Экономические итоги 25 лет независимости Украины

Представляем вашему вниманию доклад «25 лет независимости Украины: экономические итоги» руководителя экономических программ Украинского Института Будущего Анатолия Амелина, который был сделан в Киеве 21 сентября. 

Шановні пані та панове, поздоровляю Вас зі святом 25-річчя незалежності України.

Мета даної роботи – підбиття підсумків, демонстрація змін, що відбулися в Україні за останні 25 років (економічних, соціальних) у порівнянні з іншими країнами СРСР.

Підбиття підсумків є оцінкою того шляху, який ми всі пройшли, відправною точкою для постановки цілей на майбутнє, а також оцінкою того шляху який нам належить пройти.

Які цілі були поставлені керівництвом України в 1991-му році, чи 2001 р? Хто-небудь знає? Так були локальні цілі, які виникали як необхідність вирішення локальних проблем того часу: приборкати інфляцію, налагодити обіг власної валюти, провести приватизацію та інше. Але відсутність стратегічної мети і стратегічного плану призвели до того, що ми маємо наразі.

За роки незалежності позиції України в багатьох світових рейтингах погіршилися. Наприклад, в 1992 р. Україна займала 54 місце в світі за індексом розвитку людського потенціалу. В 2015 р. Україна лише вісімдесят друга. Схожа динаміка спостерігається й по іншим показникам: індексу економічної свободи, індексу сприйняття корупції, індексу глобальної конкурентоспроможності. Внаслідок відсутності чіткої стратегії розвитку Україна відстає від своїх сусідів, які також входили до складу країн соцтабору.

В 1991 р. Україна займала 60 місце в світі за рівнем ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Тоді цей показник становив 6,4 тис. дол. На той час це середній рівень для країн Центральної та Східної Європи. За весь час до 2015 р. в Україні ВВП на душу населення зріс лише на 24%. Тоді як в Польщі, Угорщині, Чехії ВВП на душу населення зріс більше, ніж в 2,5 рази.

Як демонструє наведений на слайді графік (слайд 4), Україна за цим показником поступилася не лише Польщі, але й Білорусі, яка мала гірші передумови та ресурси для розвитку.

Якщо порівнювати між собою колишні республіки СРСР, то сьогодні за рівнем ВВП на душу населення Україна входить в одну групу з Молдовою та країнами Середньої Азії.

 

Серед колишніх республік СРСР розмір середньомісячної зарплати в доларовому еквіваленті нижче, ніж в Україні, тільки в Таджикистані.

 

Відсутність дієвих економічних реформ призвела до того, що купівельна спроможність українців зменшилася більше, ніж громадян інших колишніх республік СРСР. В 2015 р. середня місячна зарплата в Україні дозволяє придбати в 2 рази менше яловичини в порівнянні з 1991 р. – 56 кг замість 118 кг. В Росії аналогічний показник знизився лише в 1,5 рази, а в Білорусі, навпаки, зріс на 4%.

Економічні негаразди змушують українців в пошуках більш високого доходу виїжджати за кордон. Частка переказів заробітчан в ВВП України зросла з 0,01% в 1996 р. до 6,61% в 2015 р. Аналогічний шлях пройшли Латвія , Польща, Угорщина. Але Польща, яка зуміла поліпшити економічну ситуацію, зламала негативний тренд : за підсумками 2015 р. внесок польських трудових мігрантів становить 1,5% ВВП, в той час як в 2006 р. цей показник становив 2,5%.

Населення України значно скоротилося – на 13,1% в порівнянні з 1991 р. Україна йде шляхом Латвії, в якій чисельність населення скоротилась на 25,4%. Якщо Україна не зможе поліпшити добробут громадян, нас очікує подальше скорочення чисельності населення за рахунок міграції. Депопуляція може стати важливою проблемою.

В Україні рівень внутрішніх заощаджень вкрай низький в порівнянні з сусідами – лише 13,3% ВВП, тоді як в Польщі – 23,3%, Чехії – 33,1%, Білорусі – 31,0%. Через високий рівень ризиків українці не зацікавлені вкладати свої кошти в банківську систему чи розвиток бізнесу.

Тривалість життя українців поступається тим країнам, що стали частиною ЄС. В Україні середня очікувана тривалість життя при народженні становить 71 рік, в Латвії – 74 роки, в Естонії – 77 років. Однією з причин порівняно низької тривалості життя в Україні є слабкий рівень соціальної активності людей старшого віку внаслідок незадовільних статків.

