Традиційно в останні дні року всі підбивають підсумки, роблять висновки та прогнози на майбутній рік. Коротко проаналізую 2015 рік і я.
Безумовно, підбиття підсумків року, що минає, – не завжди просте, та й не особливо приємне завдання. Складно дивитися з оптимізмом у майбутнє, коли доводиться констатувати невщухаючий військовий конфлікт, всепоглинаючу корупцію та зростаючу бідність населення.
Яким же був для мене 2015 рік? Важким і, по-великому рахунку, неблагополучний.
По вінничанам різко вдарили необґрунтовані тарифи на послуги ЖКГ. На 600% подорожчав газ, на 400% – світло. Подорожчали вода та водовідведення. І це в той час, коли пенсії та мінімальні зарплати піднялись буквально на копійки.
Ми не раз виходили з вінничанами на мітинги та акції протесту до міської ради аби донести в їхні вуха, що люди бідують, що вони балансують на межі виживання.
Загалом більше сотні таких мітингів та Народних Віче ми провели за цей рік. І це свідчить про те, що діалог між владою та народом так і не відбувся.
Хоча були випадки, коли до міської ради приходило близько трьох тисяч вінничан, тоді представники влади не мали іншого вибору, окрім як вийти до народу і почути його вимоги.
Так сталось в червні місяці 2015 року, коли тисячі вінничан, в основному похилого віку, вийшли на пікет, щоб відстояти безкоштовний проїзд пільговим категоріям населення.
Нам вдалось донести голос народу в прозорі кабінети. Нас почули. В результаті пільговий проїзд нам залишили. Дарма, що мерія потім ще довго розповідала, що то була її ініціатива, її заслуга… Головне, що вінничани продовжили їздити в муніципальному транспорті безкоштовно.
За цей рік, у мене стали ще більш напруженими стосунки з місцевою пресою. Журналісти, з руки влади, вважали наші мітинги недолугими, а мітингувальників – пацієнтами психлікарень.
Неприємно, бо на ті акції виходили, в основному люди похилого віку, – наші батьки, люди, яким несила виживати на пенсію в 949 грн. Мітингувальники – це вінничани, які не хочуть миритись з бідністю, в яку ввігнали їх місцеві чиновники.
Журналісти, наче той 25 кадр, «втирали» своїм читачам, що тарифи – то парафія Кабміну, а не місцевої влади. Але ж ніхто і не вимагав у Вінницької міської ради, знизити тарифи, ми вимагали зробити їх прозорими! Прозорий тариф, виключив би корупційну складову, а відповідно й здешевив би його. Але це було невигідно владі, а отже і її кишеньковим журналістам.
За цей рік, я став центральною фігурою в місцевій пресі. Нажаль, фігурою негативною. Про мене свідомо формували негативну думку у вінничан.
Між тим, у мене не зменшилось однодумців, навпаки, ряди нашої громадської організації поповнились.
Я зрозумів, що маю стати на захист пенсіонерів, бо вважаю їх найбільш незахищеними. Вони стали нікому непотрібними й залишились кинутими на узбіччю, цинічною владою.
Я пішов на місцеві вибори від Партії пенсіонерів і не прогадав. Так, партія була новою на Вінниччині, а агітаційна робота проводилась лише не повних три тижні. Та це не завадило нам здобути гарний результат. І якби не фальсифікація виборів та каруселі зі сторони провладної партії, ми впевнено зайшли б до міської ради.
Вибори показали мені, що я на правильному шляху. А отже, я не відступатимусь від нього!
За цей складний рік, я не збавив своїх волонтерських темпів, не зважаючи на палки в колесах зі сторони місцевої влади.
Вже близько двох тижнів мій офіс не закривається від вдячних бійців АТО, вони надихають працювати ще більше!
На завершення скажу, що 2015 рік загартував мене та нашу команду до боротьби за права вінничан на гідне життя ще більше! І в 2016 році – ми вам це доведемо!
А поки з планів на майбутнє: об’єднати вінничан у потужну територіальну громаду, яка нагадає чиновникам, хто справжня влада у Вінниці.
З Новим Роком та Різдвом Христовим! Будьте здорові!
