Новини Щоб побороти корупцію, треба посадити 50 тисяч чиновників

Щоб побороти корупцію, треба посадити 50 тисяч чиновників

396
0

В час, коли середньомісячна зарплата українця за даними Державної служби статистики становить трохи більше п’яти тисяч гривень, народ України і досі шокований оприлюдненими електронними деклараціями чиновників.

Судді, депутати, мери міст декларували мільйони гривень та доларів, розкішні маєтки та дорогоцінності. Щоправда, е-декларації вразили не лише пересічних українців, а й світову спільноту, йдеться на сайті vgolos.

Так, «The Economist» в своєму новинному виданні «Espresso»  зазначає, що розкішний спосіб життя українських політиків – дорогі наручні годинники, витримане вино, розкішні автомобілі, створює помітний контраст із тими коштами, які наприклад, отримують військові, середня зарплата яких становить всього $276 в місяць, хоч це і більше зарплати середнього цивільного українця. 

Президент України Петро Порошенко під час виступу на міжнародному форумі у Львові заявив, що за усі задекларовані кошти доведеться відповідати. «Багато тих, хто зараз декларував, приписали собі кеш вдома, думаючи, що це нульова декларація, що це потім їм дозволить уникнути перевірки. Але ключова позиція – це підвести риску, того що вони робили 25 років. І далі поясни, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші. Народ і суспільство має це знати», – сказав він. – Боротися треба не з багатими, а зі злочинцями, які беруть квартири, машини, дачі, вілли, літаки, перебуваючи весь час на державній службі», – додав Порошенко.

Легалізація чи розкуркулення?

З часу оприлюднення е-декларацій минув майже місяць, проте й досі жодних гучних відставок, покарань чи пояснень походжень мільйонних статків не було, були одинокі заяви НАБУ про розслідування. Зокрема, за останніми заявами антикорупційних органів, відповідати за е-декларації будуть лише чотири нардепи, які приховали статки та три, у яких рівень доходів не відповідає рівню витрат.  А тому українці починають помалу звикати, що вони живуть в умовах корупції, де високопоставлених хабарників карати не прийнято. 
Внаслідок такої бездіяльності першими не витримали воїни АТО. Так, вони прийшли в НАЗК з вимогою прискорити роботу з перевірки е-декларацій чиновників.

«Яка вам потрібна допомога, щоб прискорити перевірку чиновників? Ми чотирнадцять днів вам не заважали, зараз бачимо, що нічого не зроблено. А тому готові вам допогти, бо вважаємо, що ті, які обкрадають, повинні сидіти у тюрмі. Ми вам дуже швидко можемо допомогти це зробити», – заявивли під час розмови у НАЗК ветерани та воїни АТО.

Проте борці з корупцією відмовились від таких послуг воїнів АТО. Разом з тим, через бездіяльність антикорупційних органів та відсутність політичної волі, багато експертів вважають, що електронна декларація була лише способом легалізувати вкрадені в громадян України кошти.

Як сказав автор «сінгапурського економічного дива», політик і колишній прем’єр-міністр Республіки Сінгапур Лі Куан Ю: «Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають, за що і народ вам повірить». Те, що так не буде в Україні стало зрозуміло, коли Генеральний прокурор Юрій Луценко ще до оприлюднення електронних декларацій, ймовірно злукавивши, заявив, що у нього таких друзів, який потрібно садити, немає. 

Проте, те що корупціонерів потрібно садити, свідчить досвід Грузії. Маючи політичну волю, члени команди тодішнього президента Міхаїла Саакашвілі за час свого керівництва державою зуміли посадити близько 5 тисяч нечистих на руку чиновників, а це при тому, що населення Грузії становить менше 4,5 млн людей. 
«5 тисяч в країні з населенням в 4,5 млн! Це приблизно теж саме якби в Україні посадили 50 тис. корупціонерів. Думаю, після посадки (хоча б відкриті кримінальних справи) проти першої тисячі корупціонерів, це стало б помітним сигналом: «а ти не кради», – прокоментував грузинські реформи блогер Олександр Пасховер.