Україна є однією з країн з найбільш розчарованим та нещасним населенням. За індексом щастя вона посідає 123 місце в світі, тоді як Чехія – 27 місце, Польща – 57 місце, Латвія – 68 місце. Причинами такого положення України є обмежена ступінь свободи в прийнятті важливих рішень в житті, низький рівень доходів населення, розповсюдженість корупції.

Далі про причини того, чому Україна програє по багатьом показникам сусіднім країнам та країнам колишнього СРСР.

Відсутність достатніх інвестицій в технологічні сектори економіки призвела до посилення зв’язку зростання реального ВВП України з Commodity Price Index. Більш успішні країни, зокрема Польща та Білорусь, не мають значної залежності від сировинних циклів. В той же час Україна схильна до кризових явищ, що провокуються волатильністю на ринках сировини.

Переважно сировинний характер виробництва зумовив порівняно низькі темпи зростання українського експорту: він зріс в 3 рази в порівнянні з 1994 р., в той час як в Чехії – в 8 разів, в Польщі – в 10 разів, в Білорусі – в 12 разів. В результаті Україна суттєво відстала від цих країн за рівнем економічного розвитку.

Саме експорт є важливою складовою, за рахунок якої країни, що розвиваються, отримують можливість збільшити свій добробут. Експортуючи товари – імпортуємо середній клас, який врешті стане рушійною силою розвитку внутрішнього ринку.

Україна програла глобальну конкуренцію як на ринку товарів, так і на інвестиційному ринку боротьбу за інвестора. Перше є наслідком другого.

Кейс. Польський експорт

Основною причиною, з якою пов’язують зростання польського експорту, є залучення значних обсягів іноземних інвестицій, які дозволили оновити виробничу базу промисловості.

Ще на початку 90-х рр. було прийнято закон про іноземні інвестиції, який скасував обмеження на частку іноземних громадян в акціонерному капіталі підприємств, а також надавав податкові пільги для іноземних інвесторів (в районах з високим рівнем безробіття пільги були більш суттєвими). В 1995-2001 рр. в Польщі було засновано 15 вільних економічних зон, 14 з яких працює досі. За підсумками 2015 р. в вільні економічні зони було залучено 34 млрд. дол. інвестицій (по середньому курсу 1995-2015 рр.). Протягом останніх 20 років було видано 2 700 інвестиційних дозволів, а на роботу влаштувалось 300 тис. осіб.

Вступ до ЄС став черговим поштовхом для розвитку польського експорту. З моменту членства в ЄС (2004 р.) отримала більше 100 млрд. євро допомоги в рамках різних програм, спрямованих на підвищення рівня добробуту населення та конкурентоспроможності польської економіки.

При вступі до ЄС польський уряд домігся виділення субсидій для стимулювання розвитку сільського господарства. Зокрема, в агросектор протягом першого року членства в ЄС було спрямовано 1,5 млрд. євро субсидій, а в 2013 р. – 5,2 млрд. євро субсидій. В бюджеті ЄС 2014-2020 рр. на підтримку польського сільського господарства закладено 32,1 млрд. євро (близько 4,5 млрд.євро щорічно). В результаті такої підтримки ЄС продукти харчування стали однією з основних статей польського експорту.

Внаслідок недостатніх обсягів інвестицій українські товари виявились неконкурентоспроможними. В порівнянні з 1991 р. виробництво бензину скоротилось на 41,3%. Зараз бензин імпортується з Білорусі та Литви. Виробництво тканин скоротилось майже на 92%. Наразі тканини та текстильні вироби імпортуються з Китаю та Туреччини. Випуск автомобілів знизився на 96%. Однією з основних країн імпорту автомобілів є Словаччина, в якій майже 4% населення працюють в автомобільній промисловості та суміжних з нею галузях.

Кейс. Нафтопереробка в Білорусі.

Білорусь за рахунок інвестицій змогла модернізувати власні нафтопереробні заводи. В 2005-2015 р. НПЗ країни реалізували 29 інвестиційних проекти вартістю $1,3 млрд. Тепер білоруське паливо стандартів євро-4 та євро -5 експортується до країн ЄС. Експорт світлих нафтопродуктів складає 30% у загальній сумі експорту країни.

