Керівники Національного антикорупційного бюро Артем Ситник і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький минулого тижня прозвітували про свої успіхи перед антикорупційним комітетом парламенту.
Блогер Сергій Іванов вказує, що за понад півтора року в НАБУ успіхи більш, ніж скромні. Він наводить сухі цифри: за час роботи Бюро винесено 11 вироків лише по чотирьох справах. Два вироки в справі про так звані “Кіотсьёкі гроші” — один штраф і один з обмеженням волі з випробувальним терміном (тобто фактично нічого), сім вироків у газовій справі Онищенка (але ніхто не сів), один вирок — штраф луганської судді, ще один — штраф прокурору в Херсонській області, пише gazeta, повідомляє Голос народу.
Все. І жодної “посадки” з вищих ешелонів влади. Адже НАБУ і САП створювалися саме для боротьби з топ-корупцією.
Політолог Андрій Миселюк зазначає: на такому фоні навіть старі правоохоронні органи виглядають куди ефективнішими за нові. Минулого тижня, окрім Ситника й Холодницького, прозвітував ще й генпрокурор Юрій Луценко. Органи прокуратури викликають у суспільстві немало справедливих нарікань, вказує експерт: кругова порука, хабарі, маніпулювання законом — про це говорять і пишуть немало. Але при витратах на ГПУ загалом 3 млрд грн за минулий рік вона повернула до бюджету 10 млрд грн. А НАБУ, яке отримало на своє функціонування 500 млн грн, змогло стягнути на користь держави лише 100 млн грн.
Між тим, Холодницький і Ситник та їхні заступники за зарплатою далеко випереджають керівників інших антикорупційних органів. Платня директора НАБУ в січні становила понад 126 тис. грн. А зарплати детективів Бюро — у багато разів вищі, ніж у слідчих прокуратури.
Колишній нардеп, а нині політолог Тарас Чорновіл однією з основних причин невдач НАБУ бачить непрофесіоналізм. Також “є тенденція, коли проти одних шукають докази, а про інших замовчують”, зазначає він.
Закиди до НАБУ і САП лунають і від нинішніх депутатів. Зокрема, позафракційний Віталій Купрій звинуватив антикорупційні органи в небажанні розслідувати випадки корупції, навіть якщо йдеться про співпрацю з ДНР і ЛНР та життя учасників АТО. Зокрема — у покриванні корупціонерів, що наживаються на торгівлі вугіллям із ДНР. “Я також спрямував заяву до НАБУ щодо корупції перших осіб ДК “Укроборонпром”. Близько 280 млн грн розкрадається, це завдає шкоди обороноздатності нашої країни. Але нуль реакції”, — зазначає народний депутат. Він наполягає на тому, що Антикорупційне бюро постійно ігнорує рішення суду. І жоден детектив бюро досі не покараний через бездіяльність.
А член парламентського комітету з питань протидії корупції Ігор Луценко взагалі говорить про корупцію в НАБУ: “Спокус дуже багато — брати хабарі, виконувати платні замовлення”.
Політолог Андрій Миселюк пише: на комітетських слуханнях нардеп Геннадій Кривошея поставив питання, чому в Солом’янському райсуді столиці антикорупційні справи розглядають судді, проти яких саме ж НАБУ порушило кримінальні провадження. Керівник САП Холодницький (відмовившись відповідати про провадження проти суддів) одразу знайшов винного — автоматичну систему розподілу справ. Мовляв, комп’ютер винен у тому, що всі справи потрапляли або до вже звільненого за порушення присяги Андрія Макухи, або до ще не звільненого Олександра Бобровника.
Насправді, вказує експерт, маємо справу не зі збоями штучного інтелекту, а з практикою використання “ручних” суддів, які перебувають на “гачку” у НАБУ. У цих суддів таке одіозне минуле, що Бюро легко відкриває проти них кримінальні провадження й потім отримує від них будь-які рішення.