Так, внаслідок реформ, за підсумками 2010 року Грузія посіла перше місце у світі згідно рейтингу Transparency International за критерієм відносного зниження рівня корупції та друге – за ефективністю дій національного Уряду у боротьбі з корупцією, згідно з оцінкою громадськості. У 2010 році лише 2% населення Грузії відповіли ствердно на питання про те, що давали хабар протягом попереднього року. Згідно з міжнародним дослідженням, проведеним НУО «Міжнародне бюро вивчення суспільної думки у Грузії» (Georgia Opinion Research Bureau International, GORBI) у 2011 р., рівень злочинності у країні значно знизився та наблизився до найкращих показників у Європі. У 2012 році у рейтингу «Легкості ведення бізнесу» (Doing Business) Грузія піднялась на 16-ту сходинку та перебуває поруч з багатьма розвиненими країнами-членами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Натомість за час президентства Петра Порошенка, 72% українців вважають, що корупція і далі процвітає. Найкорумпованішими українці назвали: державних службовців (65%), парламент (64%), працівників податкової сфери (62%), суддів (61%), президента та прем’єр-міністра (60%), представників місцевих органів влади (55%), поліцію (54%), керівників бізнесу (46%), релігійних лідерів (32%).

Як «голуби сизі» мають відповідати за обкрадання держави та що заважає «розкуркулити» та посадити корупціонерів, про це «Вголос» поспілкувався із письменником, добровольцем, заступником командира батальйону «ОУН» Борисом Гуменюком, адвокатом Сергієм Войченком та дисидентом, правозахисником, автором «Акту про Незалежність України» Левком Лук’яненком. 

Що робити із чиновниками, які, судячи з декларацій, мають мільйонні статки і при цьому постійно були державними чиновниками?

Борис Гуменюк: Справді, значна частина тих людей, які задекларували мільйонні статки і ніколи не були у бізнесі – депутати, судді, прокурори, змогли нажити мільйонні статки. Тут навіть немає що їх запитувати про походження грошей, і так зрозуміло. Але на мою думку, потрібно усе робити законно, як це є було у Сінгапурі та розвинених країнах Європи – зокрема, має бути введений в дію закон, що якщо чиновники не можуть пояснити, де вони взяли ці кошти – вони мають бути негайно конфісковані на користь держави, але ця Верховна Рада ніколи не прийме подібного закону, бо тоді вони усі залишаться без своїх мільярдів, Генпрокуратура теж це не зробить, бо її слідчі призначені або цим президентом, або цією Верховною Радою. А жоден злодій добровільно не поверне накрадене. 

Сергій Войченко: З точки зору суспільної справедливості такі декларації є неприпустимими, вони ганьблять українську владу та Україну на весь світ, адже усі розуміють, що ці гроші фактично вкрадені у народу. Також усім зрозуміло, що такі кошти були зароблені без сплати податків. З точки зору права, усе це має бути доведено у законному порядку. І справді, багато чиновників сприйняли цю декларацію, як амністію, що до них жодної претензії не буде. Але після цього їхніми статками мали б зацікавитись правоохоронні органи. Для кожного з тих чиновників має настати політична відповідальність та мають бути відкриті кримінальні провадження. Потрібно провести судово-економічне дослідження, співставити кількість доходів та витрат. І так дійсно ми матимемо результат.

