Елементарно простий вихід з цієї ситуації – оголосити конкурс проекту сміттєпереробного заводу для міста. Проекту, якій не передбачав би ніякого „полігону”, тобто териконів сміття і смороду в навколишніх містах та селах. І, звісно, не у Людавському лісі
ВІДЕО-ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Виступаючи нещодавно перед потенціальними інвесторами в Україну, Президент Віктор Янукович наголосив, що Уряд розробив національні програми , зокрема, по-перше, екологічну та, по-друге. розвитку альтернативних джерел енергії.
Дбайливе відношення до навколишнього середовища, використання ядерної енергетики, відновлюваних джерел енергії – вітрової, сонячної, приливної – можуть відіграти у найближчому майбутньому України вирішальну роль.
Незрозумілий підхід діючої Вінницької міської влади до вирішення так званої «сміттєвої проблеми» ставить будь-яку неупереджену людину в тупик. Ігноруючи можливість обійтися без захаращення 150 гектарів цінніших земель, більш того – левова частка ділянки, на яку вона поклала око, це ліс, ця влада твердить, що без полігона, тобто сміттєзвалища, не можна.
Ми наполягаємо на громадський експертизі цього процесу, тому, що е реальні проекти зведення сміттєпереробного заводу на площі 4-х гектарів навіть у межах самого міста. Не потрібно вивозити сміття за 35 км від міста. Уявляєте ціну того сміття?
Наша вимога:
«Ні» – полігонам, що знищують родючі та мальовничі землі Поділля, розповсюджуючи сморід!
«Так» – заводам, що перетворюють сміття у енергію та сировину!
Між тим, як би у „батьків міста ” дійсно були б плани дбати про вінничан, сучасні технології переробки сміття, що вже діють в інших країнах, не потребують великих площ і зовсім безпечні для навколишнього середовища. Настільки, що можуть розміщуватися навіть в межах міста, чи поряд з ним. 4 – 5 гектарів міська влада легко знайшла б, як що хотіла б, наприклад, в районі вулиці Гонти (в напрямок багатостраждального ГПЗ), чи десь за Тяжиловим. До того ж, Стадниця близько, можна возити на переробку сміття і з „полігону” – на багато років хватить. А Стадниці землю рекультивувати – це ж свята справа для будь якого міського голови, тим більш з „Совісті України”!
Елементарно простий вихід з цієї ситуації – оголосити конкурс проекту сміттєпереробного заводу для міста. Проекту, якій не передбачав би ніякого „полігону”, тобто териконів сміття і смороду в навколишніх містах та селах. І, звісно, не у Людавському лісі.
Також важливо не чекати від переможця конкурсу того, що в лексиконі останніх 15 років нашого існування звично називають „відкатом”. Ось тоді можна буде казати, що зроблений реальний крок – не до Європи, ми і так в Європі. До європейських стандартів мислення.
Як приклад приводимо презентацію одного з найсучасніших заводів у світі
