На голову Економіка Хто і як допоміг Віктору Медведчуку відновити свій вплив в Україні? (розслідування...

Хто і як допоміг Віктору Медведчуку відновити свій вплив в Україні? (розслідування час.1)

108
0

Відстеження цих процесів, великою мірою непублічних, ці роки систематично було у фокусі уваги «Схем». Як постмайданна влада їм не завадила, як Петро Порошенко приймав Віктора Медведчука на Банковій та навіть у себе вдома, як оточення кума Володимира Путіна отримувало сприятливі умови для ведення свого бізнесу в Україні та через підставних осіб скуповувало медіа. Зрештою саме з журналістських розслідувань «Схем» стало відомо, що через низку офшорів родина Віктора Медведчука має крупний нафтопереробний бізнес у Російській Федерації та отримала у розробку велике нафтове родовище.

Нині журналісти у співпраці з міжнародним Проєктом розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) встановили: джерело безперебійного фінансування дісталось Медведчуку та його соратнику Тарасу Козаку одразу після Майдану, угода підписана у день початку силової окупації Криму. І судячи з офіційних кіпрських документів, цей бізнес у Росії, який тепер приносить мільйони доларів прибутку, вони отримали за символічну суму, майже за безцінь.

27 лютого 2014 року. За п’ять днів до того тодішній президент України Віктор Янукович покинув «Межигір’я».

Лютий 2014 року: тодішній президент України Віктор Янукович покинув «Межигір’я»
Євромайдан переміг. У післяреволюційному Києві Верховна Рада сформувала нову коаліцію і обрала новий Кабінет міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком.

Того ж дня у ЗМІ розповсюдили заяву, в якій Віктор Янукович просить захисту у Володимира Путіна. Білий дім заявив, що більше не вважає Януковича президентом України, і закликав Росію утриматися від провокативних дій. А в Сімферополі озброєні люди захопили парламент Криму: в будівлі провели позачергову сесію, де за зачиненими дверима звільнили главу уряду Криму й призначили так званий «референдум» про розширення повноважень автономії.

27 лютого 2014 року озброєні люди захопили парламент Криму: там провели позачергову сесію, де за зачиненими дверима звільнили главу уряду Криму й призначили так званий «референдум»
27 лютого 2014 року озброєні люди захопили парламент Криму: там провели позачергову сесію, де за зачиненими дверима звільнили главу уряду Криму й призначили так званий «референдум»

Проте, крім всіх цих потрясінь, які пережила Україна 27 лютого 2014 року, в той же день сталася ще одна важлива подія, яка значною мірою посприяла поверненню у велику політику кума Володимира Путіна Віктора Медведчука та його соратників.

27 лютого 2014 року сталася ще одна подія, яка значною мірою посприяла поверненню у велику політику Віктора Медведчука та його соратників
Хоча після перемоги Євромайдану, могло здатися, що Медведчук втратив політичні перспективи. Про вступ до Митного союзу з Росією, за який два роки поспіль агітувала його громадська організація, залучаючи гостей із Кремля, вже не було й мови – Україна змінила геополітичний вектор.
Після перемоги Євромайдану вже не було мови про вступ України до Митного союзу з Росією, за який два роки поспіль агітувала його громадська організація, залучаючи гостей із Кремля
Після перемоги Євромайдану вже не було мови про вступ України до Митного союзу з Росією, за який два роки поспіль агітувала його громадська організація, залучаючи гостей із Кремля

Тоді багато проросійських політиків залишило країну вслід за Януковичем. Як виявилося згодом, варіант еміграції розглядала і дружина Медведчука – телеведуча Оксана Марченко.

«Я просила Віктора: давай поїдемо. А Віктор сказав: куди ми поїдемо? Це моя батьківщина. Ми залишаємось», – розповідала вона у суперечливому фільмі Олівера Стоуна та Ігоря Лопатьонка про Віктора Медведчука.

Після втечі Януковича варіант еміграції розглядала і дружина Медведчука – телеведуча Оксана Марченко, як вона сама зізналася
Після втечі Януковича варіант еміграції розглядала і дружина Медведчука – телеведуча Оксана Марченко, як вона сама зізналася

Що ж це за подія?