Індекс технологічної оснащеності білоруських НПЗ (так званий Індекс Нельсона) перевищую середньоєвропейські показники. Не дивлячись на досягнуте місце на ринку, розвиток не припиняється. Мозирський НПЗ інвестує $1,4 млрд. в проект по збільшенню глибини переробки нафти з 78% до 89%.

В Державному концерні Белнефтехім створений інноваційний фонд , що виділяє кошти на інноваційні проекти, НДДКР, підготовку та виробництво нової, або вдосконаленої продукції. Відбір проектів виконується на відкритому конкурсі. За 2015 р. було інвестовано $2,1 млн.

Не сприяла розвитку експорту і політика нашого центробанку, що полягала в утриманні фіксованого (необґрунтовано високого) курсу гривні по відношенню до іноземних валют за рахунок обмежень тих же експортерів, використання валютних резервів.

Вітчизняні виробники не досить активно проводять роботу з вдосконалення менеджменту якості. В Україні на 1 млрд . дол. ВВП припадає 3 сертифікати ISO 9001, в Молдові – 7, в Польщі – 12, в Латвії – 20. В результаті експортні можливості українських підприємств не є такими сприятливими, як в країнах-сусідах.

Україна програє в конкурентоспроможності продукції та втрачає зовнішні ринки. За рівнем споживання електроенергії Україну з країн СНД випереджає тільки Туркменістан. Енергоефективність західних сусідів нашої країни (Польщі, Чехії, Угорщини) більша ніж в 2 рази в порівнянні з Україною. Зниження енергоспоживання в Україні спостерігається з 1997 р., але масштаби цього процесу не є достатніми, щоб вийти на один рівень з країнами ЄС.

З 2005 р. чистий експорт України має від’ємне значення, що обумовлено суттєвим імпортом ( зокрема енергоносіїв) та нестабільністю обсягів експорту. Це призводить до знецінення національної валюти та падіння показників розвитку економіки в доларовому виразі при нестабільності цін на сировину. Саме цьому Україна важко переносить кризові явища в світовій економіці.

Структура експорту характеризує роль України в глобальному просторі як постачальника сільськогосподарської продукції. Частка сільськогосподарської продукції в українському експорті за 14 років зросла майже в 4 рази.

Україна з індустріальної країни перетворюється в аграрну, в той час як інші країни орієнтуються на розвиток інших секторів економіки. Так, в Україні частка сільського господарства в валовій доданій вартості в 2015 р. дорівнювала 14%, тоді як Білорусі –7,8%, в Польщі – 2,8%, в Чехії – 2,4%.

Частка зайнятих в сільському господарстві України більша, ніж в країнах-сусідах. В той час як заробітна платня в українському сільськогосподарському секторі нижча за середню на 30%.

Продуктивність в праці в українському сільському господарстві залишається на низькому рівні. Так, в Україні на одного працівника аграрного сектору припадає 6,3 тис дол. доданої вартості, тоді як в Росії – 11,6 тис. дол., в Чехії – 12,4 тис. дол., в Білорусі – 15,8 тис. дол. Продуктивність праці в українському сільськогосподарському секторі зростає повільно, що свідчить про розвиток переважно за рахунок екстенсивних факторів замість інтенсифікації виробництва. Без інвестицій в аграрний сектор і інтенсифікацію с/г виробництва ми програємо боротьбу і тут.

Кейс. С/г сектор в Чехії.

Чехія є одним із лідерів по продуктивності праці в сільському господарстві і випереджає Україну майже в 2 рази.

Головним фактором успіхів сільгоспвиробників з Чехії є активні заходи щодо підтримання аграрного сектору з боку держави.

Реалізація державної політики підтримки сільгосппідприємств проводиться Державним сільськогосподарчим інтервенційним фондом, який реалізує наступні задачі:

• Інтервенційні закупки сільськогосподарчої продукції, метою яких є протидія можливому падінню ринкових цін;

• Експортні субвенції, тобто дотаційна підтримка виробників при експорті сільгосппродукції;

• Забезпечення розвитку найменш сприятливих областей;

• Підтримка при вирощуванні енергетичних культур, та екологічного с/г виробництва.

Фонд має бюджет, який наповнюється з наступних джерел: кошти державного бюджету, прибуток від реалізації інтервенційної продукції, дотації з фондів ЄС, кредити, отримані штрафи та інші.

Програми що були реалізовані:

• «Програма розвитку села на 2007-2013 рр.», метою якої стали підвищення конкурентоздатності продукції і послуг, вироблених в селах, а також підвищення продуктивності праці в сільському господарстві.

