Новини Екватор президента: “перемоги” і помилки Порошенка

Екватор президента: “перемоги” і помилки Порошенка

301
0

У середу Петро Порошенко відзначає символічний “ювілей”. Саме у цей день виповнюється два з половиною роки з дня його інавгурації, а отже термін його президентства перетинає екватор.

Звичайно, у житті всяке буває, і каденція глави України може виявитися меншою за прописані в Конституції п’ять років, і про це багато міг би розповісти – хай навіть і через відеозв’язок – Віктор Янукович, йдесться на сайті bbc.com

Однак зараз мова йде не про Віктора Федоровича, а про Петра Олексійовича, президентство якого проходить у абсолютно інших обставинах, ніж у попередника.

ВВС Україна за допомогою п’ятьох українських політологів спробувала визначити шість ключових рішень Петра Порошенка, які визначили собою обличчя першої половини його президентської каденції.

Президент іде на війну

Взагалі-то антитерористична операція на сході України офіційно почалася у квітні 2014 року, а указ про це підписав тодішній в.о. президента Олександр Турчинов.

Отож не дивно, що у виборчій програмі кандидата у президенти Петра Порошенка жодного слова на цю тему знайти не вдасться: він подав цей документ до ЦВК, ще до того, як абревіатура “АТО” увійшла до буденного життя українців.

Утім, пан Порошенко вичерпно висловив своє бачення подальшої долі АТО у ніч після президентських виборів, вже після оголошення результатів екзит-полів, будучи практично впевненим у тому, що саме він стане наступним президентом України.

“Антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати години”, – заявив він тоді.

“На той момент йому було легко дистанціюватися від команди Турчинова і почати іншу лінію. Однак він погодився з необхідністю АТО і увійшов в цю війну, хоча не він її починав”, – каже політолог Михайло Погребинський.

Зараз – через понад два роки від тих подій – важко обговорювати альтернативи, між якими тоді обирав пан Порошенко.

Тим більше, що інший політолог, Юрій Романенко каже ВВС Україна, що рішення новообраного президента піти на конфронтацію зі збройними формування самопроголошених “республік” було його першим найсильнішим кроком на посаді.

“Порошенко не пішов по “сурковському плану”, який йому намагалися всунути. Донбас повинен був увійти до складу України з широкими повноваженнями, які нам досі пропонують, і так далі. Це було сильне рішення”, – каже він.

До кінця літа 2014 року наступальна операція сил АТО тривала успішно, а в РНБО навіть заявляли про підготовку до взяття Донецька та Луганська.

Наприкінці серпня обстановка на фронті разюче змінилася. Київ стверджує, що воєнних успіхів бойовикам вдалося досягти через пряме вторгнення до України регулярних частин російської армії. Москва заперечує ці звинувачення.

Два Мінська

Завершити гарячу фазу протистояння на Донбасі вдалося лише у вересні, коли в столиці Білорусі було підписано “перші мінські угоди” – домовленості про тимчасове перемир’я та алгоритм вирішення конфлікту на Донбасі, підготовані за участю глав Німеччини та Франції Ангели Меркель та Франсуа Олланда.

Проте вже невдовзі бої на Сході розгорнулися з новою силою, і в лютому 2015 року там же було укладено “другі мінські угоди“, які, по суті, конкретизували та доповнювали попередній документ.

Ставлення до “Мінська” в Україні неоднозначне. Одні експерти, маючи для цього всі підстави, нагадують, що попри всі вади ці угоди зупинили кровопролиття на Донбасі, тим самим врятувавши сотні життів вояків та цивільних.

Інші з аргументами на руках доводять, що формулювання “мінських угод” – приміром, про передачу контролю над кордоном Києву лише після проведення на непідконтрольних територіях виборів за спеціальним законом – грають не на користь Україні.

Мінськ

Утім, зваживши всі плюси і мінуси “Мінська”, всі співрозмовники ВВС Україна зараховують його до успіхів Петра Порошенка.

“Він виграв час для того, щоб підняти армію і зміцнити оборону”, – стверджує політолог Вадим Карасьов.

А Михайло Погребинський взагалі називає підписання “Мінська” мало не єдиним беззаперечним успіхом першої половини каденції пана Порошенка: “Він зупинив війну своїм підписом”.

У свою чергу, Юрій Романенко пропонує пильніше придивитися до подій, які розгорнулися на дипломатичному фронті після підписання “Мінська”. Так, стверджує політолог, окремі положення цих угод були вкрай невигідними для України, однак Петрові Порошенку протягом двох років тягнути час і маневрувати, заявляючи, що не вдасться до жодних рішучих дій у політичній частині мінських угод до того, як Росія не виконає свої безпекові зобов’язання.

Утім, дедалі більше спостерігачів кажуть, що продовжувати таку тактику надалі українському лідерові буде дедалі важче, отож виконання “Мінську” і вирішення дилеми Донбасу напевно стане одним з найбільших викликів для президента Порошенка у другій половині його каденції.

Раду геть

У серпні 2014 року Петро Порошенко заявив, що розпускає чинну на той момент Верховну Раду. Парламент попереднього, сьомого, скликання швидко змінив політичне забарвлення після перемоги Євромайдану: більшість, створена під президента Віктора Януковича переформатувалася під нового главу держави. Левова частка законодавчих ініціатив Петра

Співрозмовники ВВС України зараховують це рішення до “перемог” Петра Порошенка.

