Легенда карного розшуку Валерій Кур багато років потерпає від власної системи цінностей. Ще у 1987 році, коли він очолив новостворений підрозділ по боротьбі з організованою злочинністю у складі карного розшуку Києва (уперше в СРСР), майже відразу Валерій Кур став ворогом — системи, правоохоронних органів…
Легенда карного розшуку Валерій Кур багато років потерпає від власної системи цінностей. Ще у 1987 році, коли він очолив новостворений підрозділ по боротьбі з організованою злочинністю у складі карного розшуку Києва (уперше в СРСР), майже відразу Валерій Кур став ворогом — системи, правоохоронних органів…
Адже в той час навіть словосполучення «організована злочинність» каралося державою — як це так, у нашій найкращій країні?! І коли легендарний сищик почав боротися з корупцією, його спочатку «відправили в почесне заслання» викладати в Академії МВС, і врешті-решт, після «майже реальних» погроз, тодішній міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко таки витиснув «київського комісара Каттані» з правоохоронних органів. У розквіті сил, у 49 років, Валерій Кур змушений був облишити улюблену справу — його рапорт про звільнення став відмовою служити верхівці влади, яка потопала в корупції.
Але це не означає, що Валерій Кур відступив — він просто змінив засоби ведення боротьби :). Тому поговорити з ним про боротьбу з корупцією та реформування правоохоронних органів дуже цікаво! Навіть якщо поділяєш далеко не всі його погляди…
— Довіра українців до правоохоронних органів украй низька. Як, на Вашу думку, можна виправити цю ситуацію?
— Довіра реальна («міліціонер поганий, але мені доведеться йому довіряти, бо без нього я обійтися не можу»), просто як інерція, як загальний настрій, ніколи не буває чіткою. І сьогодні ця довіра дещо інша, ніж була за часів Януковича, хоча ще дуже низька.
На жаль, ніяке моментальне рішення не змінить у населення ставлення до правоохоронних органів. Дуже легко зіпсувати цілу бочку меду навіть однією ложкою дьогтю, але дуже важко потім цей запах усунути навіть тоді, коли там не буде дьогтю. Зараз процес почався, причому радше згори, ніж знизу. Ми ж використовуємо ті самі служби, тих самих людей із нашого ж суспільства, тому змінити щось буде дуже складно.
— У чому полягає ця складність?
— Залишилися незмінними критерії оцінки діяльності правоохоронних органів. Міліція досі працює на звітність, а не на населення. Сьогодні людина, котра заявила про злочин, є підозрюваним №1, і з самого початку її починають допитувати так, щоб не прийняти у неї заяви, щоб вона не створювала поганої статистики… Реформа згори — поки що теорія, бо з одного боку вимагають змінити ставлення, а з іншого — дати показники: гарну розкривність, гучні розкриття і щоб не було нерозкритих злочинів («висунів» або «висяків»).
Друге, що потрібно для того, щоб ставлення до правоохоронців змінилося, — це система відбору та навчання кадрів. Єдине, що мене зараз тішить, — що ми маємо прекрасну академічну базу, одну з найкращих у світі систему підготовки кадрів. Ідеться про Академію МВС України та інші виші, але їх збираються реформувати та скорочувати. Не маючи бази, ми не можемо готувати людей європейського рівня!
Гадаю, що спочатку треба обов’язково помучитися з тим іміджем недовіри, який є, і крок за кроком доносити суспільству — дуже відкрито! — за допомогою ЗМІ той негатив, який розкрила система правоохоронних органів усередині себе. Тоді народ поступово почне розуміти, що його не вважають за бидло. Обов’язково треба провести реорганізацію для виявлення осіб, котрі служили попередньому режиму, заплямували себе корупцією: по суті, обслуговували владу. Це треба робити не публічно, не люстраційним способом — для цього має бути обов’язково створена структура, котра називається «внутрішня безпека».
