Справді, за рік нафта подешевшала вдвічі, а ціни на паливо в Україні виросли більш як на 50%. І що нижчі світові котирування, то частіше звучить зазначене запитання.
Справді, за рік нафта подешевшала вдвічі, а ціни на паливо в Україні виросли більш як на 50%. І що нижчі світові котирування, то частіше звучить зазначене запитання.
Справді, за рік нафта подешевшала вдвічі, а ціни на паливо в Україні виросли більш як на 50%. І що нижчі світові котирування, то частіше звучить зазначене запитання. Праведний гнів поділяють уряд, Антимонопольний комітет, Національний банк, які в усьому звинувачують спекулянтів. При цьому перше з перелічених відомств у новому році не забуло підвищити податки на нафтопродукти, а останнє з них продовжує робити вигляд, що з курсом долара нічого не відбувається.
Тим часом у реальному житті 85% нафтопродуктів купується не за офіційним, а за комерційним курсом, який до третьої декади січня вже був на 30% вищим, ніж у задзеркаллі НБУ. І як мають поводитися ціни на заправках, якщо закупівельні/світові ціни впали вдвічі, але гривень на їх придбання вже потрібно більше, ніж рік тому? Становище, в якому опинилися постачальники нафтопродуктів, сьогодні багато хто вже порівнює з періодом “кривавого режиму”.
Без 15% усе паливо на ринку України імпортне. Нафтопродукти в нашій країні такий само валютний товар, як і автомобілі, телевізори, айфони. Ну немає у нас достатньо своєї нафти. А якби й була, то ціни на паливо не дуже відрізнялися б від сьогоднішніх, адже для визначення оптимальної ціни нафтодобувач завжди рахував би, скільки заплатять при експорті, тобто використовував би в розрахунках курс валют. Це перше, що треба усвідомити для розуміння ситуації.
Друге. Долари на міжбанківській біржі за придуманим у НБУ курсом 15,75 грн за долар ніхто з імпортерів нафтопродуктів уже давно не купує. Причина проста — обсяг торгів у сотні разів менший, ніж необхідно.
“Один великий банк на день забезпечує продаж 100–500 тис. дол., заявки на купівлю валюти задовольняються із запізненням у два-шість тижнів, великі заявки взагалі не закриваються”, — розповів на умовах анонімності один із найбільших імпортерів нафтопродуктів. За його словами, на ринку великих імпортерів-експортерів договори на великі обсяги валюти — від 100 тис. до 10 млн дол. на одну трансакцію — укладають за комерційним курсом, який, скажемо так, суттєво відрізняється від індикативного курсу Нацбанку України. На 19 січня цей курс пробив позначку в 22 грн за долар, хоча в перші дні після свят коливався в межах 18,50–19,50 грн.
Виходячи з цього, подивимося на паливні ціни. Рік тому тонна бензину А-95 коштувала на кордоні в середньому 960 дол., або 8200 грн. У нинішньому січні обходиться близько 500 дол., або 10000 грн, якщо рахувати за курсом 20 грн/дол.
Однак закупівля — це лише половина вартості бензину на АЗС (якщо бути точним, торік це було 55%). Ще близько 30% припадало на податки — акциз і ПДВ, яким обкладається сума закупівлі та акцизу. Висловлюючи невдоволення зростанням цін і вірячи в національну валюту, уряд, проте, тримає ставки акцизу в євро, хоча фіксація в гривні знизила б залежність паливних цін від девальвації.
Отже, якщо на початку 2014 р. акциз у сумі 198 євро/т персоніфікував собою 2197 грн, то на сьогодні це 202 євро/т, а коштують вони вже 3850 грн. Зазначу, що тільки за рахунок “девальвації” акцизу зараз у ціні бензину “сидять” додаткові 1,5 грн (з ПДВ). До слова, ПДВ у ціні за рік зріс з 2490 до 3576 грн/т.
Підсумовуючи, одержуємо, що собівартість тонни бензину збільшилася із січня 2013-го по січень 2014-го з 12083 до 16620 грн/т. У звичному “літровому” еквіваленті за рік ціна злетіла з 9,12 до 12,5 грн/л.
І це ще далеко не все. З січня 2015 р. Кабмін під шумок прийняття держбюджету-2015 запровадив додатковий п’ятивідсотковий збір з роздрібного обороту підакцизних товарів, який слід перераховувати до місцевих бюджетів. Зважаючи на особливості нарахування цього податку, до собівартості палива необхідно додати ще близько 1 грн/л. Це означає, що за рахунок девальвації, збільшення існуючих і впровадження нових податків собівартість бензину в січні 2015 р. стала вищою на 50%.
Можна подивитися на цю проблему і з іншого боку. Якби курс гривні залишився на торішньому рівні, то при сьогоднішніх цінах на нафту навряд чи бензин марки А-95 коштував би дорожче 8 грн/л. І навпаки, якби нафта була 100 дол./бар., бензин “злетів” би далеко за 25 грн/л.
Часто доводиться чути запитання про те, при якій же ціні українці відмовляться від купівлі бензину? А чого тут ворожити, якщо за підсумками 2014-го роздрібні продажі бензину на АЗС упали більш як на 20%, а в останні місяці цей показник стабільно перевищував 25%. Тобто наявного подорожчання вже вистачило, щоб кожен п’ятий водій відмовився від поїздок на авто. Хоча, напевно, більш правильно говорити про те, що лихо торкнулося всіх, і абсолютна більшість водіїв почала активніше заощаджувати. Якщо ж ідеться про те, коли відмовляться від бензину взагалі, то це значною мірою залежить від Нацбанку, який, схоже, перебуває в якійсь паралельній реальності.
