На голову Новини Корупційні нації щасливими не бувають: В Україні середній хабар становить 1350 євро...

Корупційні нації щасливими не бувають: В Україні середній хабар становить 1350 євро при зарплаті 144 євро

117
0

Про це свідчить дослідження, що охоплює Україну, Росію, Білорусь, Молдову, Грузію, Вірменію та Азербайджан.

Для порівняння, середній розмір хабара в Росії становить 3200 євро при середній зарплаті 493 євро. У Молдові — 113 євро при платні 215 євро, а в Азербайджані — сягає 50 — 100 євро при заробітках 250 євро, пише газета Експрес. — На перший погляд, декому аж не віриться, що в Україні настільки поширена корупція. У перерахунку в національну валюту середній розмір хабара становить аж 38 610 гривень, повідомляє Експрес.UA

Та для багатьох це — величезна сума, ми ж — бідна держава. Однак треба врахувати, що, за оцінками експертів, половина економіки в Україні перебуває у тіні, тож половина коштів, які рухаються у державі, поза законом. Усі знають, що прокурори, судді, податківці офіційно заробляють небагато, але мають по декілька дорогих будинків та автомобілів… Серед тих, хто найчастіше стикається з корупцією, — громадяни, які намагаються реалізувати своє право на підприємництво. Вони змушені відкуповуватися від фіскальної служби. Також корупція надзвичайно поширена у різних правоохоронних органах. Це і та ж прокуратура, і суди, які ініціюють і закривають справи за хабарі. Ще одна масштабна корупційна діра — сфера охорони здоров’я.

За допомогу лікаря зазвичай доводиться доплачувати окремо. А якщо допомога потрібна серйозна, наприклад хірургічне втручання, то гроші на “винагороду” ескулапу навіть доводиться позичати. Але, як не парадоксально, при цьому в Україні найбільша кількість антикорупційних установ серед країн Східної Європи. Маємо таких установ уже 6, тоді як у Вірменії — 5, у Білорусі, Росії та Молдові по 3, в Азербайджані — 2, у Грузії — 1.

Як вважає Гліб Каневський, експерт відділу боротьби з корупцією “Центру політичних студій та аналітики”, у тому, чому не вдається побороти корупцію, є декілька причин. Перша  — глобальна. У нас хабарництво — це спосіб побудови політичного життя. Топові політичні гравці, які є в парламенті, уряді, Адміністрації Президента, беруть активну участь у незаконних тіньових оборудках. І тим самим вибудовують під себе провладні вертикалі, які працюють не для захисту національних інтересів, а для того, щоб наповнити кишені шефа. Отож не дивно, що за умов, коли перші особи держави постійно замішані в сумнівних економічних оборудках, антикорупційні органи майже безсилі.

Друга причина в тому, що є інструменти протидії корупції, які не працюють належно. До прикладу, є так званий внутрішній аудит — це коли в органі виконавчої влади створюють департамент, який має попереджати корупційні ризики й давати свої пропозиції керівникові, щоб він когось звільнив чи перевірив. Однак на практиці інструмент внутрішнього аудиту перетворився на інструмент збору хабарів із підлеглих. Третя причина — значна частина населення готова до корупційних дій. У багатьох випадках люди ініціативно пропонують гроші, щоб вирішити свої проблеми зі законом, — корупція вже стала частиною національної культури відносин між громадянами та чиновниками.

Будьмо відвертими: в Україні чимало сімей за рахунок корупції навчають дітей в університетах, зводять будинки, купують дорогі автівки, мандрують світом… І вони не готові відмовлятися від цих можливостей. Тому з народом слід вести роз’яснювальну роботу — пояснювати, до яких бід призводить масове хабарництво в державі. Люди мають нарешті зрозуміти: наскрізь просякнуті хабарництвом і розкраданням суспільного добра нації щасливими не бувають.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я