Олігархи стали щільною стіною на нашому шляху до свободи, справедливості і добробуту! Побудована за часів Кучми, повністю реалізована при Ющенко і Януковича система висмоктування крові з нашого народу.
Ці президенти не тільки не завадили укоріненню паразитує системи, а навпаки, сприяли розширенню масштабів олігархічної експлуатації національного господарства…
У той же час, для мене було ясно, що олігархічний лад сам себе знищить, оскільки він призводить до деградації економічної основи свого існування – створених раніше підприємств (без їх модернізації), усунення інноваційного підприємництва і знецінення власної грошової одиниці.
Такі оцінки озвучив доктор економічних наук, екс-міністр економіки Володимир Лановий:
Тоді я вперше задумався, коли настане стадія занепаду і розпаду експлуататорського ладу і якими темпами він рухається до свого кінця? Чи формується в суспільстві та економіко-політична сила, яка візьме на себе роль могильника фінансових магнатів? При цьому треба мати на увазі, що підприємницький клас, який, як правило, є рушійною силою демократичних революцій, за ці роки послідовно і нещадно знищували. А значить, при цих обставинах він явно не здатний стати двигуном перетворень. Напрошувався висновок, що олігархи добровільно не поступляться влада, а значить вони збираються до кінця тримати її в своїх лапах і готові поховати всю націю під уламками своєї барижно-фінансової імперії, коли вона сама по собі розвалиться – на мій погляд, через 5-7 років .
Ці передбачення зміцнювалися після приходу до президентської влади махрового олігарха, який вріс в корупційну систему. Я не мав ілюзій щодо нього. Але мені здавалося, що він думає людина і що він розуміє всю приреченість грабіжницького ладу. Що пролонгування останнього ще на кілька років можливо лише за умови об’єднання зусиль усіх барижніх кланів в їх боротьбі проти демократії.
Однак Порошенко виявився справжнім узурпатором чужого: він почав обирати не тільки середній клас і пересічних громадян, а й власників величезних багатств і заправив політико-фінансових кланів. Він хотів все загарбати і тим самим підняв хвилю обурення і спротиву в своєму класі.
Так він і зробив: за моїми даними, він подвоював свої офіційні і приховані доходи за кожні 1,5-2 роки. Всього за 5 років він збільшив свої капітали з 900 млн. Дол. У 2013 році до приблизно 4,5 млрд доларів в кінці 2018 (це моя оцінка, журнал «Форбс» не має повної інформації про чорний нал). При цьому він, як відомо, не тільки гнобив інших мільярдерів (цинічно називаючи злодійство деолігархізація, в першу чергу він пощипав найбагатших з них – Ахметова, Коломойського, Жеваго, Фірташа, групку аграрних баронів та інших), а й залазив в державну кишеню, в тому числі в казну і кошторису різних корпорацій. В результаті таких дій президент-олігарх прискорював як розвал економіки, так і падіння обсягів і вартості награбованих іншими нуворишами активів.
Це не могло не спровокувати розкол і протистояння між злочинними фінансовими угрупованнями. Причому, тіло олігархату розкололося на багато шматків, які не зможуть домовитися між собою про одне висуванця. Такого раніше не було. У гіршому випадку грошові мішки мали двох кандидатів. Згадаймо, що в 2014 році до висунення Папи приєдналися всі – від Фірташа до Костюка. Зараз все розсипалося.
Таким чином, по-перше, проблема локализовалась – Порошенко є єдино сильного противника демократії; по-друге, на стороні демократичної опозиції виявилася частина незадоволених фінансових магнатів, які будуть підтримувати декількох інших кандидатів; по-третє, є висока ймовірність, що наш народ вирветься з грабіжницького ярма вже в 2019 році.
Це унікальна ситуація. Однак, не маючи необхідної електоральної підтримки, на наших очах Порошенко демонструє свою додаткову незаконну міць – сформував потрібний йому склад ЦВК, збільшив число голосів на 1,5 млн за рахунок «мертвих душ» (це 7,5% від загальної чисельності хто буде голосувати ), виділив з бюджету в «експериментальному порядку» (тобто одноразово під вибори) 6 млрд. грн. на виплату житлових субсидій у готівковій формі, стягнув з різних сторін, в тому числі з державного бюджету і цілком легально, гроші для оплати своїх агітаторів під контролем місцевих адміністрацій.
Я вже не кажу про безкоштовну трансляції своїх подвигів по всіх каналах і його «офіційні» вояжі-тури з томосом і по військовим підрозділам на фронті (останні ще попереду). Відбудеться також традиційна мобілізація голосування за сьогоднішнє перша особа в підрозділах Збройних Сил, поліції, Служби надзвичайних ситуацій, пенінтаціарніх і психоневрологічних установах тощо. Звичайно, ЦВК не помітить і таке порушення виборчого законодавства, як перебування на своєму посту президента, який бере участь у виборах, замість того, щоб взяти відпустку на період кампанії.
