Злочини проти Майдану: розповіді учасників процесів.
Журналісти видання Тиждень.ua опитали постраждалих, прокурорів і адвокатів, що представляють різні сторони, про справи в судах і розслідування резонансних злочинів проти учасників революції гідності, пише “Голос народу”.
У ніч на 30 листопада 2013 року загони силовиків під приводом встановлення новорічної ялинки розігнали учасників акції протесту на Майдані Незалежності. Зараз в суд передали три виробництва, в яких звинувачуються шість чоловік. Всього є 19 підозрюваних в причетності до цього злочину.
Сергій Горбатюк, голова Департаменту спецрозслідування ГПУ:
– Організація нападу інкримінується колишнім президенту, секретарю РНБО, заступнику секретаря РНБО, керівнику МВС, начальнику та заступнику начальника начальника міліції Києва (відповідно Віктор Янукович , Андрій Клюєв , Володимир Сівкович , Віталій Захарченко , Валерій Коряк і Петро Федчук . – Ред.). Всі вони оголошені в розшук.
До суду передано справу проти голови КМДА Олександра Попова за звинуваченням в пособництві працівникам правоохоронних органів в перешкоджанні проведенню мітингів і застосуванні насильства. Крім того, до суду направлено справу начальника Управління громадської безпеки ГУ МВС в Києві (Олег Мариненко, який, можливо, особисто віддав наказ про розгін. – Ред.).
Станом на лютий 2017 року головна версія така: одні особи організували розгін мітингу, інші за їх дорученням під приводом встановлення ялинки, якому нібито заважали протестуючі, вдалися до насильства.
В організації злочину безпосередньо на місці скоєння підозрюються командир полку «Беркут» Сергій Кусюк, двоє його заступників і четверо командирів рот. У судах зараз знаходяться справи двох заступників комполка і двох ротних командирів. Кусюк в розшуку. Ще є підозра одному виконавцю, але щодо нього триває слідство. Коли мова йде про безпосередніх учасників побиття, то у нас були труднощі з ідентифікацією. Однак ми рухаємося в цьому напрямку.
Крім того, проводиться перевірка щодо осіб, які нібито спровокували міліцію. Станом на лютий така інформація не підтверджена.
З урахуванням того, що слідство не завершено, перевіряємо також версію, чи не навмисне було здійснено саме жорстокий розгін з певною метою. Абсолютно зрозуміло, що можна було просто витіснити людей, сили міліції переважали. Остаточні висновки ще не зроблені, адже немає вироків. Поки їх немає, відпрацьовуємо різні версії.
Що стосується розгляду справ в судах, то вони тривають два роки. Як на мене, за цей час можна було б і вирок винести. Одне провадження з лютого, а друге з березня 2015 року в суді. Окремо ми направили звинувачення по Попову, окремо – по чотирьом командирам «Беркута». Так сталося, адже проти на той час голови КМДА підозра висунули ще в 2013 році, і в тих випадках закінчувалися терміни. Ми змушені були направити звинувачення в суд раніше. Далі планували об’єднати в суді ці два виробництва. Підозри такі: командири «Беркута» організували побиття, а Попов, зі свого боку, привід – встановлення ялинки. Ще в 2015 році ми клопотали про об’єднання. Суддя відмовила. І фактично постраждалі за тим же епізодом ходять в два суди. Ну і засідання нечасто призначають. З огляду на розвиток подій, складається враження, що ніхто нікуди не поспішає і не має на меті завершити виробництво.
Роман Ратушний, який постраждав під час розгону 30 листопада:
– Якщо оцінювати процеси в цілому, то більшістю з них я не задоволений. Звичайно, не можна оцінювати на рівні «чорне-біле». Я розумію, що там купа внутрішніх проблем. Однак в основному вони стосуються неефективного держапарату, а не потерпілих.
Сам процес розслідування мене більш-менш влаштовує, бачу реальну роботу слідчих. Вони йдуть на співпрацю, якщо потерпілі і адвокати потерпілих надають нові матеріали для справи і т. Д. Якщо говорити глобально, то мені трохи страшно, що, оскільки законодавство не дає достатнього терміну для притягнення винних і для розслідування, справу можуть або просто зшити на автоматі, як ці хлопці люблять робити, або воно взагалі розвалиться.
