Страйки в Україні відбуваються, хоча майже кожен з них можна визнати незаконним у судовому порядку.
Прийняття урядового законопроекту №4072 принципово не змінить ситуацію. Про це йдеться у матеріалі Віталія Дудіна і Михайла Слуквіна, експертів Центру соціальних і трудових досліджень.
Страйки, тобто протести у вигляді припинення роботи, становлять приблизно 1% від усіх акцій невдоволення: з 2011 по 2015 рік мали місце 1-3 страйки на 100 протестів. Усього зафіксовано щонайменше 306 страйків (переважно через затримку зарплати). З початком Євромайдану відбувся різкий стрибок: 35 страйків у грудні 2013 р. та 38 у лютому 2014 р. (включаючи cтудентські страйки). Страйки мають, як правило, локальний характер. У Європі регулярно відбуваються страйки проти політики жорсткої економії (так, у Греції нещодавно страйкували проти підвищення пенсійного віку). Страйки проходять без дотримання процедури, передбаченої Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». На підприємствах, що обслуговують пасажирів, страйки взагалі заборонені Законом «Про транспорт», але перевізники теж страйкували (49 страйків). Показовими є страйки співробітників КП «Київпастранс» у грудні 2014 р. та авіакомпанії «Аеросвіт» у 2011 р.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, суди майже завжди визнають страйк незаконним на вимогу роботодавця. Відомо про 5 страйків транспортників, із яких заборонили 4. Однак вірогідність заборони страйків у інших галузях майже однакова, адже дотриматись усіх формальностей при оголошенні страйку складно (висунути вимоги, зібрати підписи, попередити власника).
Внесеним Урядом проектом Закону «щодо гарантування реалізації конституційного права людини на страйк» пропонується скасувати заборону страйків на підприємствах, що перевозять пасажирів, і запровадити на них загальний порядок. Водночас передбачається визнавати страйк незаконним за умов, якщо він загрожує «національній безпеці» (норма Закону про колективні трудові спори узгоджується з Конституцією).
Експерти сумніваються, що транспортникам стане простіше, адже «загальний порядок» є украй забюрократизованим. Організація страйку може тривати 2 місяці й на кожному етапі можна виявити порушення.
Втім, навіть визнання страйку незаконним не передбачає суворих санкцій: працівники просто зобов’язані приступити до роботи, а не сплатити певні штрафи. В окремих випадках суди не визнавали дії працівників страйком (говорилось, що відбувались «збори» або «протест»), а також поновлювали на роботі звільнених (особливо, якщо затримувалась зарплата). Верховний Суд України постановив, що знаходження працівників на території підприємства виключає можливість звільнення за прогул.
— Одним з необхідних кроків є «дерегуляція» права на страйк, що є вигідним для обох сторін трудового конфлікту: інакше працівники і далі заперечуватимуть, що їх дії мали ознаки страйку, відтак і роботодавці теж не будуть почувати себе захищеними у правовому полі, — резюмується у статті.
