На голову Новини Дещо про «павуків у банці», або новий етап громадянської війни в колишній...

Дещо про «павуків у банці», або новий етап громадянської війни в колишній Україні

57
0

 «Першу скрипку» в державному перевороті 22 лютого 2014 р., що став початком громадянської війни і здетонував розвал України, як відомо, зіграли екстремісти. Тоді всі екстремістські угруповання (неонацистська конфедерація «Правий сектор» на чолі з ВО «Тризуб» і «Соціал-національною асамблеєю», неонацисти з ВО «Свобода» і «Самооборона» майдану), як і їхні олігархічні покровителі (передусім І. Коломойський, С. Льовочкін та Д. Фірташ), об’єднаним фронтом скидали легітимну владу. У березні цей фронт почав руйнуватися, з середини літа між співучасниками антидержавних злочинів почалася відкрита конфронтація, а на середину серпня конфлікт вже загрожує вилитися у збройне протистояння і новий державний переворот

 «Першу скрипку» в державному перевороті 22 лютого 2014 р., що став початком громадянської війни і здетонував розвал України, як відомо, зіграли екстремісти. Тоді всі екстремістські угруповання (неонацистська конфедерація «Правий сектор» на чолі з ВО «Тризуб» і «Соціал-національною асамблеєю», неонацисти з ВО «Свобода» і «Самооборона» майдану), як і їхні олігархічні покровителі (передусім І. Коломойський, С. Льовочкін та Д. Фірташ), об’єднаним фронтом скидали легітимну владу. У березні цей фронт почав руйнуватися, з середини літа між співучасниками антидержавних злочинів почалася відкрита конфронтація, а на середину серпня конфлікт вже загрожує вилитися у збройне протистояння і новий державний переворот

 

Початкове загальне єднання пояснювалося дуже просто: зацікавлені у поваленні В. Януковича олігархи платили всім, хто здатен чинити збройний опір правоохоронцям, а ватажки неонацистських екстремістів завжди брали гроші в усіх, хто був готовий їх дати. Зокрема від І. Коломойського, який перебував у стані відкритої війни з «Сім’єю», грошове утримання встигли отримати всі без виключення перелічені вище неонацистські угруповання. Але після здолання спільного ворога переможці часто не можуть поділити трофеї… Тому не варто дивуватися, що частину колишніх утриманців І. Коломойського (ВО «Свобода», «Соціал-національна асамблея») «про всяк випадок» остаточно перекупив С. Льовочкін, який у лютому не менш спритно підставляв і зраджував свого шефа В. Януковича.

 

«Першою ластівкою» протистояння став арешт Д. Фірташа в Австрії за запитом ФБР у середині березня та його наступне фактичне усуненням від управління частиною власних активів. Як вважають багато аналітиків та експертів, до цього приклав руку І. Коломойський через впливове єврейське лобі у США. Наприкінці березня було вбито координатора «Правого сектору» на Західній Україні Сашка Білого (О. Музичка). Колеги покійного харизматичного бєспрєдєльщіка з УНА-УНСО (очільники ВО «Тризуб» й особливо «Соціал-національної асамблеї») поквапилися звинуватити в злочині міністра МВС А. Авакова (попри те, що цей «демократ» кілька років годував «Соціал-національну асамблею» у Харкові). Справа, власне, не в моралі: її нема і в неонацистів, і в міністра-олігарха. Але очевидно, що вигідно це було не стільки А. Авакову, скільки «побратимам» О. Музичка за спільною політичною нішею… Тим більше, що з цього почалося стрімке набирання ваги О. Ляшком – одіозним лідером зрощеної з «Соціал-національною асамблеєю» Радикальної партії. Він до дрібниць намагався копіювати поведінку покійного й дуже вдало ввійшов у його роль. При цьому варто зазначити, що О. Музичко й УНА-УНСО були ближчі до вірних солдатів головного «жидо-бандерівця» з ВО «Тризуб». Таким чином, рахунок у першому раунді розбірок між двома олігархічно-екстремістськими бандами був 1:1.

