Західні аналітики знаходять дедалі більше спільних ознак між режимами Януковича і Порошенка.
Ще свіжі у пам’яті спогади про «Сім’ю» Януковича — розгалужену систему з корумпованих чиновників, що взяла під контроль державу. Сьогодні чимраз голосніше і сміливіше політики та експерти говорять про народження нового українського феномену — «клану Порошенка», пише expres.ua.
Звісно, йдеться знову ж таки про групу людей з оточення Президента, яка поволі підминає під себе щораз більше державних інституцій, використовує владу суто в інтересах власного збагаченя.
Як мімімум, два беззаперечні докази того, що Президент Порошенко робить щось не те. По-перше, так ситуацію в країні оцінює понад 70% громадян. По-друге, незабаром буде рік, як Захід припинив фінансосву допомогу знекровленій країні — не дає грошей МВФ, зупинили надання кредитних гарантій США, не надходить допомога Євросоюзу.
Пояснення одне — у країні досі панує корупції, немає сенсу давати гроші, які не дійдуть до людей, не змінять якості життя у країні. А промови про активну боротьбу з корупцією, які палко виголошують і Президент, і його ставленник, керівник уряду Володимир Гройсман, уже нікого не розчулюють — їм просто ніхто не вірить. І не дивно, бо слова про непримиренну боротьбу — це як дим, під прикриттям якого люди з оточення президента Порошенка далі грабують країну — безсоромно, масштабно, щоденно.
Отже, «клан Порошенка» — вигадка чи нова реальність? Навіщо владна верхівка намагається зберегти і законсервувати ту систему, яка була за Януковича?
До розмови на цю непросту тему ми запросили авторитетних людей — народного депутата Сергія Лещенка, голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна та правозахисника Семена Глузмана.
— Наскільки виправдані висновки про те, що Порошенко нині прагне збудувати свій клан?
С. Лещенко: — Цілком виправдані. Навесні минулого року Президент анонсував проект деолігархізації, але цей проект, як бачимо, зазнав фіаско. Тепер Петро Порошенко поводиться, як типовий український президент: будує клан — таку собі фінансову базу, яка разом з політичною надбудовою мала б гарантувати йому тривале перебування у владі, а згодом — і мирний відхід з посади. Уже нині кілька найближчих соратників Президента забезпечують йому безперервний потік коштів.
— Кого саме маєте на увазi?
С. Лещенко: — Перш за все це Iгор Кононенко. Вiн роздає напрямки для збагачення з подальшим отриманням комiсiї. Як приклад — компанiя «Центренерго», де за схеми постачання вугiлля вiдповiдає близький до верхiвки БПП депутат Сергiй Трегубенко. Приватизацiю компанiї зривають другий рiк поспiль усупереч тому, що iнтерес до неї виявляла найбiльша французька корпорацiя «Gaz de France». Заблокували навiть прозорий конкурс iз призначення голови «Центренерго» — претендентам особисто телефонував Кононенко з проханням не виступати з публiчними протестами.
Ще одна масштабна схема Кононенка полягає у виведеннi грошей з державних обленерго. Пiд його парасолькою тут працювала компанiя «Енергомережа» братiв Крючкових. Один iз них нещодавно був оголошений у розшук, а напередоднi новим автомобiлем «Rolls-Royce» приїжджав до Фонду держмайна обговорювати умови приватизацiї обленерго. Керiвник державного регулятора української енергетики Дмитро Вовк якось прямо сказав, що Кононенко намагався командувати його органом i захищати Крючкових, називаючи їх «непоганими хлопцями».
Пiдмайстром у Кононенка в побудовi кланової «Сiм’ї» трудиться депутат Олександр Грановський, який вiдповiдає за проходження «правильних» вердиктiв у судах i гарантує ухвалення рiшень у прокурорському ланцюжку. На рiвнi СБУ вертикаль Кононенка-Грановського забезпечує Павло Демчина, якого нещодавно призначили першим заступником голови СБУ, керiвником антикорупцiйного управлiння.