— Звучить дещо зловісно… 🙂
— Це орган дуже закритий, оперативний, наділений великими повноваженнями, котрий займається чисткою самих органів. Він законними способами оперативно отримує інформацію, щоб керівництво держави та міністерства мало в розпорядженні дані про корупцію. Ні в якому разі не можна це перетворювати на показуху, робити заяви у ЗМІ, доки суд не довів, що людина є злочинцем. Навіть більше того — можливо, піти на примиренство і навіть не доводити до суду, а просто запропонувати декому зникнути з цього органу, пообіцявши, що подальшого розслідування не буде. Але так чи інакше звільняти, усувати…
Внутрішня безпека ні в якому разі не повинна перебувати під контролем керівника міністерства. Тоді не вибудується система покривання — всі знатимуть, що вони перебувають під контролем, що вони є предметом розробки, стеження. Вважаю, що до основної реальної роботи, яка допоможе якомога швидше звільнитися від непотрібних бридких негативних елементів у міліції, долучиться «четверта влада» — ЗМІ — з усіма можливими інституціями (громадськими, молодіжними, демократичними організаціями), яким дозволяється не збройним шляхом битися з чиновниками МВС, вимагаючи все робити прозоро, постійно звітувати та створювати цивільні колегії МВС. І щоб не міністр підбирав собі членів колегії, а міністрові призначали громадську колегію, котра може бути присутньою на всіх заходах не оперативно-секретного характеру.
Доки реформа не торкнулася всіх правоохоронних органів, слід усі правоохоронні підрозділи оснастити аудіо- та відеотехнікою, як це робиться у банківських організаціях. Для цього навіть не треба будувати нові приміщення. Аудіо- та відеоспостереження в режимі онлайн дуже впливає на співробітників, дуже сильно психологічно тисне (у гарному сенсі).
Я би ще додав — це моя особиста думка, яка не збігатиметься з думкою багатьох: у зовнішньому вигляді, у назвах, в атрибутиці і навіть у лексиконі піти від символів, котрі роз’єднують, щоб ні в якому разі жодна з частин населення не почувалася ущемленою. Коли хтось виходить на патрулювання з ознаками національної гідності, це іноді виглядає як національна вищість перед тим, хто не розмовляє українською мовою, хто більше має стару, радянську ідентичність, хоча й українець. Слід розуміти, що таких половина, і вони ніколи не сприймуть цю владу як свою. Міліція/поліція повинна бути функцією, технічним знаряддям у руках держави. Це дуже важливо! І коли міліція/поліція буде прив’язана не до якихось ідей, партій, а до закону, матимемо представників закону з чіткою інструкцією, яким не буде важливо, хто перед ними, бо закон буде однаковим для всіх. Потрібно міліцію/поліцію зробити бодай зовні, за атрибутикою, такою, яка влаштує всіх. Для цього треба взяти найкращі зразки Німеччини, США, і ми відразу отримуємо психологічний посил, що це інша міліція. Це не на часі, але у майбутньому вирішуватиметься питання заміни форми, котре не вимагатиме політичного рішення. А форма є дуже важливим елементом визнання і довіри «рідній», «своїй» міліції/поліції.
— «Адвокат небесної сотні» Павло Дикань неодноразово розповідав, що розслідування злочинів проти учасників Євромайдану йде так повільно, тому що система захищає своїх — і виконавців, і тих, хто віддавав злочинні накази. Як гадаєте, що можна зробити за таких обставин?
