літаки Су-25 з ракетами. Дудаєв загинув від вибуху ракети під час розмови по телефону з депутатом Державної думи РФ, Костянтином Боровим. Магомед Жанієв загинув разом з ним.

Цитати про Україну та Росію

У серпні 2017 року на YouTube з’явилося невідоме до цього часу інтерв’ю з Джохаром Дудаєвим, записане у 1995 році, в якому він говорив не лише про стосунки Чечні та Росії, а й прогнозував війну Росії з Україною та спробу захоплення Росією Криму.

«Щоб змінити ставлення Росії до Чечні, треба змінити всю Росію. Це не спонтанне явище. Подивіться, як готували цей план. Я вже добре знаю, щоб у військовому відношенні Генеральному штабу у взаємодії з усіма гілками влади, від Думи, Ради Федерації, виконавчої влади, правоохоронних органів, спецслужб до збройних сил спланувати таку громадину до найменших подробиць, на це потрібні роки. І вони планували роками. Чечня — це лише фактор, а далі Кавказ, далі Балтика, далі Середня Азія. Планувалося тут що — Аджарія, Абхазія, Нагірний Карабах, Лезгіністан вийшли з Дагестану та Азербайджану, Південна Осетія має бути повністю під юрисдикцією з присутністю російських військ на Кавказі. …Всіх робітників, які втратили сенс і роботу на Крайній Півночі, Далекому Сході, на Уралі, в Сибіру мали заселити сюди. Змінити демографічну ситуацію, витіснити дагестанців та інших з узбережжя Каспійського моря в гори. … І залишити кавказців насправді без Кавказу — такий був план».

«А далі – Крим. Закінчувалась кампанія у Чечні, всі ці війська мали перейти до Криму. У Литві та Білорусі коридор у Калінінградську область, окупований російськими військами, яких подіти нема куди. Ідіть туди, завойовуйте, і там їжте, грабуйте, ґвалтуйте, вбивайте, мародерствуйте та проживайте».

«У Середній Азії Казахстан та Киргизстан мають бути введені вже до складу нової Росії як колонії. З іншими вести війну, з силами Казахстану, Середньої Азії, одне з одним. Ось приблизно плани кінця 1995 року, які мала Росія».

«Звісно, ​​плани в Росії були й апетити широкі й раніше, але обірвалися на Афганістані. Знаєте, як мурашка перев’язана йде, а комарик запитує: „Що з тобою, Муріку, любий? Що трапилося?“ „Та було діло. Хотів світлячка скуштувати, та на недопалок нарвався“. Ось так нарвались на Афганістан і апетити трохи поменшали. А коли погоріли на Афганістані, то вирішили змінити політику, залучити Європу на свій бік, ідеологи та політики та загравати з Європою. Щоб посилитись до Індійського океану, Близького Сходу, Босфору, Червоного моря, а потім шльопнути і Європу».
«У Криму ще буде бійня. Україна ще схльоснеться з Росією на непримиренних… поки Росія існує, вона ніколи не відмовиться від своїх амбіцій. Ось зараз ось слов’янське там, під цією маркою, хочуть підім’яти, як і за старих часів, знову Україну, Білорусь, зміцніти».

«Тепер із Росією ніхто і в союзі, і в економічному, і в політичному і навіть торговому не хоче бути, добре вивчили. Росія по суті рекетир: ось вона погрозами, танками, армадами вибиває собі гроші. Кого б там не змінювали, суть ще не скоро зміниться в Росії».

«Он апарат президента (Росії – ред.) — є ж у вас інформація, на скільки він збільшився. А зараз деякі холуї при цьому котлі вдають — давайте змиримося з нинішнім становищем, бо буде громадянська війна. Стукачі та сексоти платні створюють фон реалістичної загрози режиму — якщо чогось там торкнутись зараз, бо не зміцнів, інакше ця сила зараз поведе їх на бійню. Потрібна згода росіян, погоджуватися із нинішнім становищем. І реалістичним залякуванням вже внутрішньої ситуації створюють фон, необхідний нинішньому режиму».

«Народи колишнього, нинішнього та майбутнього Радянського Союзу хворі на русизм, причому дуже небезпечна, важка хронічна хвороба. Русизм страшніший за фашизм, нацизм, расизм, всі людиноненависницькі ідеології, хочуть вони того чи ні. І цю страшну недугу, напевно, можна вилікувати лише найтяжчими випробуваннями. Єдиний, мабуть, народ землі взагалі ні в що не віруючий, бездуховний, аморальний і відсталий від розвитку людства безнадійно і надовго — це росіяни. … І це на превелике нещастя самого ж російського народу в масовому масштабі. Чечня — це лише привід. А по суті – це суть російського народу, хворого на русизм, людиноненависницьку ідеологію. А за це треба платити. Випробування російського народу мають бути дуже важкі і прогноз несприятливий».

«Наразі намагаються політики, ідеологи третій обрати шлях — це слов’янізація, об’єднання на слов’янській основі. З цього теж нічого не вийде, оскільки головний складник слов’янізації – українці – ніколи не змиряться з русифікацією та з русизмом».

«Це, звісно, одне з найбільших надбань цивілізованого світу — перемога над людиноненависницькою ідеологією фашизму. Але на превелике нещастя, перемагаючи і борючись із фашизмом, людство народжувало той самий русизм. Причому, на виду всього світу. У той час, коли весь цивілізований світ боровся з цією чумою ціною величезних втрат і руйнувань, у цей час у Росії знищувалися мільйони людей за національною та духовною ознакою. Тільки в одній ямі закопали 12 тисяч найкращих синів Європи — польських офіцерів. 40-тисячну польську армію знищили і залишили з них лише один підрозділ для огляду. Мільйони народів депортувалися, знищувалися, у тому числі й чеченський народ — дві третини нації ми втратили у цій мерзенній, похабній ідеології народження русизму»

жерело

#україна #війна #дудаєв #московія

Джерело

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я