Із 14.04.2014 року в деяких районах Донецької та Луганської областей введено режим АТО (підстава – Указ Президента України «Про рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року.
У зв’язку з проведенням АТО виникло поняття «переселенці». На законодавчому рівні закріплено термін «внутрішньо переміщені особи» (підстава – ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року; далі – Закон про ВПО), пише Публічний аудит.
Стаття 2 Закону про ВПО декларує обов’язок держави протистояти передумовам внутрішнього переміщення осіб, захищати права та свободи ВПО, створити умови для добровільного повернення ВПО до покинутих місць проживання або інтеграції їх до нового місця проживання.
Водночас вказаний Закон зобов’язує (ст. 4) переселенців ставати на облік переміщених осіб та отримувати відповідну довідку переселенця.
Хоча в Законі прямо не вказано, що отримання довідки переселенця є його обов’язком і без її отримання він не може на рівні з іншими громадянами України реалізовувати свої права, у тому числі на отримання пенсії, соціальних виплат, адресної допомоги, надання медичної допомоги, надання адміністративних послуг.
Крім цього, Закон передбачає чимало підстав для скасування довідки переселенця (ст. 12), що зумовлює неможливість реалізації вищевказаних прав*.
Довідково: відповідно до ст. 12 Закону про ВПО підставою для скасування довідки переселенця може бути інформація про його повернення на постійне (попереднє) місце проживання, отримана не тільки з державних реєстрів, а й надана громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними особами, які надають допомогу ВПО.
Ст. 7 Закону передбачає, що для взятої на облік ВПО реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, отримання соціальних послуг здійснюється згідно з законодавством. Право на освіту (та продовження навчання) у внз за рахунок бюджету гарантується також тільки зареєстрованим ВПО.
Таким чином, на відміну від інших громадян України, для реалізації вищевказаних прав переселенці зобов’язані ставати на спеціальний облік та підтверджувати свій статус довідкою, і в цьому контексті можливо говорити про дискримінацію прав переселенців.**
Довідково: у 2015 році в Офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини підтвердили наявність проблеми дискримінації переселенців, а член Центральної виборчої комісії Шелестов письмово підтвердив, що відносно переселенців відсутній механізм реалізації виборчого права, хоча їхні права й гарантовані Конституцією України та Законом про ВПО.
АДРЕСНА ДОПОМОГА
Із початку АТО переселенці не отримують яких-небудь додаткових видів матеріальної допомоги від держави, крім адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (підстава – Постанова КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014 року).
Розмір допомоги:
- для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) – 884 грн на особу (члена сім’ї);
- для працездатних осіб – 442 грн на особу (члена сім’ї).
Загальна сума допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 2400 грн.
Допомога виплачується не більше, ніж протягом шести місяців (п. 2 Постанови № 505).
Адресна допомога не надається, якщо хто-небудь із членів сім’ї переселенця володіє житлом у будь-якому іншому регіоні України (тимчасово окупована територія або зона проведення АТО не враховується), або якщо хто-небудь із членів сім’ї переселенця має депозитний рахунок, на якому розміщено понад 16 тис. грн (п. 6 Постанови № 505).
Станом на 16 січня 2017 року на обліку перебувало 1,65 млн осіб.
На вказану дату державну грошову допомогу отримали 1,37 млн переселенців, або 92 % від їх загальної кількості.
Згідно з даними Мінсоцполітики загальна сума перерахованих переселенцям коштів за 2016 рік становила 3,16 млрд грн (112 млн євро).
Тобто, у середньому на одну особу витрачено 3 046 грн на рік, або 253 грн на місяць.
Приміром, станом на 01.12.2016 року з різних неукраїнських джерел виділено допомоги на суму 256,8 млн євро та 40,8 млн дол.
ВИПЛАТА ПЕНСІЙ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПЛАТЕЖІВ
Такі види платежів надаються переселенцям тільки за умови отримання довідки ВПО й тільки в період її дії (підстава – п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 року).
Тобто, якщо з певних причин пенсіонер або інша особа, яка має право на отримання соціальних виплат, не оформить довідку ВПО або ця довідка буде скасована з низки підстав, передбачених Законом про ВПО та Постановою КМУ № 509, така особа не отримуватиме пенсію й інші соціальні виплати.
Крім цього, пенсія та всі види соціальної допомоги виплачуються переселенцям виключно через рахунки, відкриті в ПАТ «Ощадбанк» (підстава – Постанова КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014 року).
Переселенцям для отримання будь-якого виду виплат необхідно відкрити розрахунковий рахунок в Ощадбанку та замовити платіжну банківську картку, яка для переселенців-пенсіонерів також є пенсійним посвідченням (п. 1 Постанови № 637).