Наприклад, серед скандальних рішень судді Солом’янського райсуду Бобровника — закриття кримінального провадження стосовно Юрія Іванющенка, близького до Януковича. За інформацією, яка циркулює в суддівських колах, НАБУ впіймало цього одіозного суддю з героїном, але використало це у своїх інтересах.
Тому після комітетських слухань “радикал” Ігор Попов запропонував відсторонити від розгляду справ за поданнями НАБУ суддів, які самі є фігурантами справ. Саме Бобровник, відправляючи під арешт менеджерів державної “Об’єднаної гірничо-хімічної компанії”, проігнорував відсутність доказів і міжнародний аудит відомої компанії KPMG, який засвідчив відсутність порушень в роботі ОГХК.
Тим самим займався і Макуха. Він відмовився брати до уваги державний аудит щодо Одеського припортового заводу. Торік Верховна Рада звільнила Макуху за порушення присяги.
ЗМІ зазначають, що справи ОГХК й ОПЗ розвивалися за однією схемою. Спочатку НАБУ робить гучні заяви про корупцію на цих державних підприємствах (у випадку з ОПЗ активну роль зіграв також тодішній губернатор Одещини Міхеіл Саакашвілі). Після цього відбуваються затримання вищої ланки управлінців. А судді Солом’янського райсуду, яких підвісили на “гачок” розслідувань проти них самих, приймають вигідні НАБУ рішення про арешт як міру запобіжного заходу.
При цьому Бюро і “ручні” судді ігнорують висновки перевірок і аудитів, що свідчать про успішну роботу держпідприємств та їхніх менеджерів і які спростовують обвинувачення у зловживаннях.
Лише на Одеському припортовому заводі державний бюджет втратив понад 14 млрд грн. Тисячі працівників ОПЗ після зупинки підприємства залишилися без засобів для існування. 6 тис. працівників ОГХК протестують проти подібної перспективи і звертаються до вищого керівництва держави.
ЗМІ висувають версію про вигідність перетворення ОПЗ на “токсичний” актив у інтересах олігарха Дмитра Фірташа, який “підвісив” завод за борги. Навряд чи є збігом, що той же олігарх раніше контролював і титанові комбінати ОГХК. Після того, як держава 2014 року повернула собі контроль над компанією, її дохід збільшився в 1274 рази і сягнув близько 2 млрд грн.
Показово, що згодом Апеляційний суд випустив на свободу менеджерів ОПЗ. А інший суддя Солом’янського райсуду (не Макуха і не Бобровник) узагалі зобов’язав НАБУ визнати потерпілим заступника директора ОПЗ Миколу Щурікова. Цілком можливо, що така ж доля чекає і на рішення Бобровника. Але приватизація ОГХК теж може бути зірвана.
У ЗМІ також виникло багато запитань до складу громадської ради при НАБУ, яка займається відбором кадрів.
Раніше розгорівся скандал, коли в Одесі конкурс на керівника регіонального управління пройшов Семен Кривонос. Як виявилось, він є фігурантом кримінальної справи і після розголосу відмовився від посади. У грудні конкурс виграв Дмитро Руденко. Він був замішаний у кримінальному переслідуванні правозахисника.
У ЗМІ стверджувалося, що члени Ради громадського контролю при НАБУ, які визначають його кадрову політику, не проходили жодних відборів. Зокрема, голова ради — Олексій Гриценко, активіст “Автомайдану” і син екс-міністра оборони, працював директором із розвитку маловідомої компанії Enran Telecom. Вона “раптом” отримала багатомільйонні контракти на постачання програмного забезпечення в Міноборони, яким у той час керував його батько.
Журналіст-розслідувач Володимир Бойко за результатами звіту Ситника й Холодницького ставить запитання: навіщо було створювати нові антикорупційні органи, якщо вони не займаються розслідуванням системної корупції у вищих ешелонах влади?
“Де боротьба з корупційними схемами в міністерствах, коли почнуться арешти міністрів чи керівників Нацбанку? Це дуже добре, що НАБУ викрило слідчого Генпрокуратури, який привласнив талони на 300 л бензину. Але чи не дешевше для платників податків ліквідувати НАБУ — нехай такими справами займається поліція?”
