У Таджикистані 11 серпня стартували військові навчання, організовані Центральним командуванням Збройних сил США. А ще недавно складалося враження, що США надовго залишили Центральну Азію.
Але даремно сподівалися, Центральне командування США організували тут великомасштабне шоу, за участю армій Таджикистану, Казахстану, Киргизії, Монголії, Пакистану та Узбекистану.
Навчання триватимуть до 20 серпня.
Американці там вже є. А росіяни застрягли під Донецьком та Херсоном? Такі добрі союзники у тов. Путіна.
Вже сьогодні офіцери США навчають як боротися з “талібами, найкращими друзями Кремля”.
Список держав, які прийняли запрошення на цей захід, також дуже показовий. До нього входять військовослужбовці з Таджикистану, Казахстану, Киргизстану (всі члени ОДКБ).
Для них проводитимуться командно-штабні навчання. А Таджикистану ще й належить бонус – п’ятиденний двосторонній компонент польових навчань у навчальному центрі Фахрабад, за його стійкий та непримиренний антиталібський курс.
Поки що важко сказати, наскільки “Регіональна співпраця-2022” підвищить рівень безпеки в Центральній Азії.
Але те, що американці просувають себе як гаранти безпеки в регіоні – очевидно. Як очевидно й те, що вони прагнуть знайти тут точку опори – створити базу, звідки могли б вести розвідувальні, а в разі потреби й військові операції.
Для того, власне, ці навчання і починаються – американцям дуже важливо прозондувати настрої військово-політичних еліт тих країн, представники яких візьмуть у них участь.
Водночас і натякнути відповідним кандидатам, що співпрацю можна було б і розширити, а також поглибити. Природно, на взаємовигідній основі, причому так, щоб низка генералів із центральноазіатських республік могла б цю “взаємовигідність” покласти в кишеню.
Джон Помершайм, який уже три роки сидить послом у Душанбе, часу даремно не втрачає. У Білому домі можуть говорити будь-що про присутність США в Центральній Азії – але посол, випускник Бакнеллського та Колумбійського університетів, та ще й закінчив Державний інститут російської мови імені А.С. Пушкіна зі стипендії Міністерства оборони США, дуже Наполегливий. Наполегливий у тому, що відступ Америки з регіону – справа тимчасова, США обов’язково повернуться сюди.
Центральну Азію, її персоналії, і навіть політику Росії у цьому регіоні він знає досконально, тому впевнений: відновлення американської присутності тут – питання часу. Але ось у Таджикистані – чому б і ні? Принаймні спробувати варто. “Многовекторність” Рахмона широко відома, (він до речі єдиний хто відвідав Путіна на 9 травня минулого року) тут можливі будь-які варіанти, до того ж його конфлікт із талібами – справжня печера Алі-баби, з якої Душанбе може черпати підтримку з найнесподіваніших джерел.