— Передусім ЗМІ припинити задовольняти потреби політикуму. Політик — неважливо, лівий він, правий чи представник системи Януковича — може використати загиблих як інструмент для підняття свого рейтингу: достатньо лише поговорити про те, що погано розслідується загибель Небесної сотні… Мені дуже неприємно, що заміна керівника Генпрокуратури відбулася саме так — просто запустили потрібну інформацію у ЗМІ і, за великим рахунком, зовсім не тому, що головний прокурор ворог і не хоче розслідувати, а просто тому, що у народу це наболіле, народ буде з задоволенням карати і мститися… Скажіть, і що, побільшало розслідуваних справ тих, хто громив Майдан? І як можна попереднього керівника Генпрокуратури звинуватити в лояльності до попередньої влади? Я маю інформацію, що Ярему режимом Януковича було засуджено до смертної кари, його врятувало диво і професіоналізм — його мали викрасти і закопати. Хіба можна його звинувачувати, що він не був фахівцем чи займався укриванням? Ні! Все керівництво, що прийшло до влади у прокуратурі, нічого більшого не зробило — воно робитиме все те саме, тільки з популізмом. Викинувся Чечетов з вікна — ура, народові це подобається… А це, навпаки, глухий кут.
— Напевне ж, маєте пропозиції з цього приводу?
— Як фахівець скажу: розслідувати злочини на Майдані попередньої влади може і зобов’язаний підрозділ вірних і порядних — їх легко відібрати— фахівців, котрі постраждали від попередньої влади і зберегли вірність законам та принципам демократичності. Але працювати вони мають у тихій обстановці. Бо публічно оголошувати когось ворогом і запрошувати нібито на завтра — це в кращому разі доведення до самогубства. А мотиви можуть бути різні — аж до намагання приховати те, що він може розповісти і про сьогоднішніх очільників держави. І коли починають повідомляти ЗМІ, кого вони завтра заарештують, а потім іде серія самогубств, то: а) це ніби попередження тих сильних світу цього: ми завтра заберемо одного з ваших чиновників, який може розколотись і розповісти по вас — приберіть його, будь ласка, «нема людини — нема проблеми»; б) «він завтра може розповісти про мене, тому його треба залякати»; в) спроба просто підштовхнути людину, котра перебуває у важкому депресивному стані, до самогубства. Це не розслідування, а профанація! Так можна сподобатися народові та політикуму, але ні на йоту не просунути реальне розкриття злочинів проти Майдану, проти людей.
Також розслідування гальмується, бо дуже гарно попрацювали спецслужби режиму Януковича, знищуючи документальні свідчення про свою причетність до вбивств та інших злочинів.
Можливо, слід буде на майбутнє за образом закону Ріко розробити закон про примиренство та захист свідків. Він передбачає, що якщо особа, котру підозрюють у скоєнні злочину, дає набагато більше користі для держави, з нею йдуть на примиренство, вони закривають її інформацію, суддя проводить її під номером, не розкриваючи особи, і правоохоронні органи від імені держави забезпечують їй захист від тих, кого вона допомогла заарештувати, затримати, притягнути до кримінальної відповідальності.
— Ви маєте величезний стаж боротьби з корупцією. Чи вірите Ви в те, що корупцію в принципі можна побороти?
— Я жахливий оптиміст і вірю, що з нею поборотися можна. У 2004 році прийшли до влади демократи — скажу відверто: ми вперше відчули повітря свободи. Вперше вертикаль корупційної системи у самому МВС, у самій державі було порушено — коли верхи примушували всіх бути корупціонерами, а саджали вибірково — кого заманеться. Всі мусили служити тій владі, котра створювала корупцію… Новий же Президент та міністр внутрішніх справ (на той час — Юрій Луценко) спочатку показали приклад, як можна жити інакше, але, не створивши інститутів, через деякий час стали схожими на своїх попередників. Унаслідок чого команда Януковича, котра підібрала владу, втрачену демократами, мала всі підстави притягувати до відповідальності кого завгодно з керівників колишньої демократичної команди. Зокрема, попався і міністр внутрішніх справ — і не лише через політичні мотиви, а й як чиновник, у діях якого легко було знайти елементи корупції. І система МВС також стала схожою на попередню… Але зразок був. Тепер до влади знову прийшли демократи і більш цивілізовані політичні діячі, яких світова спільнота і власний народ змушують до прозорості — вони вже також показують приклад.