— На кому ще тримається робота з побудови, як ви вважаєте, клану Порошенка?
С. Лещенко: — Другою опорою клану є головний куратор оборонних замовлень країни Олег Гладковський. Чимало замовлень забирає черкаський автозавод «Богдан», що здiйснює викруткову збiрку бiлоруських вантажiвок МАЗ.
Третiй стовп президентської «Сiм’ї» — голова Державної фiскальної служби Роман Насiров, iм’я якого стало символом збереження старих схем на митницi та непрозорої роботи податкiвцiв.
В. Шабунiн: — Нинi є очевидним: Порошенко робить усе для того, щоб зберегти й законсервувати корупцiйну систему держуправлiння. Його мета єдина — бути бенефiцiаром цiєї системи.
— Але ж Порошенко обiцяв не укладати угоди з олiгархами, а боротися з ними…
С. Глузман: — Порошенко не приїхав учора до нас iз Грузiї чи зi Сполучених Штатiв. Вiн працював у бiзнесi, а навiть якийсь час у Мiнекономiки й радi Нацбанку за президентства Януковича…
Деолiгархiзацiя в нашiй країнi неможлива, тому що одним iз головних олiгархiв є Порошенко. Це не означає, що вiн нi в чому не має рацiї, що все робить неправильно. Але питань до нього дуже багато. Я, наприклад, не розумiю, чому Єфремов сидить, а Кононенко й Мартиненко — любi друзi Порошенка — не сидять? Чому старих корупцiйних схем не ламають, а навпаки — використовують для власного збагачення? Чому сам Президент i його Адмiнiстрацiя й далi використовують суд як iнструмент?
С. Лещенко: — Порошенко, справдi, не бореться, а домовляється з олiгархами. Пiсля послаблення позицiй Бориса Ложкiна роль контактера з олiгархами взяв на себе Юрiй Луценко. Пiд час нещодавнього вiзиту до Iвано-Франкiвської областi вiн провiв переговори з Iгорем Коломойським. Нинi Коломойського намагаються залякувати сценарiєм нацiоналiзацiї «Приватбанку» нiбито на вимогу американцiв. Натомiсть пропонують домовитися.
Але навiть полiтичнi конкуренти здатнi домовлятися, коли йдеться про контроль над головними дiйними коровами країни. Для прикладу, Кононенко й Аваков є кураторами Мiнiстерства iнфраструктури, де корупцiя, здається, незнищенна.
В. Шабунiн: — Президент i його команда чинять тотальний спротив усiм антикорупцiйним реформам. Стара правоохоронна система робить усе можливе, щоб не карати нинiшнiх топ-корупцiонерiв. А коли новi антикорупцiйнi органи беруться за них, то старi правоохоронцi, очолюванi полiтиком Луценком, захищають корупцiонерiв. Найкращий приклад — Онищенко, якому Луценко дав двадцять днiв на легалiзацiю в Лондонi…
— На Заходi усвiдомлюють, що українське керiвництво поводиться не зовсiм так, як мало би?
В. Шабунiн: — Авжеж! Ми не отримали грошей МВФ влiтку саме через те, що двi з трьох антикорупцiйних вимог фонду не було виконано, а одну — електронне декларування — у нас тричi намагалися знищити, каструвати, обрiзати.
МВФ не довiряє українському керiвництву. Як ми бачимо, вiзити Гройсмана й Порошенка до Штатiв не переконали захiдних партнерiв надати нам черговий транш — допомогу раз у раз переносять. Це, власне, може бути свiдченням того, що й Захiд трактує дiї владної верхiвки як народження нового корупцiйного клану, з яким вiн справи не хоче мати…
С. Глузман: — Пiд тиском Заходу Порошенко намагається щось змiнити. Але тi змiни насправдi косметичнi. Знаєте, коли запах одеколону змiшують iз запахом лайна, то все одно чути запах лайна.