Вже на п’ятий день після завершення Революції гідності Віктор Медведчук отримав потужне джерело фінансування своєї політичної діяльності, таку собі «російську годівницю», яка щороку забезпечувала його мільйонами доларів. Причому, обійшлася вона Медведчуку і його соратникам у символічну суму. Навіть дешевше, ніж задекларований сервіз Faberge його дружини.

Втім, почалася ця історія задовго до лютого 2014-го.

Половина нафтового заводу для Медведчука-Козака за безцінь

16 жовтня 2009 року. Росія.

Того дня поважні посадовці Ростовської області прибули на свято – урочистий запуск роботи «Новошахтинського заводу нафтопродуктів». Серед них і губернатор Ростовської області Володимир Чуб, і гендиректор холдингу «Юг Русі» Сергій Кислов.

У жовтні 2009 року гендиректор холдингу «Юг Русі» Сергій Кислов – під час урочистого запуску роботи «Новошахтинського заводу нафтопродуктів»
У жовтні 2009 року гендиректор холдингу «Юг Русі» Сергій Кислов – під час урочистого запуску роботи «Новошахтинського заводу нафтопродуктів»

Для бізнесмена Кислова відкриття Новошахтинського заводу – це був новий напрямок роботи його холдингу. До цього він успішно займався переважно вирощуванням соняшника і виробництвом олії.

Нафтопереробний завод зводили п’ять років, на його будівництво витратили 15 мільярдів рублів – за тодішнім курсом це близько пів мільярда доларів США. Сам Кислов під час відкриття заводу зазначив: «Проєкт був складним, проєкт був незвичним для регіону, незвичним для нашої компанії».

Нафтопереробний завод зводили п’ять років, на його будівництво витратили 15 мільярдів рублів – за тодішнім курсом це близько пів мільярда доларів
Протягом наступних чотирьох років його дітище – Новошахтинський завод – буде приносити йому непогані доходи: материнська компанія отримає майже 239 мільйонів доларів прибутків, найуспішнішим стане 2013 рік.

Проте далі у цьому нафтопереробному бізнесі відбудуться нелогічні зміни. Вже у 2014 році Кислов продасть 42% акцій заводу, в який вклав пів мільярда доларів, за близько 40 тисяч доларів.

Зрештою у 2014 році Кислов продасть 42% акцій заводу, в який вклав пів мільярда доларів, за близько 40 тисяч доларів
При чому, продасть компаніям, які пов’язані з двома українками.

Одна з них – добре відома українським телеглядачам ще з початку двохтисячних Оксана Марченко, дружина Віктора Медведчука.

Одна з українок, яким Кислов продав акції заводу – Оксана Марченко, дружина Віктора Медведчука
А інша – зовсім непублічна особа, її журналісти «Схем» вперше зафіксували в 2018 році в аеропорту «Київ» після прильоту родини Медведчука, а встановили тільки в 2019-му. Йдеться про Наталію Лавренюк, громадянку двох країн: України та Росії.
А інша – зовсім непублічна особа, яку «Схем» вперше зафіксували в 2018 році в аеропорту «Київ» після прильоту родини Медведчука, а встановили в 2019-му. Це Наталія Лавренюк
Крім того, що Лавренюк – подруга Оксани Марченко, вона також цивільна дружина народного депутата Тараса Козака, соратника Віктора Медведчука.
Наталія Лавренюк – не лише подруга Оксани Марченко, а й цивільна дружина нардепа Тараса Козака, соратника Віктора Медведчука
Він її не афішував і не вказував у декларації, хоча вони мають спільний побут і дитину. Коли два роки тому журналісти цікавилися в Козака, чому він «забув» згадати в декларації Лавренюк і записане на неї численне елітне майно, той ухилився від відповіді на запитання.
Два роки тому «Схеми» цікавилися в Тараса Козака, чому він «забув» згадати в декларації Лавренюк і записане на неї майно, але той ухилився від відповіді
І саме 27 лютого 2014 року в юрисдикції Кіпру Оксана Марченко і Наталія Лавренюк отримали майже половину нафтопереробного заводу в Росії за дуже символічну суму.

Яким чином це відбулося? Спершу варто звернутися до структури власності російського Новошахтинського нафтопереробного заводу, який урочисто запустив бізнесмен Сергій Кислов.

