На голову Економіка Чи можна гуляти під час карантину та чи очікувати покращення ситуації з...

Чи можна гуляти під час карантину та чи очікувати покращення ситуації з COVID-19 улітку?

369
0

Авторитетна вірусологиня і докторка наук Алла Мироненко розповіла про реальну картину поширення коронавірусу в Україні, а також, що чекає країну в найближчому і віддаленому майбутньому.

Світ перевернувся. Якщо всього кілька тижнів тому найпопулярнішими особистостями в Україні були політики, телеведучі та зірки шоу-бізнесу, а найвпливовішими — знов-таки політики і великий бізнес, то тепер із п’єдесталів їх упевнено зміщують медики і вірусологи.

Докторка медичних наук Алла Мироненко завідує відділом респіраторних та інших вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України, до того ж 30 років присвятила вивченню масових інфекційних захворювань. ЇЇ вважають докою у своїй галузі. Саме тому до неї звернувся НВ із найголовнішими запитаннями, пов’язаними з коронавірусом.

— Є кілька моделей регуляції поширення COVID-19. Україна обрала модель жорсткого карантину. Наскільки, на вашу думку, вона оптимальна для ситуації з поширенням коронавірусу в нашій країні?

Треба розуміти, що ми все одно не можемо обмежити і зупинити життя у країні назавжди. Всі ці зовнішні обмежувальні заходи не приводять до стійкості населення до нового вірусу. Завдання стоїть — максимально розтягнути процес зараження у часі, щоб кваліфіковано і якісно надати медичну допомогу тим, хто тяжко захворіє. Адже буде багато таких, які захворіють, але не тяжко. Тобто в цьому випадку це, звісно, правильна тактика. Питання у тому, наскільки нас вистачить, наскільки вистачить населення, адже такі заходи дезорганізували країну. Крім того, нам важливо в цій ситуації подумати про засоби захисту для медперсоналу. Бо лікарі теж можуть закінчитися: як і інші люди, вони можуть захворіти, і вже далі нікому буде надавати медичну допомогу.

— Що сьогодні відомо про вірус, і яка інформація про нього дає надію — чи мутує він у легші форми, чи може мати сезонний характер?

— Сьогодні усталених знань, звісно, ніхто ще не має, а у нашій країні поки немає і практичного досвіду роботи з ним. Але всі інфекції, якими можна заразитися природним шляхом, тобто або через повітря, або через з’їдені продукти, або через комах, — всі вони мають сезонність. Виняток становлять тільки інфекції крові, які передаються через переливання крові, ін’єкції або іншим способом. Там немає сезонності. У нашій країні влітку превалюють кишкові інфекції, а в холодну пору року — респіраторні. Є велика надія, що влітку буде перепочинок, оскільки COVID-19 — це респіраторна інфекція. Влітку будуть випадки, яких, звісно, не виключити, бо вірус новий, але масовості не буде. Важливо пам’ятати, що карантин не дає імунітету. Імунітет можна отримати двома шляхами — перехворіти й одужати або отримати вакцину. Але вакцинацію робити поки нічим.США і Гонконг вже почали клінічні випробування розроблених вакцин. Ми ще не знаємо, чим вони закінчаться. І навіть якщо вони й закінчаться успішно, то ми повинні розуміти, що населення Сполучених Штатів — 325 млн осіб, і певна їх частина — літні люди. А отже, насамперед держава захистить своїх літніх людей. А продавати вакцини будуть у тому разі, коли вже їх достатньо вироблять. Україна виробництвом вакцин не займається. Колись було виробництво за старими технологіями, але за новими технологіями ніхто не наважився вкладати в це гроші.

Для бізнесу це невигідна історія. Ти вклав гроші, але або не повернеш їх ніколи, або повернеш їх частково через десять років, якщо все складеться вдало. Тобто тут потрібні якісь інвестиції, або щоб сама держава вкладала. У нас поки такої політичної волі не було за жодної влади.

Тому головне завдання України — знизити кількість тяжко хворих, максимально захищаючи літніх людей. Діти і молоді люди — 80% населення — виходять з інфікування без ускладнень. Тобто їм не потрібна госпіталізація. Якщо 80% будуть імунними, то решта 20% можуть на їхньому тлі почуватися досить упевнено, оскільки передача збудника буде обмежена. А ті випадки, які лікуватимуться, вони не будуть масовими. Тобто зараз завдання просто виграти час.

 І все-таки зараз багато інформації, що коронавірус істотно і швидко мутує. Чи передбачає мутація, що форми перебігу хвороби стають легшими?

— Це біологічний закон. Збудник, все одно — вірусний або невірусний, якщо він новий, завжди викликає гострий перебіг хвороби. Далі є два виходи. Або він, заразивши велику кількість людей, стає адаптованішим до організму і не викликає значної кількості важких форм, або зникає, оскільки його жертви через гострий перебіг хвороби не встигають поширювати вірус у популяції. Найімовірніше, коронавірус йде першим шляхом. А якщо так, то, мутувавши в легкі форми, він закріпиться в популяції і набуде, наприклад, сезонного характеру.