Все це, а також використання інших незаконних механізмів, можуть надати чинному правителю і його оточенню можливість формально натягнути додаткові відсотки для виходу в другий тур. А в другому турі проконтролювати фальсифікації на виборчих дільницях і в округах буде значно важче, хоча б тому, що відпадуть спостерігачі від 30-40 кандидатів, які братимуть участь в першому турі. Ми ж пам’ятаємо вираження німецького класика, що заради 100% прибутку капіталіст піде на будь-який злочин. Тобто не можна виключати тотальної фальсифікації виборів і формальну перемогу кондитера в прийдешніх гонках. А що таке другий термін порошенківського перебування на найвищій державній посаді? Це буде имет, як мінімум, такі наслідки:
по-перше, самовпевненість, безкарність і егоцентризм Папи можуть переродити його з жодного олігарха в тотального скнару, який без вагань буде піднімати тарифи, качати гроші з банків і направляти бюджетні асигнування в свої власні підприємства; нарешті, бариги дорвуться до приватизації газо-нафтової галузі, яка буде не 200-відсотково, а 500-відсотково рентабельною; вони не будуть інвестувати капітали в розвиток власного нафтогазового комплексу, а продовжать купувати за наші гроші газ у Газпрому; пенсіонери почнуть масово вимирати, а еміграція, яка стане повальної, практично спустошить наші міста і села, де залишаться тільки чиновники і поліцейські;
по-друге, президент проведе в парламент на виборах в жовтні 2019 гарантована більшість депутатів зі свого табору і на тлі повного підпорядкування собі правоохоронних і судових органів почне перетворюватися в авторитарного диктатора путінського типу; він змусить жменьку олігархів, які залишаться, переписати на нього практично весь бізнес (як зробив Путін) і тоді в країні не залишиться і опозиційних йому впливових політичних партій; ЗМІ будуть випускати викривлені і вихолощені новинні сюжети, замовні спектаклі, концерти, глянцеві ток-шоу; країна провалиться в хаос безправ’я і беззаконня, підфарбованого тлумаченнями придворних лакеїв-політологів;
по-третє, він буде фактично лояльним до Москви (але не на поверхні, а за кулісами, в прямих телефонних розмовах), підтримуючи статус-кво в Донбасі і прирівнюючи Крим до липецкой фабриці; тягнути гуму тривалого переговорного процесу без просування вперед і поступової поступки Росії наших позицій в Чорному і Азовському морях; щоб не дратувати Федерацію, в такому ж слабкому стані буде функціонувати наш військово-промисловий комплекс, якість і кількість одиниць зброї якого будуть залишатися на рівні середини минулого століття; при цьому ми завжди будемо залишатися слабкою, нездатною захистити себе і безініціативної стороною, стверджуючи вічний протекторат Кремля над захопленими територіями.
Ви думаєте, що це надумані прогнози? Що Порошенко не зможе так зробити, що у нього є совість і він не піде на зраду Україні, коли питання стосується його власної кишені? А що відбувалося все п’ять попередніх років? До якого підсумку ми прийшли в 2019 році?
Те, що я припускаю, є простим продовженням трендів, які спостерігаємо в сьогоднішній Україні. Це апроксимація в майбутнє того, що вже відбувається. Так все і буде. Не варто очікувати, що ця жахлива пухлина якось сама розсмокчеться.
Ви готові спокійно чути про таку нашої «перспективі»? На мій погляд, не можна допустити другого терміну того, хто ненавидить український народ. Не можна дозволити фальсифікувати результати виборів. Не можна грати у вибори і демонструвати свої акторські здібності в ході виборчої кампанії. Невже власні політичні кар’єри або грошові досягнення тих, хто заявився в кандидати (в тому числі технічні та рольові кандидати і ви, мої читачі, зможете самі назвати тих, хто підтанцьовує президенту, розпорошуючи антіпорошенківській електорат; назву лише жінок, які повинні розтягнути голоси Тимошенко – Богомолець і Богословська), важливіше, ніж доля нашої країни?
Будемо свідомі. Вибираємо тих, хто може скласти реальну альтернативу Порошенко. Хто має реальні сили і ресурси для боротьби. Хто з кандидатів має розгалужену мережу своїх прихильників по регіонах для запобігання нас від масових маніпуляцій на ділянках і в ЦВК. Хто допоможе нам повернутися в нормальну, цивілізовану дорогу і дозволить жити по-людськи…