«НЗНП» – це акціонерне товариство. Ста відсотками його акцій з моменту запуску заводу володіла російська компанія «Юг Энерго». Вона контролювалася Кисловим через кіпрську фірму Erysiman Investments, у якої було майже 99% компанії. Один відсоток розподілився між російськими структурами умовної групи «Юг Русі».

Однак у січні 2014 року структура власності виглядала вже інакше: частка Кислова розподілилася по трьох компаніях – вже згаданій Erysiman Investments, Fragance Business Company та Rangeside Investments.

У січні 2014 року структура власності заводу виглядала вже інакше: частка Кислова розподілилася по трьох компаніях
В лютому знову відбулися зміни акціонерів: частка Кислова скоротилася до 58%, якими він володів через компанії Sanibel Limited, Erysiman Investments та Rangeside Investments.

Решту розподілили компанії Ventolor Investment та Teteos Global, підконтрольні дружині Віктора Медведчука Оксані Марченко та цивільній дружині Тараса Козака Наталії Лавренюк.

Відповідно до офіційної фінансової звітності, Кислов віддав майже половину нафтопереробного бізнесу (42%) за безцінь: частка Наталії Лавренюк – 12,25% – обійшлася приблизно у 13 тисяч доларів, частка Оксани Марченко – 29,75% – у понад 27 тисячі доларів.

Відповідно до офіційної фінансової звітності, Кислов віддав майже половину нафтопереробного бізнесу (42%) за безцінь
«27 лютого 2014 року 42% цього заводу перейшло у власність компаній, які пов’язані з Наталією Лавренюк та Оксаною Марченко: компанії Лавренюк відійшло близько 12%, а 29% – до компанії, пов’язаної з Оксаною Марченко, – розповідає аналітикиня громадської організації «Центр протидії корупції» Антоніна Волкотруб. – Тобто, майже половину заводу, який дає мільйонні дивіденди, в який Кислов інвестував мільйони доларів, було продано компаніям Лавренюк та Марченко за суму близько 40 тисяч доларів».
Аналітикиня «Центру протидії корупції» Антоніна Волкотруб: «Майже половину заводу, який дає мільйонні дивіденди і в який Кислов інвестував мільйони доларів, було продано компаніям Лавренюк та Марченко за суму близько 40 тисяч доларів»
У свою чергу Грем Берроу – експерт з фінансових операцій та протидії відмиванню грошей з Великої Британії, до якого «Схеми» звернулися за коментарем, відзначає: «На перший погляд, це виглядає як домовленість про передачу активу комусь за дуже незначну суму. Схоже на те, що цінний актив перейшов у власність, і що, згідно з документами, оплата за це, здається, дико непропорційна цінності акцій, що були передані».
Експерт з фінансових операцій та відмивання грошей з Великої Британії Грем Берроу: «Це виглядає як домовленість про передачу активу комусь за дуже незначну суму»
Чим зумовлена така низька вартість? На яких умовах відбулась ця угода?

«Схеми» намагалися запитати про це в самого Віктора Медведчука.

– Як вам вдалося купити 30% акцій «Новошахтинського заводу» за 27 тисяч?

– …

«Схеми» намагалися запитати в самого Віктора Медведчука, чим зумовлена така низька вартість акцій заводу, та відповіді не отримали
Відповіді від нього журналісти так і не отримали. На інформаційні запити голова політради «ОПЗЖ» також не відповів, як і його соратник Тарас Козак.

Окреме питання – до російського бізнесмена Сергія Кислова. Чому він погодився на таку невигідну для себе угоду? Мали місце якісь додаткові домовленості чи його хтось змусив?

Неодноразові запити «Схем» до нього теж залишилися без розгляду.

Менше з тим, придбавши «Новошахтинський нафтопереробний завод» у 2014 році за копійки, родини Медведчука та Козака забезпечили собі непогані дивіденди на роки вперед: лише в тому ж 2014 році сумарно для компаній Teteos і Ventolor вони склали майже 45 мільйонів доларів.

Лише у 2014 році сумарно для компаній Teteos і Ventolor завод приніс дивіденди в майже 45 мільйонів доларів

Постреволюційні можливості для Медведчука

Поки дружини Віктора Медведчука і Тараса Козака продовжували поглинати нафтопереробний бізнес у Росії, українська післяреволюційна влада залучила і самого Медведчука.

