На голову Новини Аве, президент Порошенко! Идущие на смерть проклинают вашу ложь, оффшоры, ...

Аве, президент Порошенко! Идущие на смерть проклинают вашу ложь, оффшоры, ТВ каналы, банки, предприятия, торгующие с врагом, кровавую прибыль, подковерные договорняки с врагом, беспросветную жадность и, увы

177
0

РОШЕНівські шоколадні чоловічки розчищають дорогу зеленим чоловічкам для продовженя здачі Донбасу!!!

Olena Ksantopulos

Это прямое предательство государственных интересов со стороны нашей власти. Целый день думаю о том, что наши войска покидают населенные пункты, отходя на 1 км. вглубь страны. Кому нужен этот отход? Если бы это была пустыня, но там живут люди, власть оставляет их без защиты. Наш отвод войск будет контролировать ОБСЕ. Кто будет контролировать отвод войск террористов? Или уже и так понятно, что пошагово мы отдадим им всю Донецкую и Луганскую области, после чего проведем там выборы? Все это просто ужасно… Вспоминается фраза, которой легионы приветствовали Юлия Цезаря: «Аве, Цезарь! Идущие на смерть приветствуют тебя!» Наш главнокомандующий толкает нацию на смерть. Мы умираем на фронтах – внутреннем и внешнем – от пуль и разрывов снарядов, от недостатка лекарств и ничтожных пенсий, от болезней, отравлений и беспросветности. Аве, президент Порошенко! Идущие на смерть проклинают вашу ложь, ваши оффшоры, ваши ТВ каналы, ваши банки, ваши предприятия, торгующие с врагом, вашу кровавую прибыль, ваши подковерные договорняки с врагом, вашу беспросветную жадность и, увы, вашу невменяемость…

Юрий Касьянов

За последние сутки противник перебросил в район Донецка-Горловки минимум 30 танков, ещё столько же бронированных боевых машин типа БМП и МТЛБ, не менее 3 артиллерийских батарей, несколько армейских комплексов ПВО, также замечено перемещение колонн грузовиков с БК, и поставки топлива железнодорожным транспортом.

Перемещение происходит в темное время суток, но почти демонстративно – большими группами, колоннами, в сопровождении милицейских мигалок местных полицаев. Переброска должна быть замечена, чтобы мы знали – враг готов наступать, если “политическими” методами не добьётся желаемого результата: тестового развода войск на трёх участках фронта, в дальнейшем – оставления позиций, расширение “демилитаризованной зоны” по всей линии разграничения, сворачивание АТО, проведение “законных” выборов с участием коллаборационистов на территории Луганской и Донецкой областей, и, – здравствуй легитимный “русский мир” в Украине…

Чтобы это случилось, Верховная Рада должна принять соответствующие сепарские “законы”, и ещё раз попытаться изнасиловать Конституцию… Риски неудачи на этом поприще велики. Поэтому противник демонстрирует готовность наступать. С хорошими шансами на успех. Демобилизация шестой волны обескровит наши боевые порядки; умирать будут только кадровые военные и патриоты, подписавшие в 2014-м бессрочный контракт. Новая “самая сильная” в Европе армия существует пока только в планах Военного ведомства, нарисованных до 2020 года. Временная относительная передышка, полученная после минских соглашений, бездарно растрачена.

В действительности, соглашения “Минск-1”, и “Минск-2” были выгодны, в первую очередь, Кремлю. Да, поражение под Иловайском было очень чувствительным, как и, ранее, разгром наших войск в приграничной зоне, неудачи на Саур-Могиле, бойня в районе Шахтёрска, и тяжёлые бои под Луганском. В то же время, в конце августа – начале сентября 2014-го Московское руководство прекрасно понимало, что без массированного применения российских регулярных войск малочисленные банды коллаборационистов обречены на скорое поражение. Но широкомасштабная война – это большие потери, а поток гробов в Россию угрожал самой власти Путина. Поэтому надавили на Петра, и подписали “Минск-1”.