Після реакції на зростання неонацистського руху на Донбасі й початку так званої АТО конкуруючі олігархи змогли створити з протегованих ними екстремістських угруповань легальні приватні армії. Найчисельнішою і найкраще озброєною вважається сформована на базі ВО «Тризуб» (її кістяк – спецбатальйон «Дніпро-1» під командуванням Д. Яроша) приватна армія І. Коломойського (чисельність 3-4,5 тис., є навіть танки й БТРи). Другою після неї вважається сформована на базі «Соціал-національної асамблеї» (її кістяк – спецбатальйон «Азов» під командуванням засудженого за замах на вбивство А. Білецького, який нещодавно став підполковником МВС) армія С. Льовочкіна (чисельність 1,5 тис., але є великий підрозділ снайперів). Але ці підрахунки не враховують мобілізаційного потенціалу обох приватних армій, яким стає дедалі тісніше в межах колишньої України. Коли наляканий зростанням сили губернатора Дніпропетровщини Президент П. Порошенко всерйоз замислився над його звільненням з цієї посади, «стурбованість» вірних бійців І. Коломойського змусила голову нехай навіть і зруйнованої держави (!) оперативно «передумати»…

 

На початку липня І. Коломойський запропонував конфісковувати майно своїх нелояльних до нової влади колег-олігархів (а звинувачення в нелояльності штампуються зараз у колишній Україні дуже просто). Невдовзі на контрольованому С. Льовочкіним каналі «Інтер» його бізнес-партнера Д. Фірташа вийшов документальний фільм «Приват-Хамелеон», де яскраво висвітлювалися пристосуванство й шахрайські схеми головного «жидо-бандерівця». На це І. Коломойський відповів викиданням в Інтернет своєї розмови з керівником власного каналу «1+1», де познущався над нетрадиційною орієнтацією О. Ляшка і дав завдання поховати його рейтинг. А рейтинг одіозний лідер Радикальної партії має неабиякий: його 3-тє місце у перегонах за посаду Президента (8,32% голосів виборців) з величезним відривом від нацистів-конкурентів О. Тягнибока й Д. Яроша (2% на двох) переконливо засвідчує на поточний момент перемогу в інформаційній війні С. Льовочкіна над І. Коломойським.

 

Наступною фазою протистояння став контрнаступ угруповання «жидо-бандерівця» на всіх фронтах. Почалося з обміну «люб’язностями» між О. Ляшком і заступником губернатора Дніпропетровщини Б. Філатовим. «Радикал» звинуватив І. Коломойського в мародерстві – нечесному збагаченні за рахунок продажу за захмарно завищеними цінами бронежилетів і палива для потреб так званої АТО – й заявив, що за таке треба розстрілювати. Водночас Б. Філатов публічно відмовився від постачання спецбатальйонів «Азов» і «Шахтарськ», а також погодився з І. Безлером в оцінці особи О. Ляшка як «бойового п..са» і пообіцяв «дрючити цього недоумка скрізь, де він нам попадеться». Погроза справдилася, і підтвердження цього – нещодавнє соковите побиття на камеру О. Ляшка близьким до І. Коломойського позафракційним нардепом О. Шевченком. Водночас бойовики зі сформованої на базі ВО «Тризуб» партії «Правий сектор» викрали, утримували в підвалі Дніпропетровської облдержадміністрації, а потім силоміць змусили голову Держкомзему «свободівця» С. Рудика вступити до спецбатальйону «Дніпро-1» і їхати воювати. Погрози «свободівців» приїхати до Дніпропетровська «відбити своїх» викликали тільки насмішки заступників І. Коломойського Б. Філатова й Л. Корбана.