У телефонних розмовах, опублікованих виданням «Цензор.нет», голос, схожий на голос Віктора Медведчука, розповідає тодішньому помічнику Путіна Владиславу Суркову, що новообраний президент України Петро Порошенко пропонує йому взяти участь у звільненні полонених.

– Дивись, запропонував наш шановний Петро Олексійович, і це було підтримано Володимиром Володимировичем, взяти участь у звільненні полонених. Мені.

– Ну?

– Тобто він готовий надати мені мандат. А ти знаєш?

– Ну я знаю, що ти там…

– А, знаєш це?

– Я знаю, що ти можеш там грати… І що у підсумку?

– Ну нічого. Я чекаю на мандат.

– Ну чого, давай, забирай. Забирай.

Після їхньої публікації Віктор Медведчук назвав ці плівки «маячнею», а «Європейська солідарність» – брудною кампанією проти Порошенка.

А в 2018-му Петро Порошенко так пояснював причини, чому Віктор Медведчук став головним переговірником від України про обмін полоненими та увійшов до гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи: «Ми намагалися застосовувати різні канали комунікації. Починаючи від військових і закінчуючи церквою. Я маю визнати, що найбільш ефективним виявився Віктор Медведчук. Знаєте, чому? Тому що рішення про звільнення приймає безпосередньо Путін».

У 2018-му Петро Порошенко так пояснював причини, чому Медведчук став головним переговірником: «Найбільш ефективним виявився Віктор Медведчук... Тому що рішення про звільнення приймає безпосередньо Путін»
Але Віктор Медведчук отримав від української влади не лише статус переговірника, а й виняткове право обходити введені нею ж – українською владою – обмеження.

Виняткове право для Медведчука

Ще 25 жовтня 2015 року Україна припинила пряме авіасполучення з Російською Федерацією. Однак уже за рік журналісти програми «Схеми» виявили, що це правило не застосовується до одного борту – приватного літака Falcon-900. 14 листопада 2016 року цей літак вилетів із московського аеропорту «Внуково» і перетнув український кордон зі сторони Брянської області Росії.

Знімальна група «Схем» тоді вирушила в аеропорт «Київ», аби зафільмувати пасажирів борту – тих, на кого не поширюються обмеження Державіаслужби. Але на місці журналісти опинилися в оточенні приватної охорони.

Втім, незважаючи на протидію, «Схемам» все ж вдалося зафільмувати, як у холі VIP-терміналу з’явився Віктор Медведчук у компанії кількох людей.

Попри протидію, 14 листопада 2016 року «Схеми» зафільмували, як у холі VIP-терміналу з'явився Віктор Медведчук у компанії кількох людей
Чому пряме сполучення між Росією і Україною заборонили, але Віктор Медведчук продовжував літати напряму?

Від громадської організації «Український вибір» Віктора Медведчука редакція отримала таке пояснення: перельоти погоджені українською та російською сторонами.

«Візити Віктора Медведчука до Російської Федерації є робочими і носять офіційний характер… З огляду на діловий і гуманітарний порядок поїздок, спрямований на реалізацію інтересів України, такі дозволи на перельоти надаються компетентними органами регулювання авіаційного руху російською та українською сторін», – відзначили в організації.

Згодом це підтвердив і тодішній очільник Служби безпеки України Василь Грицак: «Він (Медведчук – ред.) входить до Тристоронньої мінської контактної групи, зокрема гуманітарної підгрупи, і, відповідно до своїх повноважень, наданих йому керівництвом держави, включений у переговорний процес. В зв’язку з тим він дійсно періодично літає до Москви».

Але зйомки «Схем» того вечора в аеропорту «Київ» дозволили не лише встановити факт виняткового права Медведчука літати між Росією та Україною напряму, а й стали частиною іншої історії. Про те, хто контролює автозаправки російської «Роснєфті» в Україні після анексії Криму та під кого штучно зачистили ринок скрапленого газу.

Медведчук і зачищений ринок скрапленого газу

Одним із чоловіків, який поцілував Медведчука на прощання в аеропорту, виявився Нісан Моісеєв.

