На голову Новини Голос народу стоїть на захисті прав людей

Голос народу стоїть на захисті прав людей

95
0

У багатьох виникає справедливе враження, що завищені тарифи з’явилися у Вінниці не випадково, і ми будемо добиватися повного з’ясування цього механізму  та повернення людям коштів  в рахунок сплати майбутніх комунальних рахунків – Віктор Малиновський, почесний голова незалежної профспілки "Голос народу".

Віктор Малиновський: «Голос народу» стоїть на захисті прав людей

 

– Віктор Васильович, Ви особа знана у місті не перший рік. Але з такою інтенсивністю, як з осені минулого року Ви про себе ще не заявляли. Що стимулювало такий активний вихід у місцевий політикум бізнесмена Малиновського?

 


– Аналізуючи останні півроку свого життя, я досі не можу сам собі відповісти на запитання: «Навіщо це тобі ?» Жив собі… Не те, що дуже спокійно – бізнес теж не спокійна справа… Проте, люди завжди зверталися до мене з різних приводів, найбільше скаржилися на свавілля ЖКХ, «Теплокомуненерго» тощо. Таким чином сама собою виникла ідея профспілки, щоб змогла стати на захист інтересів знедолених. У 2009 році зареєстрували незалежну профспілку «Голос народу». Набили перші гулі та синці.
Вже влітку 2010 року мені запропонували очолити обласній осередок партії Народно-трудовий союз України. Взяли участь у виборах… Це була проба сил. Не дуже вдала, але негативний досвід – це теж досвід.
У жовтні – вибори у політико-консультативну раду при Облраді та ОДА. Колеги з деяких партій знову запропонували очолити цей млявий та безпорадний, на той час орган, що ніколи нічого не вирішував – і цим повністю влаштовував владу. Ми з колегами вирішили обговорити на ПКР стан справ з корупцією у регіоні, розраховуючи на підтримку губернатора, бо ж він у Верховній раді займався питаннями корупції.
Дехто в місті обурився, вбачаючи у цьому зазіхання на свята святих, на власні інтереси…
Зараз ми робимо свою справу, видаємо газету «Голос народу», намагаючись звернути увагу людей на порушення елементарних прав людини, невід’ємних прав, зокрема права на інформацію…

– До речі. До невід’ємних прав належить і право людини на житло.

– До цього ж я й веду. Ситуація, що склалася навколо заборгованості за житло та непомірних комунальних тарифів у Вінниці постає просто анекдотичною. За інформацією відвідувачів нашої громадської приймальні начебто пан Михайлюк, перший заступник міського голови, списує цю ситуацію на експеримент, що проводить Уряд Азарова. Начебто, у них команда з верху, від Уряду, так що терпіть, громадо, це Уряд над вами експериментує, також, як і в закладах охорони здоров’я.
Я нічого не чув про такий експеримент, може наш відвідувач щось не так зрозумів, тим більш бажано б з боку міськвиконкому відгукнутися та прояснити – чи йде експеримент, кім з ініційований, які регуляторні акти це підтверджують?
У багатьох виникає враження, що завищені тарифи з’явилися у Вінниці не випадково, і ми будемо добиватися повного з’ясування цього механізму і повернення людям коштів (в залік сплати майбутніх рахунків).
Проте є інший документ, принесений відвідувачами нашої приймальної. Він настільки цікавий, що не можу хоч коротко його не прокоментувати. На бланку ТОВ «Група компаній «Агенство нерухомого майна в Подільському регіоні» з юридичною адресою Україна, 83000, м.Донецьк, (відчуваєте натяк) вул. Татарнікова, буд.17, корп. 2г. Мешканці нашого міста отримують листи, де їм докладно і прозоро роз’яснюють, що потрібно розрахуватись добровільно, інакше крім розрахунків з «Вінницяміськтеплоенрго» здеруть ще витрати на судовий процес, а це встане у значно більшу суму.
Нам принесли цей лист вже після того, як адресат спробував з’ясувати, чому це з Донецька приходять таки погрозливі попередження з фантастичними сумами боргу. Проте, через певний час лист у нерозпечатаному конверті повернувся з неочікуваним приписом: «В списках г.Донецка ул. Татарникова не значится. Сорт-к (подпись)».
У нас також виникли сумніви, чого це комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» укладає угоду з дивною, навіть за назвою, донецькою компанією щоб довести справу до судового рішення. Є свій юридичний відділ – за що їм гроші платять? Може, мета таких листів – викликати обурення вінничан, спрямоване на Донецьк та вихідців з донецької землі. Вибори ж не за горами. «Ось і поквитаємось!» – міркує хтось у міськвиконкомі. А у «донецькому» листі поштова адреса донецька, а телефони «для довідок» вінницькі – 56-00-71, 56-00-93.

– Дійсно, неочікуваний поворот. Є над чим замислитися. Що ж, Ваша увага до проблем житлово-комунальних зрозуміла, і тема ця невичерпна. Тому, може перейдемо до іншої? Ось Ви приділяєте останнім часом велику увагу екологічній проблематиці. Чи це данина сучасній «моді», чи є реальні стимули цім займатися?


– Мода у одягу – й та не виникає на пустому місці. У суспільному житті – екологія, це те, чим ми дихаємо, що п’ємо, що їмо… Ця «мода» диктується нашим Чорнобилем та японською Фукусимою. Тим, що 80% нашої питної води не придатне для вживання. Тим, що наша міська влада більше керується справою відмивання грошей, чим реальною утилізацією сміття за новими технологіями, які вже є.
Ці технології перероблюють сміття у сировину, у енергію. Але чомусь проектом нашого міськвиконкому передбачається у першу чергу так званий полігон, тобто, сміттєзвалище на новому, чудовому місці, у Людавському лісі. А тільки потім, коли чи шах помре, чи ішак, чи ми з вами, тільки потім завод з переробки сміття. Чому? У міської влади своя логіка. Може свою роль грає той ліс, що у Людавці. 100 га лісу – це мільйонів зо три доларів. І, кажуть, «Барлинек» готовий його купити. Це польські та німецькі ліси потрібно берегти. Українськи – це сировина, і не більше. Для певних кіл, де так гаряче люблять Україну. Під свята.
Ми вимагаємо прозорого конкурсу проектів, щоб Вінничани нарешті отримали дійсно сучасне підприємство з переробки сміття, яке було б можливо розташувати навіть у межах міста. Зараз це не фантастика.

У зв’язку з цім як Ви можете сформулювати плани вашої незалежної профспілки «Голос народу».


– Які можуть бути плани профспілки? Захищати інтереси людей. Але, коли нас ще не дуже багато, будь-який бюрократ може запитати: «А чії це інтереси ви представляєте? Скільки вас. Кілька сотень – це несерйозно!»
Тому справою всіх небайдужих є розширення, зріст лав профспілки. Дехто ще не проти, щоб йому допомогли, а там хоч трава не рости. Чи більше людей зрозуміють, що у виразі «спасение утопающих – дело рук самих утопающих» заключений глибокий сенс, що ми повинні об’єднуватись заради відстоювання своїх невід’ємних прав, прав людини і громадянина – тим більш ефективною стане наша профспілка. І потрібно бути громадянином, щоб відстоювати права громадянина. Це накладає на людину певні обов’язки. Бо немає прав, коли немає обов’язків.

Розмову вів Арсен Хвиля.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я