Банки “у шоколаді”
Виступ голови Національного банку України Валерії Гонтаревої у Верховній Раді 16 січня нагадало розмови тих, хто вважає, що ніякої війни в Україні немає. Пані Гонтарева заявила, що особливо нічого не відбувається, труднощі з валютою тимчасові, а розміри “чорного” валютного ринку обмежуються міняйлами біля обмінників. На думку експертів, після парламентського тріумфу відставка Гонтаревій не загрожує…
Тим часом про натуральну валютну кризу в країні знає кожен, хто в передноворічні дні спробував купити щось імпортне. У бізнес-середовищі з цим живуть уже давно, можливо, тому ставляться до всього, що відбувається, спокійніше — звикли. А тим часом дійшло до того, що навіть незначну суму валюти на рахунку юрособи краще продавати через скарбника обслуговуючого банку. Він люб’язно запропонує перерахувати необхідні Нацбанком граничні 15,75 грн за долар на рахунок, а різницю з комерційним курсом, звісно, з урахуванням свого інтересу, віддасть у конверті (портфелі, сумці, мішку — залежить від суми). “Ще місяць, і скарбникам банків у цьому житті вже не треба буде працювати”, — говорить знайомий трейдер.
У це нескладно повірити, коли врахувати, що добовий обсяг валютних операцій становить сьогодні не менш як
150 млн дол., які реалізуються за ринковим курсом. При цьому Нацбанк показово продає на міжбанку 3–5 млн дол. на день по 15,75 грн за долар і на цій підставі стверджує про стабільність курсу. Якщо сьогодні різниця між “чорним” і офіційним курсом досягла 6 грн, то йдеться про 800 (!) млн грн на день, які по суті і є обсягом тіньового валютного ринку. Стає зрозуміло, навіщо НБУ та банкам такі “паралельні” курси, адже все одно цей чорний ринок крутиться в банківській сфері.
Запитується, а причому тут паливо? Цей сектор є одним із найбільших покупців валюти для імпорту й у нинішній ситуації опинився відразу між кількох вогнів. Жоден банк нині не здатний “закрити” потребу навіть середнього постачальника у валюті за офіційним курсом, не кажучи вже про те, що є імпортери інших товарних позицій. Тому варіантів два: припиняти роботу або купувати валюту на “чорному” ринку.
Однак виникає запитання: на які витрати віднести ці 2, 3, а сьогодні вже 6 грн курсової різниці? Як правило, це оформляється неіснуючими послугами банків, такими, як банківська комісія, відсотки на залишки тощо. Однак суми таких дутих послуг зростають, що рано чи пізно почне викликати запитання якщо не в акціонерів компаній, то у фіскальної служби точно.
Ставить запитання й Антимонопольний комітет України, постійно закладаючи у свої розрахунки об’єктивних цін на АЗС курс Нацбанку та одержуючи в підсумку показники на 2–3 грн нижчі, ніж у реальному житті. З курсом 22 грн/дол. така “погрішність” зросте майже до 4 грн/л. Чекаємо нових сенсаційних заяв!
Та грати в ці ігри можуть далеко не всі. Першими видимими жертвами стали російські компанії “Роснефть” і “Лукойл”, на які наведено прожектор усіх українських держорганів. Оскільки купити валюту повною мірою вони не можуть, останнім часом вони активно переключилися на закупівлю палива за гривні усередині країни.
Насправді ніхто не проти діяти аналогічно, тільки потрібної пропозиції на ринку немає. Попит перевищує пропозицію, ціни одержують новий стимул до зростання, піднісся духом ринок фальсифікату. Ліквідувати дефіцит беруться простіші компанії, не обтяжені корпоративними заморочками, які не гребують кешем.
“Раніше нас заганяли під Курченка, тепер узагалі невідомо куди, але з такими само наслідками”, — говорить один з імпортерів.
Виправити ситуацію могла б відмова від адміністративного курсового регулювання, яке породило величезний “чорний” ринок і корупцію не лише в державних банках і держкомпаніях-експортерах, а й у приватних банках. Однак, судячи з того, які заробітки на кону, а також беручи до уваги протиріччя в заявах і діях Нацбанку, найближчим часом очікувати змін не доводиться.
Роби ж хоча б що-небудь!
Попри очевидність змови НБУ і банків, які “мають” бізнес і мають непогані прибутки на “чорному” ринку, дамо невеличку пораду Петру Порошенку — куратору двох ключових відомств, Нацбанку та Антимонопольного комітету України, які здатні заспокоїти ситуацію з паливом і не тільки. Нацбанк повинен вийти з ініціативою визначення переліку товарів критичного імпорту (ліки, товари військового призначення, природний газ, нафтопродукти), для придбання яких валюту продаватимуть за індикативним курсом. До цієї роботі слід підключити банки, що сумлінно викуповують мінімум 75% валютної виручки по 15,75.
У свою чергу, АМКУ, що перебуває в орбіті президента, але так досі й не одержав нового голову, поввинен жорстко контролювати ціни на АЗС, враховуючи такий підхід держави.
И хоча запропонована вище ініціатива для НБУ и АМКУ може бути лише тимчасовим заходом, але навіть у такому разі можна очікувати, що ціни на бензин А-95 і дизпаливо знизяться до 13,5 грн/л. Сьогодні вони становлять у середньому 17 грн/л.
Сергій Куюн
Джерело: news.finance
