Прокуратура заявила, що виявила під час обшуків у керівника центру оцінювання якості освіти та його заступника 130 доларів, які начебто є хабарями за вступ. Натомість заступник міністра освіти Інна Совсун на своєму "Фейсбуці" спростувала цю інформацію
Прокуратура заявила, що виявила під час обшуків у керівника центру оцінювання якості освіти та його заступника 130 доларів, які начебто є хабарями за вступ. Натомість заступник міністра освіти Інна Совсун на своєму "Фейсбуці" спростувала цю інформацію.
Історія з обшуками у Лікарчука – типова історія для нинішньої прокуратури. В ЗМІ з’являється гучна заява про обшук, проводяться маски-шоу, далі з’являється незрозуміла і непідтверждена інформація після чого всі розуміють, що прокуратура наїхала на "невинну жертву".
Винен чи не винен Лікарчук – питання, на жаль, риторичне. Чому риторичне? Бо непрофесіоналізм прокурорських зашкалює настільки, що в будь-які їхні заяви просто не хочеться вірити. Відійшовши в сторону від центру оцінювання якості освіти наведу елементарний приклад: на комітеті Ради з питань верховенства права розглядалося питання про затримання судді. Так от, суддя звинувачувалася в хабарництві. Представники генпрокуратури прийшли взагалі непідготовані і не знали деталей справи. Але навіть не це вразило. Вразило те, що у судді (можливо і тисячу раз винної) знайшли 500 помічених доларів, які, згідно зі справою були хабарем. Проте, цей хабар, вона отримала, згідно з данними Генпрокуратури, за 3 місяці до обшуку. Тобто прокуратура знала про хабар три місяці і 90 днів чогось чекала. Підсумовуючи вище сказане, процитую одного колишнього міністра внутрішніх справ, який неодноразово повторював: "Прокуратура добре вміє робити лише одну річ – відкривати справи".
Директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук під час засіданні колегії Міністерства освіти України (фото УНІАН)
Повертаючись до справи Лікарчука мене особисто вразили дві речі. Перше – це сума "хабарів". В кращі часи, коли не було ніякого ЗНО, юрфак київського університету коштував десь 8-10 тисяч доларів. Тобто, якщо припустити, що Лікарчук і його заступник винні, то вони влаштували аж 13-15 дітей. Звичайно, якщо це правда, то це звичайно злочин. Але по правді, ну дуже вже сміхотворною виглядає ця сума для двох людей, які могли б заробляти на порядок більші суми.
Другий момент, який здивував – це те, що вже зараз почали говорити про неефективність ЗНО і про те, що з цим треба боротися. Власне те, про що так мріяв Дмитро Табачник.
Найгірше, що може бути – це коли під шумок справді спробують втиснути в крісло керівника цього центру "свою" людину, яка справді почне розробляти схеми. Справа в тому, що поки – введення ЗНО це єдина ефективна антикорупційна реформа, яка запрацювала в країні.
Джерело: depo.ua
