Це було непросте політичне рішення.
Його важко було приймати, пам’ятаючи про жертв харківського теракту, та після зустрічей з родинами загиблих героїв Небесної Сотні.
Але я також зустрічався і з родинами полонених. І тому це рішення необхідно було приймати.
Бо загиблих героїв, на жаль, не повернути. А повернути живих героїв – мій обов’язок як Президента України.
Саме тому, зокрема, я їхав у Париж. І саме тому я вдячний усім лідерам «Нормандської четвірки». Бо все, про що домовилися щодо взаємного звільнення, – зроблено.
81 українець та українка отримали свободу. П’ятеро заради своїх близьких залишились на тимчасово окупованих територіях. 76 повернулися до вільної та безпечної України. Вони зустрічатимуть Новий рік з батьками, родинами, дітьми та друзями.
І тому ми всі щасливі. Всі мої колеги, яким я хочу подякувати, – представникам України у Мінську Валерії Лутковській та Руслану Демченку, моєму помічникові Андрію Єрмаку, всьому Офісу, який працював для цього обміну 24/7.
Але наша боротьба за визволення та повернення українських громадян на цьому не завершена. Ми битимемося за всіх наших у Криму, Росії та в ОРДЛО.
І, якщо буде у цьому потреба, я, не вагаючись, віддам сто злочинців за одного українського героя. Хто б це не був – воїн, розвідник, журналіст, активіст чи просто патріот своєї Батьківщини.