• Інвестиційна програма «Землероб», що покликана допомогти агрокомпаніям при купівлі машинобудівного обладнання.

• Інвестиційна програма «Земля» сприяє придбанню земель з метою подальшого здійснення с/г діяльності.

Наразі реалізується «Програма розвитку села на 2014-2020 рр.». Програма передбачає підтримку інновацій в с/г секторі, підтримання конкурентоздатності агрокомпаній та ін.

Дотаційна підтримка чеських с/г експортерів проводиться в межах Єдиної сільськогосподарської політики ЄС. Підтримка Чехії здійснюється лише в декількох напрямках тваринництва: яловичина, телятина, яйця, деякі види свиного м’яса. Підтримка експорту зернових, рису, сахару, молока анульована.

Треба тверезо дивитися на речі. Негативним моментом державних субсидій є можливе посилення залежності виробників від держави. Але, з іншого боку, державна підтримка в Чехії призвела до поступового збільшення продуктивності праці в с/г, а також поліпшення фінансових показників місцевих агрокомпаній.

Так, 2015 рік виявився найбільш вдалим для чеських сільгоспвиробників, чистий прибуток яких сягнув рекордних позначок – 22,9 млрд. крон (0,9 млрд. євро). Також, після багаторічного спаду, вдалося збільшити обсяги виробництва м’яса.

Продуктивність праці в промисловості України також значно нижче, ніж в країнах-сусідах. Українська промисловість виробляє переважно сировинну продукцію з низькою доданою вартістю, яка не дозволить побудувати суспільство з високим рівнем добробуту.

В той же час спостерігається значна залежність України від імпорту продуктів добувної промисловості, зокрема, енергоносіїв. Імпорт продукції добувної промисловості в 2015 р. становив 32% від загального обсягу імпорту.

Тривалий час Україна була вимушена імпортувати близько 80% потреби у природному газі, незважаючи на значний потенціал власного видобутку. До 2013 р. щорічно на імпорт російського газу витрачалося більше 10 млрд. дол. Ці кошти напряму підтримували економіку Росії та зменшували інвестиційні ресурси в Україні. Залежність від поставок газу – це штучно створений інструмент впливу на економіку нашої країни з боку основної країни-постачальника.

Зокрема, були створені штучні бар’єри для доступу на ринок приватних гравців. На ринок не пускали навіть транснаціональних гігантів, що є лідерами галузі за технологіями і володіють необмеженим інвестиційним ресурсом.

Непрозора процедура отримання спеціальних дозволів, труднощі з використанням інфраструктури, відсутність механізмів захисту інвестора від свавілля силових структур до сих пір відлякують інвесторів від нафтогазового сектору.

Україна займає 3-тє місце в Європі за обсягами доведених запасів природного газу і сьогодні Україна не використовує власний енергетичний потенціал повністю.

Кейс. Енергонезалежність Румунії.

Для України може бути корисним досвід Румунії в питанні організації видобутку газу. Румуни  перенесли акцент в розвитку нафтогазового комплексу з суші на шельф Чорного моря.  В 2004 р. 51% акцій румунської державної нафтогазової компанії Petrom були продані  австрійській OMV за $700 млн. Прихід крупної іноземної компанії активізував розвідувальну  діяльність.  В 2007 році для вивчення перспективного блоку Neptun була залучена корпорація ExxonMоbil.  Запаси родовища склали 80 млрд. куб. м газу. Але, спершу ExxonMоbil намагалася отримати у  України право на розробку Прикерченського блоку, яке було віддано невідомій Vanco  Prikerchenskaya, замість світового гіганту. То ж замість України інвестиції отримали румуни.  Пам’ятаємо також болюче питання пов’язане з тим, що 40% запасів родовища Neptun  зосереджено на шельфі острова Зміїний, який Румунія успішно відсудила. Не виключено, що саме  інтереси масштабного бізнесу ExxonMоbil зіграли в цьому ключову роль.  В 2012 р., консорціум ExxonMоbil та Petrom відкрив нове родовище газу Доміно-1. Запаси  родовища оцінюються до 80 млрд. куб. м. Потенціал обсягів видобутку тільки на даному  родовищі – 6-7 млрд. куб. м газу на рік. Початок промислової експлуатації родовища планується  на 2020 рік. Потреба в інвестиціях – $1 млрд.  В 2008-2015 рр. в розвідку на румунському шельфі Чорного моря було вкладено €1,5 млрд.  Наразі, видобуток газу в Румуніі з 2008 року знаходиться на рівні близько 10-11 млрд. куб. м.  Зменшення споживання газу призвело до того, що країна, починаючи з 2016 року, відмовиться від  імпорту російського газу. Хоча, ще в 2008 г. частка імпорту складала 25% від обсягів  споживання.  За думкою Wood Mackenzie, нові відкриття в Румунії повинні кардинально змінити ситуацію з  поставками енергоносіїв до Європи. У Румунії є всі передумови для того, щоб стати експортером  газу.  Румунія продовжує проводити активну політику залучення інвестицій в нафтогазовий сектор для  підвищення рівня запасів. То ж постає питання: хто зуміє виграти конкуренцію за інвестора? КраїнаЄС з рентними ставками від 3,5% до 13,5% (в Румунії також діє податок на екстра-прибуток), чи Україна з її ризиками та ставками ренти для видобутку газу 14-29%?

