Мені набридло жити в прилизаному зовні, але гнилому всередині, місті. Так, Вінниця має безліч фонтанів та величезне різноманіття квітів, а ще більш-менш відремонтовані дороги, які разом створюють ілюзію чистоти та комфорту.
Але якщо заглянути трохи глибше, то ми побачимо каналізаційні системи, які встановлювались ще німцями; спальні райони міста – занедбані та без доріг; і навіть в центрі міста – балкони падають на голови.
Мене ображають «піршества», адресовані дню міста, дню Європи та ін. Адже в той час, коли на сході України йде повномасштабна війна, Вінниччина захлинається болем та слізьми інвалідів бойових дій та вдів, коли пенсіонери голодують, а бідність зашкалює… такі дорого вартісні свята являються нічим іншим як кощунство та моральне вбивство вищеперерахованих категорій.
Мені болем відгукується те свавілля, яке нині відбувається у Вінниці. Наприклад, можуть «приватизувати» дитячу лікарню, бо там приваблива земельна ділянка. Можуть ліквідувати шкільний стадіон, бо там гарне місце з усіма комунікаціями для новобудови.
Мене обурює відношення місцевих чиновників до своєї територіальної громади: її ніхто не чує і не хочуть чути. На думку вінничан місцеві урядовці завжди плювали, її ніколи не брали до уваги, нею маніпулюють.
Мене гнітить той факт, що ще не всі корупціонери висять на шибеницях, що Вінниця стала столицею житлово-комунального мародерства, що правоохороні органи та судівська система працюють лише на захист провладних інтересів.
Мені важко змиритись з тим, що малий та середній бізнес знищується на корні.
Я впевнений, що знаю, як кардинально змінити ситуацію та представити наше місто у новому світлі – без корупції та чиновницького свавілля.
Тому я хочу довести усім вінничанам, що можна бути іншим мером: не політиком, а ефективним господарником.
Я знаю, як посилити громадський контроль за діяльністю влади, як побороти тіньові схеми у житлово-комунальній, медичній та освітянській сферах.
Я знаю, як повернути довіру вінничан до міського голови. Я хочу, щоб до міської ради прийшли люди, які б не купували собі місця за гроші, щоб там були не тільки підприємці, щоб були представлені уся вінницька громада: і журналісти, і директори музеїв і театрів, і працівники ЖКГ, освіти та медицини. Ці люди потім не будуть відробляти вкладені у виборчу кампанію гроші, бо вони ці гроші не вкладатимуть. Це будуть люди, які так само, як і я, хочуть змінити Вінницю.
Я з гордістю заявляю, що мою кандидатуру на посаду Вінницького міського голови висуває, хоч і не скрізь відома, але точно незаплямована, Партія пенсіонерів України.
P.S. Не шукайте нас на бігбордах та телебаченні, Партія пенсіонерів України не утримується олігархами!
