Чому «наші гроші» уникають можливості інформаційного співробітництва з «енергоатомом»

 НАЕК «Енергоатом» неодноразово оголошував про відкритість та публічність своєї діяльності, запрошуючи до співробітництва журналістів та громадські організації. І в першу чергу – тих, хто спеціалізується на боротьбі з корупцією.

 НАЕК «Енергоатом» неодноразово оголошував про відкритість та публічність своєї діяльності, запрошуючи до співробітництва журналістів та громадські організації. І в першу чергу – тих, хто спеціалізується на боротьбі з корупцією.

Якщо співпраця з антикорупційними неурядовими громадськими організаціями потроху налагоджується, то журналісти видання «Наші гроші» повністю ігнорують пропоновану їм можливість взаємодії. Чому? Нам не відомо. Адже така взаємодія пропонувалася у найбільш зручний для журналістів спосіб: через соцмережі, телефоном тощо. Причому врахований був і принцип «дедлайну»: на підготовку потрібної інформації ми відводили собі 20-30 хвилин.

Відтак, частка публікацій «НГ» містить відверто неправдиві дані, хоча є й дійсно корисні, за якими відразу проводяться службові розслідування.

Так, у замітці «Атомники заплатять 141 мільйон партнерці екс-голови тендерного комітету «Енергоатому» від 1 серпня видання пише: «…керівником дочірнього підприємства «Фаворит-Плюс», як і самої «Спілки онкоінвалідів», є Лариса Бернадіна. Вона є співвласником ТОВ «Сарненський новобуд» разом з Олександром Руміком. (…) За даними ЗМІ, «Фаворит-Плюс» отримувало підряди «Енергоатому» в часи, коли Румік очолював тендерний комітет держпідприємства».

Проте, зазначимо, що Олександра Руміка звільнили з цієї посади через комерційний зв’язок із «Фаворит-Плюс» та тоді, коли стало про це відомо керівництву компанії. На сьогодні Олександр Румік вже 4-й рік перебуває на пенсії і жодного стосунку до компанії не має.

Нагадаємо, що закон про державні закупівлі чітко вказує, що торги є легітимними, якщо у них взяло участь 2 чи більше компанії (ця умова завше виконується в Енергоатомі) та переможцем має бути компанія із найнижчою запропонованою ціною. Протягом останніх 5 місяців не пролунало жодної скарги, що Енергоатом в той чи інший спосіб усував від участі в конкурсах будь-яку компанію, чия продукція відповідає технічним вимогам. Не було також і нарікань щодо перемог компаній з вищою ціною (окрім випадків, коли продукція частки учасників не відповідає технічним вимогам).

В іншій публікації «Запорізька АЕС купила систему за $5 мільйонів у фірми росіянина, зареєстрованої у італійському селі» від 3 серпня видання пише: «ВП «Запорізька АЕС» за результатами тендеру 10 липня уклала угоду з італійською компанією «Diakont S.R.L.» на закупівлю системи управління машини перевантажувальної вартістю $5,48 млн (близько 64,27 млн. грн.) (…) На тендер також подавали заявки київське ТОВ “Прогрес-XXI”, ISV Steuerungssysteme GmbH (Германія), консорціум «Ядерні технології» (Київ) та «UNITEK Energy AG» (Швейцарія). (…) При цьому заявка швейцарської фірми коштувала 2,80 млн євро (44,72 млн грн.). Однак перевагу було віддано дорожчій у півтора рази заявці італо-російської фірми, хоча єдиним критерієм оцінки була ціна».

Якби «НГ» звернулися по коментар, їм було б надано інформацію про невідповідність технічним вимогам пропозиції від компанії «UNITEK Energy AG» відразу за багатьма пунктами. Наведемо лише частину: комплекс поставки обладнання «UNITEK Energy AG» ТС р.3 не відповідає Технічним вимогам – відсутній «чехол кластера для выполнения работ на ТВС-А с патрубками для термоконтроля»; обладнання перегрузмашини розраховане на землетрус 7 балів за шкалою MSK – 64, що не відповідає п.5.5 Технічних вимог (8 балів) тощо. Журналістам будь-якого видання навряд чи вистачить компетенції диктувати вимоги до обладнання, що купується для виконання постфукусімських заходів (наприклад, піддавати сумніву – яка саме сейсмостійкість має враховуватися при закупівлях).

В атомній енергетиці не може бути «єдиним критерієм ціна», якщо йдеться не про купівлю рушників до вбиральні в учбово-тренувальному центрі, а про обладнання чи устаткування, котре задіяне у технологічному процесі. Будь-яка пропозиція має відповідати в першу чергу технічним вимогам, і вже в другу – обиратися за ціною.

