На початку липня Київрада прийняла безпрецедентне рішення – про мораторій на підвищення з 1 липня тарифів на централізоване теплопостачання та постачання гарячої води, передбачене постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 9 червня нинішнього року.
Також депутати Київської міської ради заборонили підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги, нараховувати пеню за несвоєчасну сплату киянами комунальних рахунків, та оскаржують згадану постанову в суді. «Збільшення розміру цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, електрику та газ без одночасного вирішення питань забезпечення повної зайнятості населення та перегляду рівня мінімальної заробітної плати й інших соцстандартів, призведе до непомірного фінансового перенавантаження на кожного киянина. Також сприятиме утворенню значної заборгованості перед організаціями, що надають ЖКП”,— прокоментував таке рішення колишній міський голова Києва, депутат Київради Олександр Омельченко.
Щодо необхідності підвищення соціальних стандартів і ризику, що люди взагалі перестануть платити за комунальні послуги – з Олександром Олександровичем не посперечаєшся. Але в кожній бочці депутатської турботи про громадян, як правило, є велика ложка популізму. Найперше, популізм 75 депутатів Київради, які підтримали мораторій, полягає в тому, що він діє до початку опалювального сезону.
Що викликає логічне запитання: навіщо «заморожувати» тарифи зараз, коли за централізоване опалення й так ніхто не платить? Адже з постачанням гарячої води у столиці практично такі ж проблеми, як і в провінційному Кропивницькому.
І друге: при нинішній газовій монополії, «Київгаз» швидко перекриє кран теплогенеруючим підприємствам, а ті в свою чергу просто припинять опалювати помешкання киян, як це було у 2009-му з абонентами кіровоградського підприємства «Теплоелектроцентраль», що заборгувало Нафтогазу за блакитне паливо десятки мільйонів гривень.
Очевидно, що київські депутати пограються в популізм і, врешті-решт, спишуть все на те, що в нашій країні монополіст завжди «правий». Тож який резон, окрім піару, був ухвалювати рішення про мораторій?
Тепер депутатам інших міст доведеться або пояснювати своїм виборцям, чому вони не прийняли такий мораторій, тим більше, що деякі партії на місцевих виборах обіцяли населенню справедливі тарифи, або ж також – «розводити» популізм і виборців, беручи приклад зі столичних колег. Який варіант обрали місцеві депутати?
На минулому засіданні сесії Кропивницької міської ради депутат від «Батьківщини» Олександр Цертійзвернувся до депутатського корпусу з проханням підтримати колективний запит їхньої фракції, а також «Свободи», УКРОПу, «Самопомочі» та «Радикальної партії Олега Ляшка» щодо звернення до Верховної Ради, Кабміну, НКРЕКП та Антимонопольного комітету України з вимогою ввести мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги, перевірити обґрунтованість прийнятих тарифів та зробити прозорим механізм ціноутворення на ЖКП. Однак, як вказала депутат від «Опоблоку» Анна Ніжнікова, в проекті рішення міської раді, підготовленому представниками демократичної більшості містився пункт, який зобов’язує міську владу проінформувати населення про введення мораторію на тарифи…
Тобто випадково чи цілком свідомо, частина депутатів пропонувала довести до населення, що завдяки їхнім старанням, вони можуть не платити за підвищеними тарифами, хоча юридично не прийняли для цього та і не мають повноважень прийняти відповідних рішень. Бо, як визнав Олександр Цертій, звернення до центральних органів влади носить рекомендаційний характер, тобто юридично нікого ні до чого не зобов’язує. Адже йдеться лише про позицію самих депутатів. Однак колега Олександра Цертія Роман Колісніченко запропонував повторити досвід Київради і внести до проекту рішення пропозицію про введення до 31 грудня 2016 року мораторію на централізоване теплопостачання та квартплату і заборонити комунальним підприємствам нараховувати і стягувати з громадян пеню за несвоєчасну сплату за рахунками. Хоча тижнем раніше в коментарі нашому виданню зазначив, що Київрада перевищила свої повноваження, оскільки, як і міськрада Кропивницького, не може регулювати, а відповідно й накладати мораторій на тарифи, які приймає НКРЕКП (це не стосується квартплати, – авт.). Також лише тиждень тому депутат вважав, що Кропивницька міська рада не може дозволити собі такий мораторій, бо тоді різницю між старими й новими тарифами доведеться покривати з міського бюджету, в якому на це немає грошей.
Тож фактично батьківщинівці на минулому засіданні намагалися повторити подвиги Київради, яку ж самі критикували за популізм. У результаті ж, за відповідне рішення забракло голосів.
Не вірить у те, що Кабмін навіть під тиском десятків інших місцевих рад погодиться на тарифні поступки Заслужений економіст України та Почесний доктор Батумського навчального університету навігації (Грузія)Галина Кузьменко, яку ми попросили прокоментувати ситуацію з тарифною політикою, а заодно поцікавилися, що б корисно було донести в листі до нашого Уряду.
– В Уряду є залізний аргумент – субсидії, хоча це не вихід, – каже Галина Іванівна. – Тому що це тимчасові заходи, поки в держави не закінчаться гроші, а тарифи, як показує практика, вже не знизяться, не залежно від того, є субсидії чи ні. Але головне, субсидії – це приниження людської гідності, коли люди мають такі мізерні зарплати і пенсії, навіть ті, які пропрацювали по 30-40 і більше років, що не можуть заплатити за комунальні послуги. Коли в них живе страх втратити квартиру, на яку збирали кошти всією сім’єю багато років, яка стала їхньою історією, не заплативши за комунальні послуги. Коли літні люди вимушені збирати довідки, доводити, що вони не приховують своїх доходів від держави, переживати призначать субсидію чи ні, як це було на початку кампанії з оформлення субсидій, коли люди подавали документи в квітні і ще в жовтні не отримали відповіді. Ще одна проблема – це відсутність прозорої системи надання субсидій та утворення тарифів. Такі речі повинні бути прозорими, відкритими, щоб була змога контролювати. Те ж, що в нас кажуть, скільки мільйонів людей отримало субсидії, це насправді не облік, а тільки слова, які не можна перевірити. Бо в нас не можна отримати інформації, хто отримав субсидію, хто ні і чому. Така ж ситуація із структурою тарифів, їх обґрунтованість практично неможливо перевірити.
– Що потрібно зробити, щоб тарифи перестали бути тягарем для населення і темою для спекуляцій політиків?
– Не допустити подальшого зубожіння українців, – переконана Галина Кузьменко. – Краще б ці кошти, які сьогодні спрямовуються на субсидії, а фактично в кишені олігархів, які утримують облгази і обленерго, направити на підвищення пенсій і мінімальних зарплат, щоб люди не почувалися злидарями, а самі мали змогу платити за комунальні послуги. Тому що в результаті люди витратять ці кошти на певну продукцію і послуги, а значить – повернуть у нашу економіку, вкладуть у виробництво, нові робочі місця. В комплексі це сприятиме зменшенню безробіття і тому, що менше працездатного населення виїжджатиме за кордон, а значить і відсоток працюючого населення на одного пенсіонера збільшиться, а навантаження на Пенсійний фонд навпаки зменшиться. Але для цього ще необхідно, щоб працював державний сектор економіки, щоб стратегічні об’єкти не віддавали в приватні руки, як це було з облгазами і обленерго. Якщо державні підприємства не працюють, то потрібно змінювати керівництво, а не власника. У нас же сьогодні все робиться з точністю до навпаки, – констатує Галина Іванівна.
Можливо, тому що депутати займаються популізмом, а ми мовчимо, погоджуючись зі статусом жебраків?