Щодо іншого боку цієї справи – суддів – взагалі багато питань. Суддя Мєлєшак позбавляла Автомайданівці водійських прав. Про яку компетенції і неупередженість може йти мова? Їй багато разів подавали відводи, а вона їх відкидала. Судові засідання у основному затягуються саме через неї. Вона виносить неефективні в тимчасовому сенсі рішення. Тому або з неї поганий адміністратор, або вона це спеціально робить. Є проблема і з тим, що не дуже багато постраждалих ходить на суди. (13 лютого Шевченківська райсуд нарешті задовольнив клопотання потерпілого про відвід судді Олени Мєлєшак. Тепер справа чотирьох беркутівців, обвинувачених в розгоні, – Дідюк, Антонюка, Шевченко і Тягнирядно, – буде розглядати інший суддя з самого початку. – Ред.)
Викрадення Ігоря Луценка і загибель Юрія Вербицького
21 січня 2014 року невідомі викрали активістів Майдану Ігоря Луценка і Юрія Вербицького, коли ті прибули до Центральної клінічної лікарні столиці. На наступний день Луценко самостійно вибрався з лісу під Києвом, де його кинули викрадачі після побиття. Тіло Вербицького було знайдено 23 січня в лісі біля села Гнідин під Києвом. За інформацією МВС станом на 2014 рік, Юрій Вербицький помер від переохолодження , перед смертю його били.
Сергій Горбатюк, голова Департаменту спецрозслідування ГПУ:
– Безпосередньо факт викрадення, тортур, позбавлення волі і загибелі розслідувало ГСУ МВС. Якщо не помиляюся, повідомляється підозра про причетність 13 особам. Щодо одного з них справа передана до суду. Решта в розшуку. Наш департамент розслідував незаконне прослуховування Ігоря Луценка. За результатами розслідування повідомили про підозру оперативнику і слідчому. Перевірки інших осіб, причетних до незаконного прослуховування, і їх зв’язку з викрадачами тривають. Правда, це справа не в нас, а в управлінні, яке створили після скорочення нашого департаменту в жовтні (Управління з розслідування злочинів, скоєних злочинними організаціями. – Ред.). Це виробництво передали до них.
Ігор Луценко, постраждалий:
– Співпраця зі слідством було дуже спорадичним. Прокурори допитували мене, здається, двічі. Я оцінив би це на трієчку. Свого часу я заявляв відвід слідчому, наполягав, що треба комусь іншому віддати справу, адже розслідування неефективно. Це визнають навіть ті ж прокурори в тому самому структурному підрозділі. За їхньою версією, Павлій, следовенний керівник в моїй справі, не виконував розпорядження Горбатюка. Зараз справа нарешті передали в інший структурний підрозділ.
Коли мова йде про судові провадження, що то їх я бачу практично безперспективними. По двох міліціонерів це повністю безнадійно (звинувачені в незаконному прослуховуванні. – Ред.). Що стосується одного ТІТУШКИ (один з 13 підозрюваних в причетності до викрадення і насильницьких дій. – Ред.), Який другий або третій рік суди відвідує, то проти нього теж мало свідчень, процес затягується і сходить нанівець.
На мою думку, в практичному сенсі все це дасть мало результатів – в кращому випадку, на 5% наших очікувань. Якщо говорити про справи Майдану в цілому, то критичний момент, коли можна було взяти свідчення беркутівців і далі йти вже по ланцюжку цих свідчень, маючи серйозні звинувачення проти Захарченко і Януковича, був загублений, коли Аваков їх прикрив.
Перші вбивства активістів в центрі Києва
Після прийняття так званих диктаторських законів 16 січня 2014 року протести в Києві радикалізувалися. Епіцентр протистояння був на вулиці Грушевського біля стадіону «Динамо». 22 січня тут з’явилися перші жертви серед протестуючих. Від вогнепальних поранень на місці загинули Сергій Нігоян Сергій Гагікович і Михайло Жизневский . Тяжкопоранений Роман Сеник помер 25 січня в лікарні. Станом на лютий 2017 року ця єдина з резонансних справ Майдану, де не встановлено жодного підозрюваного.
