Стрімке зростання тарифів на комунальні послуги восени 2014 року на тлі суцільного зубожіння українців призвело до цілком прогнозованого результату: майже половина населення перестала платити за «теплі» послуги, в собівартості яких 75% – це вартість газу.
Стрімке зростання тарифів на комунальні послуги восени 2014 року на тлі суцільного зубожіння українців призвело до цілком прогнозованого результату: майже половина населення перестала платити за «теплі» послуги, в собівартості яких 75% – це вартість газу.
Тобто, «шокова терапія» в комунальному господарстві різко загострила проблеми не лише в цій галузі, але й створила передумови для чергового нарощування газових боргів держави. І це незважаючи на теплу погоду, коли обсяги споживання газу значно менші порівняно з морозними днями. На початок лютого, за даними «Нафтогазу», сумарна прострочена заборгованість тепло-комунального господарства (ТКГ), теплоелектроцентралей (ТЕЦ) та промислових споживачів перевищила 16 мільярдів гривень – левову частку з цієї суми (90%) заборгували виробники теплової енергії та гарячої води, тобто, комунальники. Звісно, що найбільші боржники – на окупованій агресором території, але від них не дуже відстають й інші регіони, включаючи й Київ (борг 350 млн грн.).
На тлі суцільного зубожіння народу, за підсумками 2014 року середній рівень розрахунків комунальників за газ катастрофічно впав – до 67%! Звісно, що 2015-го року буде ще гірше, адже зарплати та пенсії вже впали в 3 рази, а в березні тарифи обіцяють знову підняти, і знову – до так званого ринкового рівня, який росте синхронно з доларом. «Перший дзвіночок пролунав у жовтні 2014-го: тоді 25% населення не заплатило за комунальні послуги, а в листопаді не заплатило вже 40% споживачів. Таке падіння платежів зумовлене різким підвищенням тарифів та зниженням рівня життя населення, – вважає директор центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.
Маховик нарощування боргів закрутиться ще швидше, адже більшість населення живе на середню зарплату приблизно 3560 грн, а майже 14 млн пенсіонерів отримує приблизно 1200 грн. Може врятують субсидії? Ні, це блеф, але про це трохи пізніше.
Борги за газ – зовнішній зашморг України
Лавинні борги комунальників за газ лягають непосильним тягарем на державу, адже дефіцит коштів в «Нафтогазі» на закупівлю блакитного палива покривають позиками Євросоюзу та МВФ. Олії в вогонь підливає «Газпром»: в січні росіяни спрямували листа до «Нафтогазу України» з вимогою погасити борг на суму $2,44 млрд. Зрозуміло, що цю суму можна покрити лише за рахунок зовнішніх запозичень, адже резерви Національного банку майже вичерпані. Обсяг дефіциту «Нафтогазу» (на грудень 2014 року -103 млрд грн.) вже давно перевищив дефіцит бюджету України (68 млрд грн.). Головним тягарем залишаються комунальні підприємства, адже населення неспроможне оплачувати занадто дорогі послуги.
Навіть в порівняно благополучні роки комунальний сектор постійно нарощував борги за газ: на початок 2014 року борг перевищив 22 млрд грн. Протягом всього минулого року так і не вдалося повністю «розчистити» цю суму. Влада через пресу закликає населення оформляти субсидії, але насправді – це суцільний блеф, адже насправді необґрунтовано виставлено низку обмежень таким чином, що майже 93% сімей ніколи не отримають цю допомогу. Про субсидії треба забути, якщо хтось із членів сім’ї має земельну ділянку чи дачну споруду на ній, нову машину тощо. Хоча відомо, що земельні ділянки мають більшість українців, адже це чи не єдиний надійний форпост для порятунку від економічної пастки, яку народу час від часу готує влада.
Тому й не дивно, що в опалювальний сезон 2013-2014 років субсидію на оплату комунальних послуг отримувало лише 1,3 млн сімей – це 7,5% від загальної кількості сімей в Україні. За даними Мінсоцполітики, в державному бюджеті на 2014 рік на житлові субсидії, компенсації та пільги було виділено 8,3 млрд грн, але протягом січня-жовтня використано лише 1 млрд грн. Цього року ситуація лише погіршилася.