Недостатні обсяги інвестицій обумовлюють низькі темпи економічного зростання в Україні. Без залучення інвестицій Україна не зможе досягти економічних успіхів та побудувати успішну країну.

Дефіцит інвестиційних ресурсів в першу чергу негативно впливає на сектор R&D. Низькі інвестиції в сектор R&D призвели до низьких показників інноваційності українських підприємств і, як результат, до випуску продукції з низькою доданою вартістю.

Кейс. Державний інвестиційний фонд в Ізраїлі.

Прикладом успішної інноваційної політики є Ізраїль, де в 1993 р. був заснований державний фонд «Йозма». 80 млн. дол. цього фонду було інвестовано у венчурні фонди, створені на партнерських засадах з бізнесменами, а 20 млн. дол. – напряму в стартап-проекти через дочірній фонд «Йозма-1».

В перші три роки роботи кошти фонду «Йозма-1» були інвестовані як мінімум в 15 проектів і, починаючи з 1997 р., цей фонд почав виходити з капіталу стартапів . Зокрема, в 1997 р. Йозма продала свою частку в Bioscience корпорації Johnson & Johnson за суму, в 31 раз більшу за початкові інвестиції. А завдяки IPO компанії e-SIM Йозма отримала дохід, що в 29 разів перевищив суму інвестицій.

Результатом роботи державного фонду «Йозма» став стрімкий розвиток бізнес-інкубаторів та центрів комерціалізації розробок при вищих навчальних закладах. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Ізраїль зріс з 345,6 млн. дол. в 1991 р. до 11,5 млрд. дол. в 2015 р. Частка високотехнологічного експорту збільшилась з 11,3% в 1991 р. до 16,0% в 2014 р.

В рейтингу інноваційності економік 2016 р. Україна посідає 56 місце в світі, тоді як Молдова – 46, Польща – 39, Латвія – 34. Лише 26,5% виробленої в Україні промислової продукції є високотехнологічними, тоді як в Словаччині – 57,9%, Угорщині – 56,1%, Чехії – 43,2%.

Кейс. Швейцарія-фармацевтика. 

Згідно Bloomberg Innovation Index, Швейцарія займає перше місце у світі з інноваційності  промислового виробництва. Найбільшу частку в промисловому виробництві Швейцарії займає  фармацевтична галузь (21%). Саме фармацевтика може стати драйвером розвитку України.  Інвестиції в R&D, робота з просування нашої продукції за кордоном, призведуть до зменшення  імпорту, підвищення експорту продукції з високою доданою вартістю, створення робочих місць,  що потребують високої кваліфікації персоналу.

Дорогі кредити гальмують можливості залучення інвестицій та розвиток бізнесу. В  2015 р. середня кредитна ставка в Україні становила 21,8%, тоді як в Молдові – 14,1%, в    Грузії – 12,5%, Чехії – 4,3%. Історично найнижчі кредитні ставки в Україні приблизно  відповідають рівню найвищих ставок в Росії.

Зовнішній борг України сягнув рекордних позначок: за підсумками 2015 р. валовийСлайд 32  зовнішній борг становив 131,9% ВВП, а зовнішній державний борг – 38,1% ВВП. Залучені  державою кредитні кошти були здебільшого спрямовані на покриття дефіциту державного    бюджету. “Проїдання” кредитів ускладнює генерацію коштів для їх повернення. Україна з  2008 р. знаходиться у переддефолтному стані, що негативно впливає на інвестиційну  привабливість.