Ми залишилися майже незахищеними перед такою небезпечною хворобою, як дифтерія! Виявляється, у нашій країні закінчились ліки проти неї! Фахівці кажуть: в разі захворювання на дифтерію шанси вижити без потрібних ліків — нульові…
Про таку ситуацію розповіли президент Ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк і Наталія Тiмко, головний позаштатний епідеміолог.
— Нам справді загрожує епідемія?
В. Сердюк:
— Це може статися вже цього місяця чи на початку наступного року. Йдеться про реальну небезпеку, адже хвороба має швидкі темпи поширення й певну циклічність. А головне — дифтерія завжди несе загрозу масових смертей.
Н. Тімко:
— Що найгірше, таке в Україні вже було. Щороку на території нашої держави дифтерія уражала 40 — 80 тисяч осіб, вмирав кожен другий. Такою була ситуація, допоки не почали проводити щеплення проти цієї страшної хвороби (що сталось у 1936 році). Але епідемія повторилась, причиною чого стало зниження охопленості населення вакцинацією, така ситуація склалась наприкінці 1980-х років. Відтак у період з 1991-го по 1996 рік епідемію не вдавалось приборкати. Тоді померло 1200 осіб, 700 з них — діти… Тож недооцінювати небезпеку важко. Потрібно негайно діяти.
Забезпечення ліками проти дифтерії вже на сьогодні — нульове!
— А як узагалі її можна підхопити?
Н. Тімко:
— Збудник дифтерії передається від людини до людини як повітряно-крапельним шляхом, так і контактно-побутовим (наприклад, через іграшки в дитячому колективі). Внаслідок ураження в організмі хворого виділяється екзотоксин, який може проникнути до різних органів та систем. Здебільшого збудник уражає носоглотку, ротоглотку, очі й статеві органи.
Хвороба супроводжується високою температурою, слабкістю й симптомами інтоксикації. Але найгірше, що на органі, який зазнав ураження, утворюється плівка. Якщо йдеться про горло, хворий може померти через механічне перекриття дихання…
В. Сердюк:
— Жодні ліки допомогти не можуть, лише спеціальний антитоксин.
— Як же таке могло статися, що країна виявилася неготовою до появи смертельно небезпечної хвороби?
Н. Тімко:
— Аби врятувати життя хворого з такою недугою, потрібен протидифтерійний імуноглобулін (сироватка), за допомогою якого в організмі людини починають утворюватись антитіла, здатні схопити екзотоксин і зупинити його поширення. Раніше в Україні закуповували сироватку російського виробництва. Але препарат не пройшов перереєстрацію і врешті зник із прилавків аптек узагалі.
В. Сердюк:
— Такі ліки виготовляють у різних країнах, зокрема у США, Індії, європейських державах. Здавалося б, що тут складного, треба просто замовити й купити. А знаєте, що найгірше? Після того як покупець (мова про країну) робить заявку на ліки проти дифтерії, знадобиться близько року, поки їх буде виготовлено. Протидифтерійний антитоксин виготовляють лише на замовлення… Такі препарати мають бути в лікарнях! Тут навіть немає про що говорити. Однак їх чомусь немає.
— А може, для перестрахування провести вакцинацію?
Н. Тімко:
— Останні чотири роки в нашій країні не було й вакцини. Тож прошарок людей, котрі не мають імунітету до цієї хвороби, чималий. За статистикою, якщо так званий популяційний імунітет становить 95%, випадків захворювання на дифтерію не буде. А щойно рівень імунного прошарку почне знижуватися, небезпека починає наростати.
Торік було щеплено лише 24% дітей до року. Цього ж року рівень вакцинації серед населення віком від семи років і старшого становить усього 7%…! Це вкрай небепечний показник!
Ау, владо, роби щось…
Лариса ПЕЦУХ
