27 грудня головою Вінницької обласної ради було обрано Анатолія Олійника, його заступниками – Людмилу Щербаківську та Олександра Качура. Владу на Вінниччині після місцевих виборів остаточно сформовано.
За останні два тижні під час переговорів з приводу кандидатур на ці посади, а також під час проведення першої сесії відбулися ті знакові події, які стануть визначальними для життя всього політикуму Вінницької області принаймні до наступних виборів. Можливо, місцевих, які відбудуться у 2017 році і до яких слід провести колосальну роботу для підготовки повної децентралізації влади. Проте не виключено, що й до позачергових парламентських, якщо парламентські фракції вкотре щось не поділять у Верховній Раді.
Неприємні результати
Система «відкритих списків» виявилася несподіваною для абсолютної більшості вінницьких (і не лише) політиків. Ані кандидати, ані партії не зовсім розуміли механізми проведення виборчої кампанії у таких умовах, адже шанси на здобуття мандатів отримували не ті висуванці, які перемагали у виборчих округах, а ті, хто ставав першим у внутріпартійному рейтингу.
Внаслідок цього, партії великі не отримали однозначної більшості, партії рейтингові провели у депутати «не тих осіб», на яких робилася головна ставка, а проекти «під одні вибори» взагалі не очікували на подолання виборчого бар’єру.
Відповідально віднеслися до виборів лише представники «Опозиційного блоку». Ті, отримавши потрібні для проходження до обласної ради результати, змусили випадкових «попутників» відмовитися від мандатів і провели «потрібних» осіб.
Громадськість була здивована, але навряд чи обурена, оскільки такі витівки цілком у дусі екс-«регіоналів». Від них нічого іншого і не чекали. Тим більше, що мету перебування в обласній раді ті окреслили дуже чітко: преференції для себе і можливість взяти участь у розподілі посад у виконавчій владі. Причому назвавши тих, хто по закону пройшов до обласної ради «недостойними людьми».
Як з такими можна мати справу? Тому на голоси «Опозиційного блоку» ніхто і не претендував. Від «золотої шістки», як її назвав одіозний регіонал Юрій Яремчук зміниться небагато. А ось опоненти ще дуже довго будуть нарікати співпрацею з «регіоналами».
Журналісти зафіксували напередодні сесії інше цікаве об’єднання: одіозного регіонала Юрія Яремчука, лідерку вінницької “Батьківщини” та її соратників
Висновок перший. «Ширки» у Вінницькій області не буде. Тим більш показовими є коаліції «ультра-патріотичних» партій з колишніми членами Партії регіонів в інших областях. Та й у деяких районних радах Вінниччини.
Пропрезидентська більшість
Із самого початку консультацій з приводу обрання нового керівництва Вінницької обласної ради, лідер фракції «Блоку Петра Порошенка «Солідарності» Анатолій Олійник запропонував увійти до коаліції«Батьківщині», «Радикальній партії Олега Ляшка» та «Самопомічі». Тобто у такому ж форматі, який існував до демаршу Олега Ляшка у Верховній Раді.
Альтернативою цьому могла стати коаліція, яка нібито підписала меморандум про співпрацю – з тих само «Батьківщини», «РПЛ», «Самопомічі», «Свободи» та «Укропу».
Але ще до того, як встигли висохнути чорнила під «меморандумом», виявилося, що «підписанти» почали відмовлятися від ключових у ньому позицій по кадровим рішенням.
«Самопоміч» та «РПЛ» погодилися із першим пунктом меморандуму (стосовно наведення порядку у раді та певні декларативні наміри), але відмовилися від пунктів, де був прописаний розподіл посад між зазначеними партіями.
Бути в опозиції «Батьківщина», очевидно, не захотіла, і приєдналася до запропонованої БПП більшості.
Висновки. Ані «Батьківщина», ані «РПЛ», принаймні до виборів не пристануть до продемонстрованої на першій сесії «опозиції» під умовною назвою «проти всіх».
Ляшко і Тимошенко одним фактом власного мовчання з цього приводу, погодилися із тим, що фракції в обласній раді діяли в рамках «генеральної лінії».
Та й лідери «непримиренних» такій поведінці оцінку дали малоприємну.
А це – розкол з боку тих, хто бажав перехопити владу у базовій для «Блоку Петра Порошенка» області.
Медіаексперт та політичний оглядач “забив цвях” в труну “патріотичних сил Вінниччини”
Опозиція
Сказати, що опозиції немає, не можна. Вона є. Про себе у такому статусі заявив «Укроп» (6 мандатів, як і у «Опозиційного блоку»), заявивши про «зраду» з боку «Батьківщини». Однак продемонстрував власну опозиційність «Укроп» доволі оригінально, прогулявши першу сесію обласної ради.
Лідер вінницького УНА-УНСО назвав позицію “УКРОПУ” логічною позою тих, кого “поімелі”
У такій поведінці видно, по-перше, звичну вже практику голови обласної організації Олександра Лева, який був найбільшим «прогульником» засідань обласної ради попереднього скликання, а останні 2 роки не з’являвся там у принципі.
По-друге, очевидно, що для лідерів «Укропу» Вінницька область є абсолютно периферійною та маловажливою, у порівнянні із Дніпропетровською, над якою за наступні два роки вони намагатимуться встановити повний контроль.
Користувачі соцмереж нарекли презирливими прізвиськами одіозного “укропівця”
Серйозної опозиції з «Укропу» на Вінниччині не вийде ніколи. Перш за все, через безпрецедентну одіозність деяких випадкових депутатів, які хочуть домінувати в цьому експрес-проекті.
Другі претенденти – «свободівці» (ті самі 6 мандатів), які виступили головними заводіями присутніх на балконі «активістів», та глашатаями «змістовних» гасел «Геть!» і «Ганьба!». Як зазначають місцеві журналісти, саме «свободівці» роздавали свистки пенсіонерам для організації більшого галасу на гальорці. Інші активісти винесли з балкону сесійної зали два пакета яєць, які активні пенсіонери хотіли використати дещо неприроднім способом.
Очевидно, що, не знайшовши себе в коаліції та зрозумівши, що жодних посад у виконавчій владі вони не отримують, націоналісти вирішили йти «ва-банк».
Лідер “Партії пенсіонерів” звинуватив Ігоря Коломойського і його партію в зговорі з владою
Проте, щоб зайняти нішу лідерів опозиції, їм доведеться утвердити власне лідерство і над «тарифним майданом» Малиновського-Палія, і над десятком «волонтерських» та «активістських» організацій, фінансова підпитка яких за останній рік значно знизилася.
Наступні місяці
Підготовка до нових виборів уже має початися. Без цього їх виграти неможливо. Нинішня комбінація в обласній раді закріпила разом кадровими призначеннями як провладні партії, так і ті політичні сили, які потенційно могли перейти в опозицію. А це значить, що зацікавленість у стабільній роботі обласної ради стала для місцевих партійних функціонерів важливішою, ніж настанови столичних лідерів на конфронтацію.
Стане це свідченням того, що сесії обласної ради будуть проходити у нормального режимі, а питання розвитку регіону вирішуватимуться без «акомпанементу» з гальорки? Ні, не значить. Ситуація в області чутлива до загальноукраїнських змін, а тому, у випадку будь-якого загострення політичної боротьби, знайдуться і на Вінниччині ті політики, які намагатимуться щосили продемонструвати власну «опозиційність».
Однак, на даному етапі Вінницька область вкотре підтвердила, що вплив на місцеві процеси з боку Президента та голови Верховної Ради є вирішальним.
Олексій Єднак