Одним із чоловіків, яких Схеми зафіксували 14 листопада 2016 року з Медведчуком в аеропорту, виявився Нісан Моісеєв
Саме цьому бізнесмену з громадянством Ізраїлю вдалося викупити частину активів компанії «Роснєфть» в Україні – а це майже 150 заправок під брендом «ТНК» та мережу нафтобаз. Покупцем виявилася маловідома швейцарська компанія Glusco Energy», яка є дочірньою структурою іншої швейцарської фірми – Proton Energy Group, офіційний власник якої – ізраїльський бізнесмен Нісан Моісеєв.
Саме Моісеєву вдалося викупити частину активів компанії «Роснєфть» в Україні через низку швейцарських компаній
Саме Моісеєву вдалося викупити частину активів компанії «Роснєфть» в Україні через низку швейцарських компаній

Ще наприкінці 2017-го директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн давав бізнесу Моісеєва таку оцінку: «У 2015 році його компанія стала найбільшим постачальником нафтопродуктів морем. На сьогодні (станом на 2017 рік – ред.) за нею близько 30 відсотків поставок дизельного палива».

Низка журналістських розслідувань вказувала, що за Моісеєвим насправді може стояти Віктор Медведчук – і зрештою «Схеми» наочно показали, що Медведчук і Моісеєв – справді не чужі один для одного люди.

«Схеми» наочно показали, що Медведчук і Моісеєв – справді не чужі один для одного люди (зокрема, й завдяки зафіксованій зустрічі в аеропорту)
Зафіксована зустріч співпала в часі із зачищенням ринку імпортного скрапленого газу в Україну під нового гравця. Номінально ним став той же Нісан Моісеєв. Наприкінці 2016 року в традиційних імпортерів скрапленого газу почалися проблеми. І хто цьому посприяв?
Наприкінці 2016 року в традиційних імпортерів скрапленого газу почалися проблеми
Діями СБУМінекономрозвитку та митниці був зупинений його імпорт, і майже одночасно з’явилися фірми, які почали імпортувати великі обсяги скрапленого газу з Росії. При цьому, експерти з подивом відзначали, що дії української СБУ (напряму підзвітні президентові Порошенку) були синхронізовані з діями російських органів контролю.

«Від якої людини могли були бути такі синхронні дії з тієї і цієї сторони? Крім, як Медведчук, у мене ніяких асоціацій немає»,– відзначав тоді у розмові зі «Схемами» експрезидент «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук.

Тоді ринок зачистили під чотири фірми, одна з яких – «Глуско Україна» Нісана Моісеєва, а решта три – пов’язані з нею через менеджерів. Усі вони почали безперебійно у великих обсягах ввозити до України з Росії газ «Роснєфті», тоді як іншим імпортерам СБУ показала червоне світло.

Наприкінці 2016-го ринок зачистили під чотири фірми, одна з яких – «Глуско Україна» Нісана Моісеєва, а решта три – пов’язані із нею через менеджерів
Наприкінці 2016-го ринок зачистили під чотири фірми, одна з яких – «Глуско Україна» Нісана Моісеєва, а решта три – пов’язані із нею через менеджерів

«Митна служба разом із СБУ почала тут різко розчищати територію, тобто почала тиснути на наших потужних імпортерів зрідженого газу, – пригадував Леонід Косянчук. – А там Федеральна служба експортного контролю визначила Proton, дочірню структуру Glusco, як єдиного експортера ресурсу «Роснєфті».

Більше того, «Схеми» тоді встановили: компанії, що виграли від дій СБУ, ведуть не лише до Медведчука, а й опосередковано до корпорації тодішнього президента Петра Порошенка Roshen. Наприклад, британська Wexler Global LP мала в засновниках дві фірми з Белізу та Панами, які водночас були в засновниках британської фірми Foreway Sales LLP. Через неї Roshen у 2015 році продавав свою продукцію до Туркменистану.

«Схеми» тоді встановили: компанії, що виграли від дій СБУ, ведуть не лише до Медведчука, а й опосередковано до корпорації Roshen тодішнього президента Петра Порошенка
«Схеми» тоді встановили: компанії, що виграли від дій СБУ, ведуть не лише до Медведчука, а й опосередковано до корпорації Roshen тодішнього президента Петра Порошенка

У Roshen заперечували причетність до торгівлі газом, але жодним чином не пояснили спільних засновників у компаніях. Пізніше Петро Порошенко визнав, що СБУ вчиняло дії, про які йшлося в журналістських розслідуваннях, але вкотре запевнив, що не має власних інтересів на ринку скрапленого газу.

(Продовження слідує)

Джерело

#влада #медведчук #порошенко #корупція

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я