В нашу редакцію потрапила стаття, не відомо коли вона була написана та чи друкувалась взагалі. Публікуємо її без змін.
В нашу редакцію потрапила стаття, не відомо коли вона була написана та чи друкувалась взагалі. Публікуємо її без змін.
По 1-му км. Барського шосе (ліворуч) була інкубаторна станція. У 80-ті, 90-ті роки вона була однією із провідних у області, бо була підприємством-міліонером. Це було в той період, коли керував Волошин Михайло Олександрович (спеціаліст, який розумівся добре у цій справі). Після його виходу на пенсію вже таких доходів не було, але інкубатор працював, його чомусь відписали із території Якушинецької сільської ради до колгоспу у с.Писарівку. Саме у цей період два Гройсмани (батько і син) стають депутатами міської ради. Інкубатор знаходився на кілька сот метрів нижче від їхнього «Гранду» от вони його і примітили, за копійки викупили. Звичайно ж привабливо, адже на околиці міста, поряд із вул.Стельмахазагороджено 4 га добротного чорнозему, озеро для розведення риби. Про таке місце можна тільки комусь подумати чи хотіти, а Гройсмани вже захватили. Спочатку ще кілька років цей інкубатор ніби працював, але потім Гройсмани людей розігнали, не заплативши ні копійки за роботу, тобто знищили підприємство та робочі місця.
Коли ж прибувало керівництво на виробництво то підлеглі повинні були зустріти біля брами, відчинити її та запросити на територію. Для підприємців було принизливо висунутись самому із машини та відчинити ворота. Бували випадки, що робочий не встигав прибігти та відчинити так швидко, як цього вимагала інструкція, тоді Володимр Борисович чи його заступник демонстративно їхали геть, а по телефону нагадували підлеглим та сварили. На території підприємства було створено справжнє рабство. Один працівник, досить інтелігентна людина, не витримав цієї наруги і дуже серйозно захворів (це Олійник Василь Олексійович, він за фахом був зоотехніком, сьогодні з дружиною проживає поза межами Вінниці). Це те, що розповідають люди які із ним працювали. Можливо було б краще зустрітись із його дружиною, навіть не знаю.
Гройсмани ж в цеху, де стояли інкубатори, повирізали їх і здали на металобрухт. Цех по вирощуванню молодняка був обладнаний дорогою апаратурою, яку також повирізали і здали на металобрухт.
Потім почали водити інвесторів: поляків, німців, щоб продати цей інкубатор. Кажуть люди, що не могли зійтись на ціні, бо Гройсмани поставили високу планку.
Так колишній інкубатор-міліонер було перетворено у руїну. Знищено все до тла, як каже про Володимира Борисовича літня жінка, яка колись тут працювала: «Ця людина народилася лише для того, щоб все нищити. При чому у свої молоді роки та своїми руками не створивши ще нічого».
Люди почали дивуватися: що можна охороняти вже на території підприємства, де нема нічого, а лише стіни приміщень? Охорона посилена, цілодобова. Багато задіяно на допомогу і бродячих собак, яким періодично машиною «FOXMART» привозять кістки, які вони ягають по всій території. Частина собак вибігають на дорогу і нападають на перехожих, навіть були випадки, коли покусали, але за це ніхто не несе відповідальність. Відповідь на те, що можна охороняти у порожніх приміщеннях дала жінка: «… а щоб не перехватили такі самі пройдисвіти, які тут уже є…»
Після того, як Володимир Гройсман став мером уже купців сюди водити перестали, а він «намагається всякими шляхами захопити розпайовані землі від 1 по 3 км Барського шосе, бо вони саме прилягають до цього інкубатора.» Посередники від Гройсманів поплили плавом, ходять по домівках до людей, пропонують ніби купити за сміхотворну ціну. Володимир Борисович всякими шляхами хоче по 3 км Барського шосе відписати землі від Якушинецької сільської ради до м.Вінниці. Мотивують все тим, що ніби на потреби громади. А хто ж ще належить до цієї «місцевої громади», крім родини Гройсманів. Нікому не відомо?!?
То розповідають, що ніби землю заберуть і для спеціалістів будуть будувати житло (медикам, освітянам). Кожному зрозуміло, що платня у 600-800 грн не достатня для будівництва. А взяти кредити, та ще й під якусь нерухомість, наприклад закласти свою однокімнатну квартиру. Через рік вже можна залишитись без неї і просто на вулиці, бо коштів не вистачить ні на що. Можливо б дійсно знайшовся б справжній господар і на території цього інкубатору відкрив виробництво та створив нові робочі місця, щоб люди мали роботу. Залишилась на території інкубатора гарна пам’ять про вже покійного господаря Волошина О.М. – яблуневий садок із сорту яблунь «Слава побєдітєль». Люди дивуються, як ще досі Гройсман не вирізав і цей сад як на лікарні ім.Ющенка чи біля хімзаводу.
Дійсно, ця людина народилась лише для того, щоб все нищити…
Світлана Ігорівна Кадр
