Головне, що він не зробив як міністр внутрішніх справ: він не розробив жодної політики боротьби зі злочинністю.
І тому міністр внутрішніх справ будь-якої європейської держави може подивитися на нього з підозрою: а навіщо ти, хлопче, взагалі прийшов на цю посаду?
І далі:
1. Саме завдяки його позиції не було розглянуто і прийнято законопроект 1692-1 від 27.01.2015 “Про поліцію і поліцейську діяльність”, а потім через відсутність консенсусу, через небажання його йти на будь-які поступки:
– ми до цих пір не створили фінансову поліцію і прикордонну поліцію, а також не визначились із місцевою поліцією;
– не можемо розмежувати кримінальну поліцію і органи досудового розслідування та будемо знову вносити зміни до закону;
– не розуміємо, що таке програма діяльності поліції та звіт про її виконання;
– маємо неупорядковані і безконтрольні ззовні бази даних поліції;
– не маємо розуміння самостійності поліцейського;
– не маємо європейських стандартів робочого часу і часу відпочинку поліцейського;
– не визначилися із ротацією, стажуванням;
– маємо залежність зарплати поліцейських, а тобто і самих поліцейських не від закону, а від керівника;
– досі не маємо Дисциплінарного статуту Нацполіції, визначеного законом;
– не маємо уявлення про відставку поліцейського, про поліцейські школи тощо.
2. Не мають процесуального статусу органи досудового розслідування Нацполіції, оскільки саме аваков не підготував необхідні зміни до КПК.
Загалом вся ця система напівзруйнована, а працюють кілька десятків слідчих, яким підвищили зарплату за рахунок інших працівників ОВС.
3. Ми ледве не отримали презумпцію винуватості у справах про порушення правил дорожнього руху. Свої права перед аваковим вдалося відстояти лише завдяки громадському опору.
4. Додавайте.
Автор: Микола Хавронюк