 

По-справжньому ж знаковим стало оприлюднення 16 серпня лідером партії «Правий сектор» Д. Ярошем 48-годинного ультиматуму до Президента П. Порошенко з вимогою очистити від «контрреволюції» керівництво МВС (передусім звільнивши генерала В. Євдокимова), звільнити з-під варти бойовиків «Правого сектору» та інших добровольчих формувань, повернути «усю незаконно вилучену зброю і транспорт» до зони бойових дій. Інакше «Правий сектор» із зони так званої АТО рушить на Київ. Здатний «жбурляти блискавки» лише на фейсбуці міністр МВС А. Аваков спробував жорстко відповісти шантажистові. Він звинуватив Д. Яроша в передвиборчому піарі, безглуздій загибелі 32 його підлеглих, а також одурюванні «щирих патріотів», що пішли за ним до «по суті нелегальних збройних формувань» (особливо цікаво, що останнє раніше «не помічали»). Але П. Порошенко ультиматум задовольнив (!). Вже 17 серпня Д. Ярош заявив: «На цей момент нам повідомили про те, що всі наші побратими звільнені. А питання Євдокимова розглядається зараз на Кабміні. І ми дуже сподіваємося, що рішення про його відставку буде прийнято. Ми розуміємо, що це зараз маленька, але перемога. Тому, враховуючи ситуацію на фронті, ми залишаємося на своїх позиціях». Загалом А. Аваков правильно оцінив ультиматум лідера партії «Правий сектор», але не сказав, що це була цілком реальна перевірка на міцність господарем Д. Яроша І. Коломойським найвищої влади колишньої України. І перевірку цю політичні спадкоємці О. Керенського не пройшли…

 

Водночас з жорсткою критикою ультиматуму Д. Яроша об’єднаним фронтом виступили всі теперішні утриманці Д. Фірташа – С. Льовочкіна (ВО «Свобода», Радикальна партія, «Соціал-національна асамблея», чимало нардепів від ВО «Батьківщина» та «УДАРу», «Братство» Д. Корчинського). Найбільш вичерпний критичний аналіз, напевне, належить засудженому при попередній (легітимній) владі за тероризм речникові «Соціал-національної асамблеї» й спецбатальйону МВС «Азов» І. Мосійчуку. Він слушно вказує на те, що наступними вимогами дніпропетровського олігарха за посередництво «Правого сектору» чи будь-якої іншої озброєної структури стане той чи інший законодавчий акт або скасування результатів виборів, що по суті І. Коломойський за допомогою Д. Яроша (відкрито погрожуючи зброєю) виступив проти центральної влади колишньої України. Однак, І. Мосійчук також нагадує маріонетці головного «жидо-бандерівця», що першість в кривавому безладі на майдані належала зовсім не ярошівському «Тризубу», а групам ультрас та бойовикам «Соціал-національної асамблеї». Отже, перед нами більш ніж прозорий натяк, ХТО з неонацистських екстремістів з найбільшою вірогідністю зможе дійти до Києва, якщо захоче.

 

Таким чином, ми бачимо сьогодні в колишній Україні повторення драми 1917 р. Якщо повністю зрозуміло, хто виконує у цій драмі роль Тимчасового уряду, то переможець кастингу на роль більшовиків ще не визначився. Будуть це годованці І. Коломойського чи С. Льовочкіна, будуть вони «усе брати і ділити» для своїх патронів чи для себе рідних, покаже час (причому вже недовгий). Так чи інакше, ця ніша буде незабаром зайнята. Щоправда, в сучасному українському варіанті не більшовиками, а неонацистами. Тому на повістці денній у колишній Україні лишилося тільки декілька питань… Чи потрібні їй потрясіння, співставні з ранніми більшовицькими соціальними експериментами? Якщо відповідь «так», можна тільки поспівчувати. Якщо відповідь все ж таки «ні», залишається тільки сподіватися на перемогу в нашій громадянській війні новітніх махновців. Тих, кого не влаштовують обидва варіанти, доводиться розчаровувати: на жаль, третього вже просто не дано…

                                                                                                                                                                                                                                 

 Джерело: red-black                                                                                                                                                                                                                          

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я