Про те, що Україна «котиться» кудись не туди, знають усі і давно, але масштаб проблеми нам, вінничанам, відкрився тільки тоді, коли в нашому рідному місті, наш стадіон, де грались наші діти й відпочивали наші бубусі/дідусі, забрали під комерційну забудову.
Про те, що Україна «котиться» кудись не туди, знають усі і давно, але масштаб проблеми нам, вінничанам, відкрився тільки тоді, коли в нашому рідному місті, наш стадіон, де грались наші діти й відпочивали наші бубусі/дідусі, забрали під комерційну забудову.
Ми зрозуміли, що нам вже не варто чекати чогось доброго від нашої місцевої влади, коли у нас почали відбирати наші прибудинкові території, а в підвалах наших будинків, без нашого відома, почали організовувати ганделики.
Ми вкрай розчарувались в провладному правлінні, коли в платіжках за комунальні послуги, почали з’являтись, невідомо звідки взяті, трьохзначні цифри по, видуманих владою, тарифах і ми вимушені їх оплачувати, бо так за нас вирішила наша міська комунальна мафія.
Міська рада реалізовує безглузді проекти/рішення і все ціною наших грошей, наших нервів, нашого здоров’я.
І тоді ми стали шукати захисту у держави в особі різних її органів, після чого з’ясувалося, по-перше, що держава, це якась віртуальна страшилка, яку ніхто і ніколи не бачив, а по- друге, ця сама держава виступає на стороні кого завгодно, тільки не свого народу.
З органами місцевого самоврядування вийшло ще смішніше – виявилося, що починаючи з сільських рад, ми маємо (!) юридичних осіб, у яких немає повноважень захищати людей відповідних територій, інтереси яких вони, нібито представляють. І вся система законодавчої та виконавчої влади перебуває «в повітрі» і не має реального зворотнього зв’язку від людей до держслужбовців.
Здавалось, ми давно вже звикли не звертати на це увагу , але зараз криза сформованої системи в країні дійшла до стадії «самопожирання» і жити, як раніше не вийде, навіть у тих, хто цього хоче.
У пошуках винних і рішень, ми дійшли невтішного висновку, що справа не в зовнішніх ворогах , а в нашій звичці жити за принципом «пастух і стадо», «штовхни ближнього, напаскудь на нижнього». Люди скрізь самоусунулися від відповідальності за своє життя, а «пани» загралися владою. І єдине, що може врятувати Україну, ваше село чи місто, а в ньому вашу сім’ю – зміна самого принципу управління вами кимось зверху в своїх інтересах, на всеосяжне самоврядування людьми для людей.
Питання навіть стоїть не в тому, хочемо ми цього чи не хочемо, а в тому чи встигнемо ми заподіяти антинародній владі, щоб спільно вижити…
Вибір за нами – безвідповідально споглядати загибель нашого правового суспільства чи навчитися жити розумно, за своїми правилами та згідно Закону України.
Вихід є. Потрібно усвідомити себе людиною, волевиявитися як людина і проявляти твердість у захисті своїх прав і свобод.
Дивно, але в Україні одна з найкращих (якщо не найкраща ) в світі Конституція, та й закони непогані. Мабуть, чиновники списали їх , як той двієчник у відмінника , навіть толком не вчитавшись в суть. І ми маємо цим скористатись! Ми мусимо використовувати закони для своєї ж вигоди.
І якщо підходити до вирішення проблем з розумом, то люди, які непохитно захищають своє право на життя та безпечне довкілля в конкретному селі чи місті шляхом законного волевиявлення, досягнуть значно більшого, ніж поодинокі воїни, які в біганині за справедливістю, втратили будь-яку надію її віднайти. Якщо на село знайдеться таких небайдужих людей хоча б 10-20 і 50-100 – у великому місті, то вони з легкістю зможуть захистити свою територію від будь-якої провладної махінації. Саме ці території мають шанс вижити і скласти основу нового суспільства.
Ми, вінничани, яким набридло свавілля місцевої влади, беремо на себе забов’язання розбудувати структуру територіальних громад в нашому місті та всій області, які зможуть самостійно домогтись вирішення багатьох важливих питань сьогодення. До прикладу, переоцінки та встановлення адекватної вартості оренди паїв в селах; заборони будівництва комерційних об’єктів на території шкільного стадіону в Вінниці; а ще повернути землі в комунальну власність, сплачувати реальну вартість комунальних послуг… та багато чого іншого.
Природньо, що владі на місцях це не дуже сподобається. Однак вже не сила терпіти їхні насмішки. Ми твердо вирішили боротись з антинародними, незаконними рішеннями мерії та губернатора Вінниччини. Ми маємо на це повне право, бо лише територіальні громади – справжні господарі на своїй землі.