— Чим може обернутися для Порошенка прагнення зацементувати свiй клан?
С. Глузман: — Спроби Порошенка збудувати свiй клан у кращому разi призведуть до таких наслiдкiв, з якими зiткнувся Янукович. Єдине — Порошенко, можливо, втече не до Росiї, а в якийсь iнший бiк. Українцi не стерплять його єдиновладдя. Це неможливо. Україна — не Бiлорусь i не Росiя. Тут є фермент опору.
В. Шабунiн: — Кожен полiтик хоче зберегтися у владi. Нiчого поганого в тому немає, якщо полiтик хоче зберегтися у владi для реформ. Якщо ж мета збереження у владi — мати свiй клан i далi наживатися на корупцiйних схемах, то це, вочевидь, добром не закiнчиться.
Наталiя ВАСЮНЕЦЬ
До речi
У Порошенка — звички Януковича
Президент лiтає на смiшнi вiдстанi вертольотом, спалюючи десятки тисяч гривень
Пригадуєте, як уся країна обурювалася, коли Янукович завiв моду лiтати Україною вертольотом? Екс-президенту докоряли бажанням пошикувати, марнотратством, розкиданням бюджетних коштiв… Утiм теперiшнiй Президент перейняв цю звичку — i теж волiє пересуватися з комфортом. У вертольотi Януковича.
Днями Порошенко завiтав до Житомира — аби вручити нагороди десантникам. Прилетiв у гвинтокрилi. I не вiн один. Такий самий вид транспорту обрав начальник Генштабу Вiктор Муженко. Його вiйськовий Мi-8 приземлився на п’ять хвилин ранiше вiд президентського вертольота — щоби генерал встиг зустрiли Порошенка бiля трапа.
Вертолiт Порошенковi дiстався вiд попередникiв. Свого часу було зроблено його капiтальний ремонт, модифiковано системи та переобладнано у VIP-стилi пасажирський салон. Це обiйшлося бюджету України у 5,35 мiльйона доларiв.
Утiм можна було б зрозумiти, якби Президент летiв у якийсь далекий гiрський район або на вiддалений полiгон. Але ж Житомир — найближчий до столицi обласний центр. Вiд Києва сюди лише 130 кiлометрiв найкращою в країнi трасою. Може, Президент мав того дня щiльний графiк, тож машиною не встиг би дiстатися туди й назад? Заходжу на сайт Президента. Нi, нiяких подiй того дня в його графiку бiльше не було. Вочевидь, Порошенко (як i Муженко) просто хотiв покрасуватися перед десантниками. Але у скiльки обiйшлося державi таке хизування? Порахуймо.
Вертолiт Мi-8МТ використовує 0,72 тонни пального на годину польоту. Крейсерська швидкiсть такої машини — 220 кiлометрiв за годину. Тож 260-кiлометрова вiдстань (130 туди i стiльки ж назад) «з’їла» близько тонни авiапального. Його ринкова цiна нинi коливається у межах 20 — 25 тисяч гривень за тонну. Вiдтак виходить, що лише гасу Порошенко спалив на 17-20 тисяч гривень. Додавши сюди такi самi витрати вертольота Муженка, отримаємо 35-40 тисяч. Це лише пальне. А ще ж слiд додати витрати на експлуатацiю вертольотiв, оплату роботи пiлотiв… Вийде кругленька сума.
А якби Президент i начальник Генштабу поїхали в Житомир, як усi люди, — машинами? Скажiмо, кортежем з п’яти авто. Тодi витрати усього кортежу на бензин становили б 2500-3000 гривень. Удесятеро дешевше, анiж витрати двох вертольотiв!
Дуже схоже на марнотратство у стилi Януковича… Невже поганi президентськi звички передаються у спадок?
Сергiй БОВКУН
