Чиновники «профукали» кіотські гроші. Тепер уряд змушений повернути японцям мільярди гривень, які могли би піти на розбудову України.
Чому ми такі бідні — бо… Продовження цієї крилатої фрази ви знаєте. Але її знову хочеться повторити у зв’язку з непривабливою ситуацією, в яку потрапила Україна внаслідок недолугості рідних чиновників, чиї непрофесійні, точніше, злочинні дії призвели до відчутних фінансових (та й іміджевих) втрат для держави. Понад мільярд гривень, фактично подарованих нам, загубить у найближчі дні економічно виснажена Україна. А все з однієї дивної причини — бо не змогла вчасно і належно ними розпорядитися. Порівняв би цей прецедент з подарунком мецената для бідняка. Добродійник безкорисливо дає нещасному товстий гаманець з грішми — але з однією умовою: протягом двох днів той має купити собі пристойне вбрання, поголитися, помитися, придбати помешкання. Щоб “виглядати людиною”. Якщо ж не вкладеться у відведений термін — кошти треба буде повернути. А він, сякий-такий, узяв і не вклався…
Шість років тому Україна отримала від Іспанії та Японії 470 мільйонів євро на реалізацію екологічних програм. Ці кошти нам, як одному із майже двохсот підписантів Кіотського протоколу, дали за продаж національних квот на викид парникових газів. У 1997 році провідні країни світу, стурбовані різким погіршенням клімату на планеті, зобов’язалися зменшити забруднення атмосфери вуглекислим газом, що утворюється внаслідок промислової діяльності. Саме цей газ призводить до руйнування озонового шару, який захищає Землю від глобального потепління, що, своєю чергою, призводить до посух, повеней, ураганів та інших природних катаклізмів. Кожна країна-підписант дала слово зменшити шкідливі викиди — хто на 5%, хто на 10%, і не виходити за рамки визначених лімітів цих викидів. В останні два десятиліття рівень індустріального розвитку України різко впав, тож сама по собі, без докладання чиїхось зусиль зменшилася і кількість чаду, яким вітчизняні заводи отруювали атмосферу. У нас був своєрідний “запас” на ці викиди. І згідно з передбаченим Кіотським протоколом механізмом ми могли продавати ці “невикористані ліміти” іншим країнам.
Так і було зроблено. Виручені півмільярда євро повинні були стати “зеленими інвестиціями” у вітчизняну економіку. Піти на зменшення енергозатрат — утеплення фасадів і дахів, заміну вікон і дверей у школах, лікарнях, дитсадках, на заміну лампочок розжарення менш енергоємкими і більш екологічно чистими світильниками, оснащення сучасними технологіями очисних систем. Повинні були бути модернізовані українські шахти, які створюють серйозну загрозу довкіллю, запроваджені теплові помпи-холодильники. Мали бути переоснащені вагони метро, добиті до ручки ліфти, мав бути закуплений екологічний транспорт. Всього, за домовленістю з тими ж японцями, було заплановано втілити 707 цільовихекологічно-соціальних проектів у 24 регіонах країни — на суму 4,6 млрд. грн.!
Нам би тільки потішитися за “дармові” гроші від закордонних партнерів — і, засукавши рукави, взятися до роботи. Якби ж то! Через неповороткість своїх відомств і підрядників, а часто через те, що виділені кошти пробували розкрадати (за даними Генпрокуратури, ниточки тягнуться і до колишнього “регіонала” з кримінальним шлейфом Юрія Іванющенка), Україна жодного разу не вклалася у визначені строки освоєння “кіотських” коштів. Ми щоразу “плакалися” перед спонсорами, і нам щоразу відкладали “час Х”. Даремно! — за “живі гроші” ми спромоглися реалізувати приблизно лише третину з наміченого. Маючи надійні японські інвестиції, так і не зуміли реконструювати добиті школи, ФАПи, ясла у глибинках, не облагородили житла, не виконали інших соціальних програм. Де ще у світі бачили таку розхлябаність?
Терпець благодійників увірвався. Вони вимагають повернути їхні мільйони, які ми так бездарно профукали. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк змушений був видати відповідне розпорядження. Водночас у Національному екологічному центрі України вимагають негайно провести розслідування і притягнути до відповідальності тих, з чиєї вини сталася така приголомшлива для світової практики подія.
Не віриться, що винуватців буде знайдено і покарано. Скільки у нас уже було таких резонансних трафунків, але завжди “героям дня” все сходило з рук. Для нашого суспільства така безкарність загрожує ще більшим лихом, ніж викиди парникових газів…