Можливо, споживачі не потребують державної допомоги? Тоді чому майже половина населення не оплачує послуги? Відповідь однозначна: з огляду на те, що Національний банк втричі знецінив доходи кожного українця, а ціни на комунальні послуги влада підняла до ринкового рівня, то не субсидіями потрібно блефувати, а індексувати доходи зубожілих відповідно до зростання курсу долара! Потрібно нарешті визнати: владі не вдасться ліквідувати газові борги коштом бідного люду, навіть, якщо тарифи збільшити в 3 чи 5 разів, на чому наполягають газовики, а влада їх підтримує. А ще – необхідно терміново ліквідувати корупцію в ТКГ шляхом внесення принципових змін при формуванні здирницьких тарифів на «теплі» послуги.
Проте влада не здатна на чесні вчинки стосовно народу, хоча намітився певний поступ. Виступаючи в сесійній залі 6 лютого міністр соціальної політики Павло Розенко таки визнав недосконалість запровадженої системи адресних субсидій. "Нині в систему субсидій залучено трохи більше 1,1 млн осіб. Хоча, за нашими розрахунками, в ній на сьогодні має бути щонайменше 3,5 мільйона людей. Очевидно, що люди елементарно не довіряють сучасній системі соціального захисту", – визнав міністр і пообіцяв скасувати низку обмежень при наданні субсидій.
Хоча потрібно терміново ліквідувати корумповану систему при формуванні тарифів на комунальні послуги, адже в «чорних дірах» ТКГ щороку зникають мільярди гривень, зібраних зі споживачів.
Тарифні махінації
Про вкрай недосконалу систему встановлення тарифів державним регулятором – Національною комісією з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – говорять постійно, але ситуація не змінюється на краще. «Тарифи встановлюють на користь монополістів, адже туди включають всі валові витрати підприємства, яке зацікавлене збільшувати вартість своєї продукції, тоді як потрібно її зменшувати», – говорить Олександр Сергієнко.
Чи можна домогтися, щоб тарифи падали, а якість послуг – зростала, як в усіх розвинених країнах? Можна, якщо зупинити розкрадання зібраних з народу коштів, але спочатку потрібно налагодити облік спожитих води та тепла. До речі, в Києві лише половина квартир обладнана засобами обліку води, і лише третина будинків – лічильниками тепла. В інших містах приблизно така ж ситуація. Монополісти не зацікавлені нарощувати облік, адже тоді не вдасться приховати розкрадені мільярди.
Щоб ліквідувати корупційні схеми, центральна влада перш за все повинна зобов’язати монополістів з виробництва цих послуг встановити лічильники тепла на всіх багатоквартирних будинках, а в кожній квартирі – лічильники гарячої та холодної води. Відповідну пропозицію, за даними Олександра Сергієнка, «Інститут міста» спрямував до Кабінету Міністрів, але безрезультатно. Виходить, влада також захищає інтереси олігархів, а не простих споживачів?
В разі, якби лічильники тепла стояли на кожному багатоквартирному будинку, були б зрозумілі точні обсяги споживання газу комунальними підприємствами. Це потрібно для того, щоб ліквідувати махінації, зумовлені різними тарифами на газ для населення та промисловості. Відомо, що тариф на газ для більшості населення в залежності від обсягів споживання коливається приблизно від 1100 грн за кубометр до майже 1800 грн, тоді як газ для промисловості коштує втричі більше – 5400 грн. Монополісти вдало користуються такою різницею. Купуючи більш дешевий газ нібито для потреб населення, в дійсності продають його промисловцям, але за ціною втричі вищою від закупівельної.
«Уважно проаналізувавши документи «Київенерго», я дійшов висновку, що там все оформлено дуже красиво і чисто, всі цифри збігаються. Але перевірити, що ж таки відбувається в дійсності – неможливо, тому що лише третина тепла та гарячої води відпускається компанією «Київенерго» через лічильники, а все інше – через папери», – повідомив Олександр Сергієнко.
До речі, нещодавно прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що Кабінет міністрів прискорить підвищення тарифів на газ для населення до ринкового рівня – народу пообіцяли газ по 5400 грн за тисячу кубометрів – така ж ціна і для промисловості. Якщо це станеться, то газ коштуватиме в 8-10 разів більше порівняно з собівартістю його видобутку в Україні, а саме газ власного видобутку йде на потреби населення – щороку приблизно 18 млрд кубометрів. «Підняти ціну газу в 8 разів і назвати це економічно обґрунтованим рівнем виглядає, як спроба в черговий раз обдурити населення і повністю затягнути газовий зашморг на його шиї», – вважає екс-міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко.