Левко Лук’яненко: Перше, що треба зробити – це розслідувати і в наших умовах це зовсім не складно, усі закони є. Тобто взятися за тих можновладців, які показали великі суми готівки, розкішну нерухомість та автомобілі, що на депутатську зарплату очевидно неможливо  придбати. І те, звідки вони це взяли, як придбали, потрібно детально з’ясувати. Процедура проста, її має здійснювати прокуратура, відштовхуючись від офіційних даних податкової щодо конкретного чиновника – а це зарплата та інші його доходи. Далі, якщо усе не співпадає, та хай  пояснить, яким способом ця людина придбала предмети розкоші. Це не складна процедура і слідчі можуть це дуже легко з’ясувати, не потрібно надзусиль. Слідчий може встановити: от стільки він заробив, а от стільки у нього є за фактом, звичайно корупціонер може усе переписати на кума, свата, брата, але можна подивитись їхні офіційні доходи та порівняти із статками. І очевидно, що вони точно не зможуть пояснити, як при зарплаті у три тисячі гривень, у нього є автомобіль за сто тисяч доларів.  Тоді буде зрозуміло, що цей чиновник крав у особливо великих розмірах. 

У кінцевому результаті є два варіанти розвитку подій. Перший – це політична домовленість: Верховна Рада чи президент скликає корупціонерів і каже, що вони злодії, які обікрали свою країну і, мовляв, для того, щоб ви не сиділи у тюрмі, то поверніть усе це у бюджет, а ми ці кошти спрямуємо на українську армію, освіту для українців, на підтримку дрібного бізнесу. Цей політичний варіант в теперішніх умовах можливий, але він зовсім не справедливий, бо злодій має відповідати за свій вчинок. Тим більше, ми йдемо до створення правової держави в Україні, а тому другий варіант: якщо депутат не може пояснити, де він взяв ці гроші, то значить він усе вкрав і він злочинець. Ця людина має відповідати за злочин, має бути кваліфікація відповідно до статті Кримінального кодексу України. Таким чином усіх казнокрадів мають посадити, а накрадене конфіскувати на користь держави. У цьому немає нічого складного, такий механізм діє в усьому світі, він має працювати і в Україні. 

Минув майже місяць, чому ми не бачимо жодної кримінальної справи  проти конкретного депутата чи міністра, який тримає вдома мільйонні суми готівки?

Сергій Войченко: Так, справді, антикорупційні органи мають усі повноваження, щоб карати високопоставлених чиновників, але не мають бажання це робити. Бо покарати за величезні статки в е-деклараціях – це як відкрити ящик Пандори, доведеться карати і представників діючої влади.  А влада ніколи не садитиме своїх чиновників, бо вона їх боїться. Ви подивіться на проект Держбюджету, як їм збільшили фінансування.. Наша влада розуміє, що вона опирається не на свій народ, а на своїх чиновників. І це е-декларування відбулось тільки для того, щоб приїхати в США чи в ЄС та попросити грошей. І я впевнений, що сама влада не очікувала такого резонансу і зараз вони думають, що з цим робити.  Проте за цієї влади результат буде таким: ми матимемо кілька гучних справ і це буде пов’язано з тими, хто погано знає табличку ділення. А що з іншими? А нічого.

Виникає логічне питання, а що робити, щоб антикорупційні органи боролись з корупцією? 

Борис Гуменюк: Для цього потрібна політична воля керівництва держави. Ми бачимо, що її нема. А тому потрібно починати з того, що зараз потрібно міняти в Україні владу. Тут є безліч варіантів – або дострокові парламентсько-президентські вибори, хоча добровільно вони цю владу не віддадуть, також надія на повстання народу, бо так далі бути не може. 

Тоді чому воїни АТО здебільшого лише спостерігають за цією ситуацією?

Борис Гуменюк: Ця влада уже не була би владою, якби не війна. І знаєте, ті чоловіки, які пройшли фронт, уже давно могли б бути при владі, все це можна зробити за 24 години, але це не відбувається лише по одній причині – в країні війна. І справді є загроза, що коли ми почнемо міняти Порошенка, активізується Путін і ми втратимо Україну. І цей патріотизм до України зараз не дає нам можливості діяти в тилу. І влада це знає, але вона користується нашим патріотизмом та відповідальністю перед країною, яку ми у складні часи потрібно зберегти. Я не знаю наскільки нам вистачить терпіння, але на фронті у чоловіків давно сверблять руки надавати цім недолугим злодіям по шиї і справді рішучим чином побороти корупцію в Україні.

Марія Чижевська

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я