Також наша поява у міжнародній спільноті, наша поява як держави в Європі примусить нас до більшої прозорості та контролю, посилення боротьби з корупцією. Ми самі будемо змушені діяти так, як заповідав сінгапурський дідусь Лі — мені дуже сподобалося, як він боровся з корупцією, хоча це і жорстоко: посади трьох своїх друзів, вони знають, за що, і ти знаєш, за що. Ми будемо змушені попередити всіх своїх близьких (і себе також): увага, я пішов на державну службу i згоден, щоб моя діяльність була прозорою, і, якщо мене запідозрять у корупції, нехай моє покарання буде набагато страшнішим, ніж у пересічного громадянина. Зразком є грузинський приклад.
— Великі надії покладено на Еку Згуладзе, котра, з одного боку, абсолютно не орієнтується в структурі українських силових органів, а з іншого має успішний досвід реформ і відповідно знає, що має бути на виході. Можете прокоментувати перші наслідки її діяльності на посту першого заступника міністра внутрішніх справ України?
— Звичайно, для мене Ека Згуладзе не є авторитетом з погляду професіоналізму — для цього мій стаж роботи і керівником, і оперативником завеликий, але вона мені дуже подобається незаангажованістю, своєю хоч і короткою, але роботою, котра принесла результат! І потім, Ека не братиме хабарів — вона реально хоче нам допомогти. Я вважаю, що саме таких треба запрошувати — незалежних від нас, щоб вони нав’язували нам свій погляд і ламали наші стереотипи, нашу свідомість. Хоча чесно скажу: вони просто діти, і це виглядає навіть смішно, бо штучно перенести те, що було у них, на те, що є у нас, дуже складно. Але я вірю, що все одно буде користь. Порівняно з керівництвом нашого МВС вона виглядає краще. І саме таким, як вона, я вірю більше.
— І останнє запитання. Яких зусиль має докласти зі свого боку кожен громадянин для того, аби Україна стала по-справжньому правовою державою?
— Гадаю, що насамперед треба поставитися до себе як до зовсім іншого громадянина. Передусім треба проявляти те духовне, що всередині змінилося після кривавого Майдану. Годі оплакувати наші втрати, бо не можна набути, не втративши. І треба сприймати Небесну сотню не як жертв, а як героїв.
Крім того, слід відверто зізнатися собі: війна — це не лише та війна, яка іде у нас сьогодні на кордоні з найстрашнішою військовою державою світу. Війна у нас в головах. Це безлад і розруха у власній свідомості. Визнаймо: сьогодні ми не є найбільш роботящою нацією, ми не більше за інші народи гаруємо. Ба більше — ми занадто довго насолоджувалися останні десятиріччя після розвалу СРСР, марнотратно гаючи можливості, котрі нам надавалися. Це ж ми дозволили, щоб десяток олігархів за короткий відтинок часу став найбагатшими людьми — природно, за рахунок суспільства. Якщо ми сьогодні не переглянемо ставлення до себе і до держави, то йтимемо довше і важче, і нас у Європі не зрозуміють.
Сьогодні триває розшарування, війна однієї частини населення проти іншої — приховувати цього не треба, то спробуймо взяти принципи, які не роз’єднують, а є для нас однаковими: добро, зло, чесність, справедливість, служіння закону, а не якійсь партії… І ідея у нас має бути зовсім не та, що нам пропонують — ми багатонаціональна держава, що склалася не за нашою волею, шляхом всіляких демографічно-історичних процесів. Тому сьогодні потрібна зовсім інша доктрина. Чисті менеджери мають розробити ідею, котра б нас бодай на цей проміжок згуртувала, уберегла державу від розвалу.
І хай як би я критикував сьогоднішнє керівництво силових структур (я робитиму це і надалі і проситиму ЗМІ, щоб вони мені допомагали), проте вважаю, що їм потрібен вотум довіри. Вони мають відпрацювати свою каденцію. Кадрова катавасія ні до чого гарного не призведе.
Джерело: worldua