До того ж, запроваджено фізичну ідентифікацію клієнта, якому відкрито поточний пенсійний рахунок в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» для отримання пенсії, яка здійснюється кожні три місяці з дня відкриття рахунку. За відсутності такої фізичної ідентифікації банк зупиняє видаткові операції за поточним рахунком.
Таким чином, для отримання пенсій і соціальних виплат переселенці вимушені користуватися послугами тільки однієї банківської установи, що створює незручності у вигляді черг та відносно невеликої кількості відділень.
Крім вказаного вище, для здійснення соціальних виплат переселенцям орган соціального захисту населення уповноважений здійснювати перевірки фактичного місця проживання ВПО та складати відповідні акти (підстава – пп. 7–15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року).
У випадку відсутності ВПО за місцем проживання, вказаного в довідці переселенця, йому може бути відмовлено у виплаті соціальної допомоги.
Перевірка фактичного проживання ВПО за адресою, що зазначена в його довідці, здійснюється органом соціального захисту населення не рідше разу в 6 місяців (підстава – п. 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року).
Вказаний Порядок передбачає чималий перелік підстав для здійснення так званих «додаткових перевірок», які можуть відбуватися за участі представників МВС, СБУ, Держфінінспекції, Державної міграційної служби, Пенсійного фонду й т. п.).
Відсутність особи за адресою, вказаною у довідці переселенця, може стати причиною не тільки для відмови такій особі у виплаті соціальної допомоги/пенсії, але й для скасування довідки переселенця взагалі (підстава – п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування)***.
Довідково: *** Необхідно зазначити, що виплата пенсій та всіх видів соціальної допомоги іншим громадянам України (не переселенцям) також прив’язана до зареєстрованого місця проживання отримувачів таких виплат, але органи влади не здійснюють перевірки фактичного місця проживання таких осіб. Тому відсутність їх за місцем проживання, вказаному в паспорті, не є підставою для відмови чи скасування виплат. Це також слід вважати проявом дискримінації переселенців (встановлення додаткових обов’язків, не властивих для інших отримувачів виплат, передбачених законодавством).
Представники міжнародних організацій, зокрема ООН, вважають вказані вище положення постанов КМУ дискримінаційними й такими, що обмежують право внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист.
Так, у доповіді Управління Верховного комісара ООН із прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2016 р. з-поміж наголошується: «зміни до Постанови № 637, що стосуються соціальних виплат для переселенців, можуть створювати надмірні перешкоди в доступі до таких виплат через місце походження цих осіб, а також обмежувати їх свободу пересування та вільний вибір місця проживання та піддавати їх надокучливим перевіркам».
ВИСНОВКИ
Переселенці додатково не забезпечені державою: адресна допомога, яка їм сплачується, не співрозмірна вартості орендної плати за житло, а працездатні особи отримують таку допомогу тільки протягом шести місяців.
Для отримання пенсії, «регресу» та інших соціальних виплат переселенцям необхідно отримувати довідку ВПО, повідомляти уповноважені органи про зміну місця проживання, відкривати рахунок тільки в «Ощадбанку».
Крім цього, існує багато факторів, які призводять до неотримання переселенцями виплат, на які вони мають право як громадяни України (скасування довідки переселенця, відсутність за місцем проживання, вказаному у довідці ВПО, непроходження ідентифікації в Ощадбанку, тривале перебування за первинним місцем проживання у зоні АТО, інформація від СБУ, МВС, деяких організацій).
Таким чином, «Публічний аудит» вказує на нестабільність положення переселенця та залежність реалізації його законних прав й інтересів від великої кількості факторів, наявності додаткових документів та проходження додаткових (у порівнянні з іншими громадянами) процедур, що порушує права ВПО.
Доречно стверджувати, що для мешканців районів Донецької та Луганської областей, в межах яких ведуться бойові дії (АТО), державою не гарантуються:
– право на життя (ст. 1 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року), оскільки саме держава зобов’язана забезпечити мирне врегулювання конфлікту, законність та порядок на вказаних територіях;
– право на захист від дискримінації, гарантоване ст. 14 Конвенції (обґрунтування, в чому полягає дискримінація, – вище);
– право на захист власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції від 20.03.1952 року), оскільки дотепер не розроблено механізму компенсації власникам нерухомого майна, знищеного/пошкодженого в зоні проведення АТО. Єдина згадка про відшкодування збитків власникам наявна в ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», але в силу недосконалості норми компенсації не здійснюються та не будуть здійснюватися. Крім того, порушення цього права слід розглядати в контексті перешкоджання переселенцям в отриманні пенсій та соціальних виплат;
– право на свободу переміщення (ст. 2 Четвертого протоколу до Конвенції від 16.09.1963 року), яке порушується з підстав необхідності переселенцям отримувати перепустки для переміщення лінії розмежування (Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затверджений наказом АТЦ при СБУ № 415ог від 12.06.2015 року).