Сергій Горбатюк, голова Департаменту спецрозслідування ГПУ:
– В даний час ці вбивства не розкриті. Робота триває. Можна констатувати, що є певне світло в кінці тунелю і ми бачимо, куди рухатися. Питання в тому, щоб довести причетність до цього певних осіб. Раніше у нас не було навіть чіткого кола підозрюваних. Зараз є. Необхідно встановити конкретно тих, хто застосував зброю.
Ми мали результати експертизи, проведеної ще за попередньої влади, в січні – лютому 2014 року. Тоді експерти прийшли до висновку, що сліди пострілів на одязі потерпілих свідчать про ведення вогню з дистанції до 3 метрів. На такій відстані були тільки учасники протесту або особи, одягнені як вони. Не було зрозуміло, хто стріляв і як це сталося. Версії, звичайно, можна було висувати: або провокатори, або переодягнені міліціонери, або свої ж. Кулі в Сеник і Жізневськая – ті, які застосовують тільки правоохоронні органи, вони не продаються для широкого споживання. Це патрони для зупинки транспортних засобів . Відповідно, експертиза викликала сумнів. Ми призначили ще одну, і вона показала, що все-таки відстань було більше – понад 20 м. У такому випадку під підозрою вже певні підрозділи, які там знаходилися. Тепер питання полягає в тому, щоб зі складу підрозділу виділити тих, хто застосував зброю. У цій справі не можна говорити, що ми однозначно досягнемо результату найближчим часом.
Напади, побиття і незаконні затримання активістів Автомайдану
У ніч на 23 січня 2014 роки сталась масові побиття і затримання активістів Автомайдану на вулиці Щорса та в Кріпосному провулку. Після побиття активістів доставили в райвідділи: частина відвезли до Дніпровського, а частина – в Оболонський РВВС. Згодом суди обрали для багатьох з них запобіжний захід у вигляді двох місяців утримання під вартою. У частині постраждалих були переломи, у одного пробита легеня.
Олександр Янушевич, прокурор:
– Якщо говорити в комплексі, то епізод почався на вулиці Щорса в момент, коли у 17-й лікарні затримали Автомайданівці. Там розбили їх машини. Це сталося близько першої години ночі. Наша версія полягає в тому, що активістів спровокували і заманили через підставних осіб в Фортечний провулок і відповідно вулицю Грушевського. Прогрес у справі є. Встановлено особи великої кількості беркутівців, на пальцях можна перерахувати тих, хто в розшуку. Багатьох уже знайшли, розглядається питання про направлення звинувачень в суд. Спіймали і тітушек, які провокували Автомайданівці. У залученні тітушек підозрюються співробітники УБНОН (Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, в даний час розформований підрозділ МВС. – Ред.). Вони повинні були створити ситуацію, яка була б підставою для затримання активістів. Але провокація зірвалася, і тоді беркутівці, не чекаючи, безпідставно розбили машини і затримали людей. Зараз справа розкручуємо, і начебто вже бачимо підстави притягнути УБНОНовцев.
У справах, які в суді: вони стосуються командирів першої та другої рот «Беркута» (відповідно Добровольський і Логвиненко), а також їх підопічних: восьми і п’яти чоловік. Це за винятком тих, хто в розшуку. Є чотири виробництва. Зараз домоглися передачі справи Логвиненко і восьми його підлеглих до Солом’янського суду. Намагаємося переконати суд, щоб він почав слухати ці виробництва по суті. Відносно командира Добровольського ми цього вже насилу більш-менш домоглися. У той же час ніяк не можемо переконати суд, щоб він почав слухати справу за п’ятьма підлеглим Добровольського.
Зараз я вважаю великим досягненням те, що ми, нарешті, визначилися з судом (Солом’янський райсуд м.Києва – А). Слухатимуть чи ні – інше питання. Обвинувальний акт був направлений рік тому, вони мають процесуальні підстави повернути його в прокуратуру. Чи об’єднає суд ці два виробництва, або буде слухати по суті – не знаю. Буду наполягати. Зараз результати такі. (20 лютого, вже після запису цього коментаря, суддя Солом’янського суду Олена Курова прийняв рішення про повернення прокуратурі обвинувального акта і відмову від розгляду справи Логвиненко по суті. Таким чином, знято питання і про об’єднання виробництв по Логвиненко і його підлеглих. – Ред.) .