“Звичайно, йому незручно з багатьма представниками парламенту, але у старій Раді був реальним реванш “регіоналів”, – каже ВВС Україна Вадим Карасьов.

Інша справа, кажуть експерти, що оновлення політичного класу, до якого закликав президент, не повністю стосувалося його власної політсили – іменної партії з назвою “Блок Петра Порошенка”.

“Багато людей, які потрапили до цієї фракції – це люди, пов’язані з попередньою політичною елітою, з Партією регіонів, і очевидно, що оновлення мало бути набагато більшим”, – каже ВВС Україна політтехнолог Тарас Березовець.

Заміна прем’єра

Ближче до кінця 2015 року ситуація всередині парламентської більшості стала напруженішою, а перший квартал 2016-го взагалі пройшов під знаком “холодної війни” президентської команди з тодішнім прем’єром Арсенієм Яценюком.

Яценюк Гройсман

Зрештою, у квітні пан Яценюк заявив про добровільну відставку, а його місце посів тогочасний спікер парламенту Володимир Гройсман, якого спостерігачі зараховували до найближчих політичних соратників Петра Порошенка.

Порошенка без проблем проходила сесійну залу, отож нагальної потреби перезавантажувати парламент нібито не було.

Однак президент не міг не рахуватися з суспільним запитом на переформатування влади після буремних подій зими 2013-2014 років, і таки оголосив дострокові вибори.

Експерти погоджуються, що після часткової ротації уряду на чолі Кабміну опинився політик, якого важко назвати політичним конкурентом чинного глави держави. Однак однозначної оцінки наслідків цього кроку для президента від них годі чекати.

Наприклад, Юрій Романенко називає цей крок помилковим.

“Що Порошенко отримав по факту? Він викинув Яценюка, поставив на його місце Гройсмана, який сприймається як його продовження. Тож вся токсичність, яка раніше накопичувалась на Яценюку, зараз обертається проти самого Порошенка, і йому прикриватися просто немає чим. Порошенкові треба було протримати Яценюка роки три, до наступної весни – як Янукович тримав Азарова”, – каже політолог.

Вадим Карасьов натомість називає рішення про ротацію уряду першим, коли мова йде про сильні кроки президента.

“Гройсман – це “своя людина”. Візьміть, наприклад, цей скандал з “плівками Онищенка“. У інших обставинах, як (під час скандалу з “плівками Мельниченка”. – Ред.) при Кучмі, еліти почали б орієнтуватися на прем’єра – як на фігуру, не зачеплену скандалом. А так – цей скандал не є небезпечним для політичного виживання президента”, – говорить експерт.

Кадри вирішують все?

Саакашвілі

Згадуючи про помилкові рішення першої половини каденції президента, співрозмовники ВВС Україна часто критикують його підходи до кадрової політики.

“Президент є консерватором у кадровій політиці. У нього ключовим чинником при призначенні часто буває (особиста) довіра (на противагу) професіоналізму претендента. І коли цієї довіри немає, то багато призначень не відбувається”, – каже Тарас Березовець.

“Часто (кадрові рішення президента) викликали і викликають значний суспільний резонанс”, – дипломатично говорить політолог Юрій Якименко.

“Свіжим” прикладом ґанджів кадрової політики Петра Порошенка експерти називають історію колишнього губернатора Одещини Михеїла Саакашвілі.

Президент України надав колишньому президентові Грузії та своєму “другові зі студентських років” громадянство та призначив керівником однієї з ключових областей, не шкодуючи улесливих епітетів на його адресу.

Однак уже за півтора року пан Саакашвілі заявив про свою відставку, звинувативши Петра Порошенка у тому, що той “особисто підтримує… клани, яким… віддали всю владу в області”.

“Саакашвілі – це помилка, яка ще може аукнутися. Багато хто відмовляв Порошенка від цього кроку, але він все одно взяв Саакашвілі і надав йому громадянство”, – каже Вадим Карасьов.

Тільки бізнес

Нарешті експерти зараховують до ключових помилкових рішень президента нереалізацію ним своєї передвиборчої обіцянки про продаж бізнесу.

“Розмежування його політичної і бізнесової діяльності не вирішено у той спосіб, який би сприйняло суспільство”, – констатує Юрій Якименко.

Рошен

Збільшення кількості магазинів кондитерської корпорації “Рошен” при загальному падінні економіки України та етичний вимір функціонуванняЛипецької кондитерської фабрики у країні, з якою Україна, за словами пана Порошенка, веде війну, – одні з найпоширеніших закидів до президента з боку “маленького українця”.

Однак, кажуть експерти, це – можливо, лише верхівка айсбергу проблем, який несе для президента України його бізнесовий бекграунд. “Він зберіг коло людей, які працювали для його бізнесу, і допоміг їм укріпитися в парламенті, в структурах влади, в Нацбанку. Це – помилка, яка дорого йому обійдеться”, – застерігає політолог Михайло Погребинський.

Юрій Романенко каже, що президент України діє на своїй посаді “як бізнесмен, а не як політик”, і в цьому – справжній корінь чималої кількості його проблем. До них, до речі, пан Погребинський зараховує і клопоти, які, ймовірно, Банкова матиме з уже згаданими “плівками Онищенка” – можливо, найсерйознішим з внутріполітичних викликів, з якими президент Петро Порошенко стикнеться на самому початку другої половини своєї каденції.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я