Прискорення колапсу
Прискорення колапсу в ТКГ почалося відразу по тому, як у квітні 2014 року, нібито, з метою подолання валу неплатежів, парламент ухвалив закон 1198, яким визначено теплопостачальну організацію одночасно і виробником, і виконавцем послуг з опалення та гарячого водопостачання для населення і підприємств.
Закон зобов’язав споживачів підписувати прямі договори з виробниками тепла та гарячого водопостачання, що, на перший погляд, доцільно. Але за діючої системи встановлення тарифів це лише прискорило вал неплатежів. Так звана реформа ТКГ призвела до виключення ЖЕКів з системи розрахунків, тобто, зникли структури, на які раніше частково списували втрати води з вини комунальників. Особливо наглядно це відбувається в столиці: тепер «Київводоканал» розкидає ці втрати на тих споживачів, які не мають лічильників. В результаті за грудень-2014 споживачі масово отримали платіжки, в які внесено величезні суми включно і за неспожиті послуги.
Народ штурмує ЖЕКи, адже важко зрозуміти, чому сім’ї з двох осіб в платіжці виставлена сума до сплати за нібито спожитий обсяг холодної води 17 кубометрів, гарячої – 10, тобто, майже вдвічі більше порівняно з чинними тарифами, а вони і без того завищені майже вдвічі. Звісно, в ЖЕКах відхрещуються від споживачів, і зрозуміло чому: тепер плату нараховує «Київводоканал» та «Київенерго». І це дійсно так.
Наспіх ухвалений закон 1198 призвів до масових протестів. «Всі платіжки, які отримують споживачі – нелегітимні. Платити за послуги потрібно, але спочатку необхідно розібратися, за що ми платимо», – вважає голова «Союзу власників житла України», колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Коли ЖЕКи належали до комунальної сфери, на їх роботу хоча б якось можна було впливати через мера та депутатів. Але після ухвалення закону 1198 монополіст напряму налагоджує стосунки з власниками квартир, майно яких через колекторські компанії він може продавати за борги, які ростуть як сніжна лавина. Це стає революційно небезпечно, тому потрібно негайно встановити паритет у взаємостосунках споживачів та виробників комунальних послуг. Інакше постане питання про націоналізацію активів таких компаній, як «Київенерго».
Важко не погодитися, що без довіри до влади не варто розраховувати на успішність реформ – це постулат Бальцеровича, колишнього польського міністра, автора «шокової терапії» – так в 1989 році назвали план швидкого переходу Польщі від комуністичної економіки до ринкової. Після короткого падіння вже в 1992 році економіка Польщі почала зростати. «Шокову терапію» в нашому комунальному господарстві почали без довіри населення до влади, і, зокрема, до державного регулятора тарифів – НКРЕКП, що не став арбітром у стосунках між населенням та виробниками послуг. Схоже, що найближчим часом змін на краще не варто очікувати, адже керує цією структурою 25-річний юнак, який поняття не має про енергетику та ТКГ, адже він був далеко не кращим менеджером кондитерської компанії.
Мешканці столиці опинилися в найгіршому становищі. В Києві лише третина будинків обладнана прибудинковими лічильниками тепла, але в дійсності розрахунки за показниками засобів обліку «Київенерго» здійснює лише в 15% будинків, з різних причин бракуючи встановлені прилади, – стверджує Олексій Кучеренко. Отже, лише 15% киян платять за тепло за показниками лічильників – для них вартість послуг в середньому коштує приблизно 4-5 грн за квадратний метр.
Для тих же споживачів, будинки яких не обладнані лічильниками тепла, встановлено тариф 9,22 грн за квадратний метр, тобто, вдвічі більше. Виходить, що за умов споживання однакової кількості тепла, приблизно 85% споживачів платять вдвічі більше, ніж реальні витрати на виробництво цих послуг. Куди йдуть зібрані мільярди? Питання риторичне.
Щоб припинити пограбування з боку тих, хто збирає платежі з населення, уряд, включно з НКРЕКП, повинен негайно зобов’язати «Київенерго» оснастити всі будинки столиці лічильниками тепла, або ж вдвічі зменшити норми споживання. З цього приводу «Союз власників житла України», за даними Олексія Кучеренка, у січні відправив до керівництва Києва звернення з вимогою зупинити монополістів від пограбування населення. Інакше не вдасться збалансувати фінанси державного бюджету, щоб врятувати Україну від банкрутства.
Затягування поясів не повинно перетворитися в удавку на шиї. Потрібно нарешті встановити повну прозорість у стосунках між споживачами та природними монополіями – водоканалами, комунальними підприємствами, енергетиками та газовиками.
Джерело: domik.ua