Євгенія Закревська, адвокат потерпілих Автомайданівці:
– З епізодів 23 січня в суді – то, що сталося на вулиці Щорса. Власне ключовою, так як саме він, за даними слідства, був спланований і в його реалізації брали участь кілька підрозділів МВС, включаючи частини «Беркута». За другою роті (напад на жовтий автобус) – це другий епізод. Це справа так само вже передали до суду, але немає слідчих дій відносно керівника і підлеглих. Восени затримали ще одного виконавця, якому висунули підозру. Це так званий ТІТУШКИ, який, швидше за все, був завербований УБНОН і за вказівками його працівників створив привід для нападу «Беркута». Власне, саме цим кільком УБНОНовцам і заступнику керівника УБНОН Києва Шевченко висунуто підозру в тому, що вони брали участь в підготовці і реалізації цих подій. Є підозра і про те, що вони не тільки знаходилися безпосередньо у 17-й лікарні та брали участь в нападі, а й стежили за переміщенням потерпілих до того моменту, як приїде «Беркут» і поб’є протестуючих.
Проблеми з суддями були і є. Справи проти керівників підрозділів «Беркуту» направлено до суду вже більше року назад, і при цьому по Логвиненко досі не почався розгляд по суті. Щодо Добровольського з дуже великими перешкодами його почали. Щодо беркутівців першої роти теж не почали розгляд. Був пінг-понг між суддями, які не хотіли розглядати справи по суті, і не могли, і в принципі не повинні розглядати, я вважаю, адже це судді тих судів, які, власне, і обирали запобіжний захід для затриманих Автомайданівці.
Катерина Бутко, потерпіла, активістка Автомайдану:
– Слідство просувалося, але тільки завдяки тому, що нашою справою займалася Адвокатська дорадчий група. Вона фактично намагалася проводити всі необхідні слідчі дії, давила на слідство, підганяла прокуратуру. Через два роки, восени, провели слідчий експеримент, тобто відновили всі події. Спочатку передали до суду справу стосовно командира першої роти «Беркута» Добровольського, і довго він був єдиним підозрюваним у цьому процесі. Тобто, в побитті брали участь аж дві роти «Беркута», а судили одного-однісінька Добровольського. Засідання довго переносили. Вибирали запобіжний захід: спочатку домашній арешт, а зараз це взагалі особисте зобов’язання, він перебуває на волі і може, врешті-решт, навіть покинути країну. Потім, вже коли закінчили слідство і почався розгляд справи по суті, стали зачитувати обвинувачення. Там кілька томів, і кілька судових засідань читається, в чому ж звинувачують Добровольського. Як мені відомо, було кілька таких засідань. Потім наслідок виявило ще деяких осіб, які були задіяні в справі, нові матеріали теж передали в суд, тому він прийняв рішення все об’єднати, адже це один епізод. І це коло заслуховувань, слідчих, передач в суд почався спочатку. Фактично якщо вони когось ще знайдуть з підозрюваних і долучать, то все знову буде з самого початку. Тому, на мій погляд, це невимовно довго тягнеться, і не зрозуміло, коли буде рішення. Три роки триває розслідування справи, хоч є і дані всіх свідків, і підроблені протоколи, де стоять підписи людей, які їх фальсифікували. Те ж можна сказати і про інші справи – по даїшникам, які фальсифікували протоколи 28-29 грудня. Там теж є лише кілька обвинувальних вироків і кілька навіть виправдувальних. Тобто розвалюються і ці справи, і це вина прокуратури, яка не надто якісно готує матеріали.
Думаю, найближчим часом ці справи нічого не чекає: ще рік вони точно будуть в судах. У той же час покарання суддів, які саджали Автомайданівці, під питанням, оскільки закінчується термін, коли можна розглядати звільнення цих суддів. Є три роки, протягом яких оцінюють дисциплінарну відповідальність, а цей термін вже проходить. І якщо Вища рада правосуддя зараз не почне ворушитися, то цим суддям нічого не буде.
