На голову Новини Новий удар по бізнесу Ахметова

Новий удар по бізнесу Ахметова

64
0

 Ринат Ахметов вже втратив $2,4 млрд. Тепер під ударом активи олігарха в Європі, яка хоче знизити викиди парникових газів

 Ринат Ахметов вже втратив $2,4 млрд. Тепер під ударом активи олігарха в Європі, яка хоче знизити викиди парникових газів

 

У найбагатшого громадянина України – Ріната Ахметова – може додатися проблем в бізнесі. Як повідомляв Hubs, за час війни на Донбасі статки власника СКМ вже скоротилися на $2,4 млрд.

 

Тепер через війну Європейського союзу з викидами парникових газів проблеми можуть виникнути з активами в Європі. Нагадаємо, Рінат Ахметов – співвласник трьох металургійних підприємств, які знаходяться на території Європейського союзу. У його холдинг «Метінвест» входять два заводи в Італії – Ferriera Valsider і Metinvest Trametal, і один у Великобританії – Spartan UK.

 

Проблем у Ахметова може додатися через прагнення європейців обмежити викиди парникових газів промисловими підприємствами. 23- 24 жовтня о Брюсселі проходить саміт ЄС, на якому лідери європейський країн планують затвердити нову «кліматичну» політику Євросоюзу до 2030 року. Головна мета європейців – знизити викиди парникових газів і споживання енергії в цілому в найближчі 15 років на 30%.

 

Металурги Європи вже встигли заявити, що якщо ЄС затвердить документ в нинішньому вигляді, то навіть найуспішніші європейські сталеливарні підприємства будуть збитковими. А виробництво сталі в Євросоюзі може зникнути як галузь.

 

Чому нова політика ЄС у сфері клімату згубна для металургів, напередодні саміту в Брюсселі в колонці на The Wall Street Journal розповів Адітья Міттал, глава європейського підрозділу ArcelorMittal і син власника найбільшого метзаводу в Україні АрселорМітталКривойРіг Лакшмі Міттала.

 

Ми наводимо головні тези Міттала-молодшого, які, на його думку, підтверджують, що металурги Європи не в змозі дотримуватися кліматичного плану, який пропонує затвердити ЄС.

 

 

Адітья Міттал

 

Глава ArcelorMittal Europe

 

В четвер і п’ятницю європейські лідери будуть обговорювати план зниження викидів вуглецю (СО2) до 2030 року. І ця зустріч багато ставить на карту як для нас, виробників сталі, так і для економіки Європейського союзу і в цілому навколишнього середовища.

 

По суті план скорочення викидів СО2 має чіткі цілі: зниження викидів парникових газів і збільшення частки поновлюваних джерел енергії. Фактично європейці хочуть реформувати сучасну систему емісії СО2, заохочуючи ті підприємства, які знижують викиди.

 

Але це – в теорії. На практиці політика ЄС не призведе до економічного зростання. Європейські лідери дивляться на промисловість як на моноліт, як на щось ціле, до чого можна застосовувати один універсальний набір інструментів. Насправді ж кожна галузь промисловості вимагає індивідуального підходу. Декарбонізація промисловості не повинна означати деіндустріалізацію. Але, на жаль, це саме те, до чого сучасна політика ЄС може привести.

 

Витрати на зниження викидів вуглецю зроблять європейські сталеливарні підприємства неконкурентоспроможними. Бізнес-модель просто завалиться. Те, що пропонує Євросоюз, припускає додаткові витрати з 2020 по 2030 роки в розмірі 58 млрд євро. Зі своєї кишені ArcelorMittal повинен буде виділяти 2 млрд євро щорічно. Це значно перевищує прибуток європейського підрозділу компанії (у II кварталі операційний прибуток ArcelorMittal Europe – 245 млн євро).

 

Але справа не тільки в затратах. Передбачувана політика зниження викидів ставить цілі, яких неможливо досягти. Наприклад, чиновники ставлять нереальні плани щодо скорочення викидів вуглецю. Коли проводилися експерименти, дані брали з урахуванням ідеальних умов на кожному етапі виробництва. Але в реальному житті ви не знайдете такого підприємства.

 

Деякі стверджують: сталеливарна промисловість просто хоче працювати по-старому. Це неправда. Мова дійсно йде про виживання.

 

Тому ми і просимо внести поправки в вуглецеву політику ЄС. За нинішнім планом навіть найефективніші підприємства будуть змушені платити штрафи тільки для того, щоб продовжувати працювати. Це плюс до вже існуючих витрат на електроенергію, тарифи на яку дуже високі. До вимог щодо зниження викидів ЄС повинен підходити виважено, з урахуванням секторальних особливостей.

 

Європі потрібна сталь. Але європейські лідери повинні задуматися над тим, чи потрібна їм сталь, вироблена в Європі. Якщо ЄС не змінить своїх підходів, то в найближче десятиліття на біржах вже не можна буде зустріти опціон на покупку «європейської сталі». Металурги просто втечуть в країни з більш низькими витратами на енергетику і з не такими строгими екологічними вимогами.

 

Так, Європі потрібна економіка з низьким вмістом вуглецю. Але ми підтримуємо реалістичні методи досягнення результату.

 

За матеріалами Hubs

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я