Коли у 2002—2003 роках ми стикалися із SARS, то хворих було 8.000 осіб, а померло трохи менше 1.000. Але оскільки перебіг хвороби, викликаної цим вірусом, був важким, а смертність високою, він просто зник. Були завезення в інші країни, але це були поодинокі випадки. Ось так от, як зараз, — те, що ми маємо в Європі, зокрема, в Італії, Іспанії, — такого тоді, на щастя, не було. Найімовірніше, коронавірус доповнить ті 200 відомих нам, які викликають респіраторну патологію.

— Ми бачимо абсолютно різні цифри смертності від COVID-19 у Китаї, Італії й Іспанії. Дві останні країни — це країни з жарким кліматом, великою кількістю сонячних днів, хорошими умовами життя. Чим зумовлена така різниця у кількості смертей? Навряд чи тільки зрілим віком італійців та іспанців?

 — Кількість людей похилого віку — дійсно важливий фактор. Крім того, стереотипи поведінки італійців і китайців дуже відрізняються. Китайці не кидаються обіймати один одного, коли зустрічаються. А японці взагалі кланяються у пояс, тримають дистанцію і не люблять дотиків.

Італійці, навпаки, дуже велелюбні, контактні. Врахуйте, що в Італії понад 60 млн людей живуть на невеликій території, в тій же агломерації Мілана. Там завелика щільність населення. Навіть порівнюючи з Україною. І спосіб життя — літні люди соціально активні, вони ходять у кафе, там спілкуються, тобто у них свій уклад життя, що відрізняється від, скажімо, укладу життя наших людей похилого віку. Але є і спільні риси: і в Італії, й у нас молоді люди часто ділять житло зі своїми зрілими батьками, і це теж фактор ризику.

— А якщо говорити про ситуацію в Україні, на якій стадії епідемії, якщо можна так казати, ми зараз перебуваємо, на вашу думку, і яких цифр хворих нам очікувати?

— Поки що у нас все досить спокійно. Ну, коли почали повертатися наші гастарбайтери, занесення у країну все одно пішло. Але люди так чи інакше їздять, спілкуються. Зараз це припинено максимально, але це ж ненормальний життєвий процес. Тому питання часу, коли і як розвиватиметься епідемія. Зараз я б сказала: ми перебуваємо на самому початку підйому захворюваності. А будь-яка епідемія має закономірність. Є початок, є підйом, потім пік, а потім спад. Тобто ось до спаду нам ще далеко. Говорити, скільки людей перехворіє, я, чесно кажучи, не беруся.

Можу припустити тільки, що все-таки сезонність захворювання буде наявною. До теплої пори якось ми карантином дотягнемо. Влітку буде перепочинок, а до осені ми маємо бути готові, що у нас ситуація може знову загостритися. Адже те, що ми сховалися, нас не врятує. У середньому епідемії розвиваються за таким сценарієм, що їм потрібно приблизно два роки, щоб пройти світ, до того ж, у залежності від сезонності, хвилі захворювання у різних пів кулях можуть чергуватися. Але нам все одно доведеться отримати імунітет. Поки за відсутності вакцини у країні я бачу тільки один шлях — перехворіти. Інша річ, що захистити потрібно стареньких. Тому, якщо нам вдасться згладити криву захворюваності на осінь, дати можливість літнім людям хворіти під якісним медичним наглядом і не поголовно — це буде хорошим результатом.

— Сьогодні багато хто оперує поняттям «вірусне навантаження» — мовляв, якщо на тебе чхнула хвора людина, і ти отримав більшу кількість вірусу, ти перехворієш важче. Якщо ж вірус потрапив опосередковано і в малих кількостях, то перебіг хвороби буде легким. Чи так це?

— Термін «вірусне навантаження» застосовують переважно до інфекцій крові, таких як ВІЛ або гепатит, де її можна порахувати. Навряд чи коректно оперувати ним щодо повітряно-крапельних інфекцій, змиви бронхів або мазки з носоглотки нестабільні.

І припущення, що якщо менше вірусу отримав — хворієш легше, не завжди виправдане. Так, доза збудника може обумовлювати тяжкість перебігу хвороби. Але не у всіх. Найчастіше тяжкість перебігу хвороби обумовлена реакцією імунної системи людини. Це індивідуальний процес.

— Ще одне запитання про так званих суперносіїв — людей, які інфіковані, але не мають ознак захворювання і здатні заразити багатьох. Наскільки це дійсно можливо?

— Для цього вірусу, за даними китайських колег, такими суперносіями стають діти. Вони можуть бути інфіковані, але не мати клінічних проявів хвороби. Саме тому так важливо сьогодні критично скоротити спілкування дітей із дідусями і бабусями. Щодо дорослих людей, то, як правило, в них інфекція майже завжди проявлена тими чи іншими симптомами.