Масові розстріли 20 лютого
З 18 лютого почалися вирішальні дні революції 2013-2014 років. Це супроводжувалося небаченим сплеском насильства і масовими розстрілами. Події досягли апогею 20-го числа, коли на вулиці Інститутській було розстріляно 48 мітингувальників і 4 силовика. Зараз на лаві підсудних за підозрою в розстрілах п’ятеро беркутівців: Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Олександр Маринченко, Сергій Тамтура і Олег Янішевський.
Євгенія Закревська, адвокат потерпілих у справі:
– Це один з найбільш об’єктивних і професійних процесів взагалі. Не тільки у справах Майдану. Тому що дуже часто призначають засідання. Логічно досліджуються епізоди. Немає такого, що ми спочатку бездумно розглядаємо всі докази і томи справи, потім бездумно дивимося все відео тощо. Хоча в інших (справах – А) зазвичай так і відбувається. Тут дуже розумно підійшли, і порядок дослідження доказів саме такий, який дає можливість краще зрозуміти, що відбувається по відношенню до конкретних епізодів поранень або загибелі. Досліджуючи кожен конкретний епізод, ми частково підтягуємо наявні відео, і вже більшість тих, хто судить, присяжних, всіх учасників процесу розуміє тодішню загальну картину. Ті, хто міг спостерігати за процесом і слухати потерпілих, думаю, мають загальне уявлення, що відбувалося. Як на мене, це головне, адже найскладніше – з маленьких розірваних епізодів зробити загальну картину. Мені здається, що вона є. Зараз призначена повторна балістична експертиза, по-моєму, це теж дуже важливий момент. Важливо, що допитали експертів в суді, вони пояснили відмінності, логічні і зрозумілі причини, чому спочатку не був встановлений приналежність куль саме до тих чи інших стовбурах і яким чином це вдалося зробити потім. Тепер потрібно усунути будь-які протиріччя з цього приводу, тому призначено ще одну експертизу.
Володимир Бученко, потерпілий, був поранений в шию на Інститутській:
– Слідство намагається, приємно бачити, нарешті, що в органах є молоді хлопці, які займаються справою і наполягають на своєму, доводять справу до кінця. Добре, що є кому нас, майданівців, захистити, розібратися, де правда, а де ні. Розумію, обсяг роботи дуже великий, тому не скажу, що затримка відбувається саме через людський фактор. Це об’єктивно, адже матеріалів стільки, що дуже важко все це скласти докупи, зрозуміти і осягнути. Це дуже масштабна подія. Це не вбивство п’яти або навіть десяти чоловік. Це масштабна справа, потрібно його довести саме до справедливого завершення. Якщо в моєму випадку підсудні виправдаються і не буде доведено, що це зробили саме вони, значить, таки не вони. Мені не треба, щоб людей карали за злочин, який вони не скоювали.
Стефан Решко, адвокат підсудних беркутівців:
– Організацію процесу можу оцінити на найвищому рівні. Це залежить від суду. У нашому випадку немає ніяких нарікань на суд, хоча він часто і не поділяє нашу позицію по деяким клопотаннями. Але організаційно або адміністративно у нас питань немає. Швидкість розгляду справи божевільна. З цим все в порядку. Незадоволені ми тільки тим, що нашим підзахисним відмовляються змінити запобіжний захід і вони до сих пір під вартою.
Чи зможемо встановити істину під час цього судового процесу? Спробуємо. Для цього, в принципі, створені всі можливості, і для сторони захисту зокрема. А якщо і не встановимо, то точно наблизимося до неї.
Яніс Симонов, прокурор:
– Я вважаю, що суд робить все можливе для прискорення розгляду справи. Ми призначаємо засідання на вівторок і четвер щотижня. Треба розуміти і суддів. Зараз відбувається судова реформа, і їх залишилося мало. Тому ви бачите: сьогодні ми зробили перерву, щоб судді розглянули й інші справи. Тобто вважаємо, що ні сторона захисту (їй теж треба віддати належне), ні сторона обвинувачення не створює ніяких перешкод. Ми всі зацікавлені в якнайшвидшому розгляді справи.