Інша публікація «Як взувають Енергоатом» від 15 липня. Видання пише: «Ось приклад червневих тендерів, на яких ТОВ «Спецодяг Україна» вторгувало 19,63 млн грн., продавши «Енергоатому» спецодяг у два-чотири рази дорожче від ринкових цін (ми вибірково перевірили на відповідність ринковим цінам лише кілька з півсотні позицій, весь перелік – тут):

Звісно, спецодяг не є товаром, від якого напряму залежить ядерна безпека. Тільки безпека співробітників. Відтак, журналісти мали б розуміти, що спецодяг на АЕС це не просто халат для прибиральниці. Від якості спецодягу залежить захист атомників від можливого опромінення. Відтак, продукція має бути сертифікована. Під час свого моніторингу цін «НГ» цей факт не врахували: наведені ними ціни взяті не з офіційних джерел дилерів компаній, а з приватних об’яв «сірих» постачальників продукції, які не мають документів, що підтверджують якість виробів та є гарантією виробника. Крім того, їхній моніторинг надає вартість продукції без врахування доставки, зборки в разі потреби, ПДВ та інших показників. А в деяких випадках показуючи цифри вдвічі нижче за ціну, яку платить «Енергоатом», журналісти «забувають» звернути увагу на те, що в специфікації вказано придбання двох одиниць продукції (пари). Приклад: позиція – фільтр 6059 серії ЗМ, де дилер ставить ціну за пару (пропозиція дилера надається в документах і відкрита для перегляду за бажанням).

В деяких випадках НГ пропонують «Енергоатому» купувати продукцію за ціною 2013 року, якої до того ж немає в наявності (протишумові навушники «Вікінг»).

Або фартухи прогумовані з нагрудником. Враження, що автор тексту умисно шукав найсмішнішу ціну, адже необхідні фартухи повинні мати певні вимоги експлуатації в умовах АЕС. Шановне панство, уявіть, який фартух ви можете придбати за 37 гривень? Кухонний? Фартухи, які мають технічні вимоги та сертифікати коштують 120 грн. І це без підкладки і це за умови 100% передоплати, яку заборонено використовувати на держпідприємствах з метою захисту від шахраїв.

І нарешті – беруші. Дійсно, «Наші Гроші» так методично бережуть свої вуха від наших спроб налагодити інформаційну підтримку (вони нам – матеріали для службових розслідувань, ми їм – інформацію про специфіку окремих закупівель, про які вони збираються писати), що цей пункт ми пояснимо для них окремо.

Видання пише, що Енергоатом закупив «беруші протишумові ЗМ 1130» за ціною 14,4 грн, тоді як на ринку ця ціна складає 5,5 грн. Але «Енергоатом» закупив беруші не «ЗМ 1130», а «Білсом», виробництва компанії Ханівелл.

Ще раз наголошуємо, що «Енергоатом» зацікавлений у наданні якомога ширшої інформації для створення реального контролю громадськості за процедурами закупівлі у Компанії. Певні, що такий контроль допоміг би керівництву компанії боротися із оборудками, які важко відстежити самотужки. Але профільне ЗМІ – «Наші гроші» – не лише уникає спілкування чи офлайнової співпраці, але й повністю ігнорує нашу інформацію.

Так, днями виграш на конкурсі української компанії НВО «Імпульс» з низькою ціною в російського постачальника вже вдруге поспіль, маніпулюючи заголовком, було подано як негатив. Незважаючи на те, що «Енергоатом» надав вичерпну – на 18 аркушах – інформацію з приводу історії співробітництва із українською компанією «Імпульс» як НАЕК «Енергоатом», так і болгарських, словацьких та інших АЕС. Тим не менш, з коментаря «Енергоатома» було взято лише ту інформацію, що не суперечить редакційному завданню – дискредитувати «Імпульс» як постачальника «Енергоатома» та особисто керівника «Енергоатома».

Тішить, що журналісти вже не називають відоме європейським атомникам підприємство «Імпульс» офшоркою. Проте, звертаємо увагу, що інтернет-видання повністю проігнорувало практично всю надану у спростуванні інформацію, що стосується репутації як оператора АЕС, так і його очільника Юрія Недашковського. Зокрема, докази, що «Імпульс» протягом 15 років брав участь та вигравав конкурси геть за всіх президентів та тво президентів «Енергоатома».

Наполегливість «Наших грошей» у повторному спотворенні інформації про співробітництво НАЕК «Енергоатом» із НВО «Імпульс» дає підстави вважати, що обидві публікації були замовні. Причому замовником таких публікації можуть бути особи, не зацікавлені у політиці зменшення залежності української атомної галузі від російських контрагентів шляхом імпортозаміщення.

Джерело: Енергоатом