52-річній Любі Коростень із Немирівського району присудили півтора роки обмеження волі за вкрадених два тюки соломи.
Про це пише Вікторія Микитюк в facebook.
52-річній Любі Коростень із Немирівського району присудили півтора роки обмеження волі за вкрадених… два тюки соломи та з дня на день мають забрати до місць позбавлення волі. Ось так жінка стала злодієм на все село. Односельчани обурені таким вибірковим правосуддям та порівннють цю резонансну справу із законом “ про 5 колосків”…
фото: Вікторія Микитюк
…Коли бачиш хатинку Любові Коростень, важко уявити, що тут живуть люди. Тут жодних комунікацій, обдерті стіни, бетонна підлога та холод. Щоб хоч якось зігрітись та зварити їжу, жінка сама побудувала грубку. Біля хати — пустий сарай. Тут нещодавно жила єдина годувальниця Люби — корівка. Проте хтось, за словами жінки, її отруїв. Тепер вона заробляє на життя тим, що везе на ринок молочні продукти, які їй дають сусіди. За день має 10-15 гривень. Так і виживає…
Життя в мене завжди було важким, – каже Люба Коростень. – Навчалась я у Ситківцях в закладі для розумово відсталих. Тим не менш, вийшла заміж й народила трьох синів. Старший помер ще семимісячним. Він був у моєї матері, коли я поїхала у райцентр на ринок. У хаті було холодно, й дитина замерзла. За кілька років не стало матері, а після неї батько згорів у власному будинку. Після похорону приїхав брат і розібрав хлів та забрав цеглу. Люба стала жити у літній кухні. Два тому поховала ще одного сина. Ігоря жорстоко побили, а мені правоохоронці збрехали, що його переїхав трактор. Після похорону сина жити стало ще важче, не було за що прогодувати корівку. Так сталось, що неподалік на полі лежали тюки із соломою і я взяла два. Власник звернувся до поліції. Отримала покарання у вигляді 80 годин громадських робіт. Але через горе у родині вона забула про відпрацювання. Кримінально-виконавча служба відповідне звернення направила до прокуратури. Хоч і власник поля заяву з поліції забрав, але мене засудили за фактом ухилення від відбування громадських чи виправних робіт до півтора роки тюрми. Справа дійшла до Вищого спеціалізованого суду, але вирок залишився незмінним. З дня на день за мною мають прийти, аби забрати до тюрми. Проте я вважаю таке покарання абсурдним. Я ж після інсульту, болять ноги, серце… Чого саджають пенсіонерів, а не всяких там Шевцових чи Насірових???