К моменту начала битвы за Дебальцево нашей армии уже противостояли не банды, а полурегулярные части сепаратистов, насыщенные российским оружием, и под жёстким контролем кремлёвских “советников”. Но даже они оказались, на поверку, не боеспособны, и если бы не откровенное предательство, приведшее к захвату Логвиново, не бездарность верховного командования, и не участие бурятских танкистов, эта военная авантюра могла закончиться по-другому. У противника отчаянно не хватало сил – для осады Дебальцево мобилизовали даже сепарских милиционеров. В Горловке, Стаханове, Первомайске, Брянке и Алчевске почти не было сепаратистов – можно было фланговыми ударами освободить эти города, и, тем самым, деблокировать окружённую группировку. Но такой приказ никто не отдал…
Теперь против нас воюют целых 2 армейских корпуса, созданных на оккупированных территориях из сепарского “мяса” под командованием российских офицеров. Сотни коллаборантов превратились в тысячи. Количество вражеских танков, бронемашин, артиллерийских систем тоже увеличилось в десятки и сотни раз. Боевая выучка выросла на порядок. Путину больше нет нужды рисковать жизнями российских срочников, и опасаться негативного общественного мнения. Таков неутешительный военный итог т.н. “Минских соглашений”.

Теперь Москва может действовать. Запад устал от нашей войны, и желает восстановления довоенных объемов выгодной торговли с Кремлём. Уровень патриотических настроений в самой Украине упал до уровня сепарской наглости; население отворачивается от войны, не понимая её целей. Военно-политическое руководство демонстрирует беспорядочные флуктуации коры головного мозга. Сильной, организованной, патриотической оппозиции нет. Армии тоже почти нет: в боевых частях, находящихся на самом передке некомплект личного состава достигает немыслимых 80%. А киевские кабаки задыхаются от наплыва золотой молодёжи призывного возраста…

Украина всё больше напоминает Францию образца лета 1940-го года. Накануне подписания второго Компьенского “перемирия”. Было весело… Но правительство Виши, предавшее Францию, просуществовало недолго. И было проклято.

Roma Arwis

Українська армія неохоче, але залишила свої позиції на визначеній ділянці фронту Богданівка-Петрівське в Донецькій області. Солдати кажуть, що мусять виконувати наказ, хоча залишати облаштовані рубежі сумно.
 
Військові не дуже розуміють, чому мусять покидати землю, яку відбивали у ворога метр за метром. Але таквирішили на переговорах, тому відходять на кілометр у тил.
 
Військові кажуть, що нові позиції менш вигідні, ніж ті, що вони займали раніше. З попередніх відкривався кращий огляд території. Що на цій ділянці тепер запанує мир – українські воїни не дуже вірять. І вже чекають на появу ворожих диверсантів. “Там у них є балочка хороша – можуть спокійно заходити. Ще як пройде розмінування місцевості, то у них, можна сказати, карти в руках будуть”, – переконаний військовослужбовець ЗСУ Дмитро Бортнік.
 
Тепер на черзі розведення сторін на третій обумовленій ділянці – в районі Станиці Луганської. Там в останні дні було неспокійно, проте міжнародні спостерігачі налаштовані розпочинати виконання угод уже цього тижня.
 
 

Євген Назаренко

Бійці не вірять, що зусилля з розведення сторін забезпечать стійкий мир. Українська армія неохоче, але залишила свої позиції на визначеній ділянці фронту Богданівка-Петрівське в Донецькій області. Солдати кажуть, що мусять виконувати наказ, хоча залишати облаштовані рубежі сумно, йдеться в сюжеті ТСН.19:30. Військові не дуже розуміють, чому мусять покидати землю, яку відбивали у ворога метр за метром. Але так вирішили на переговорах, тому відходять на кілометр у тил і бійці ЗСУ, і проросійські терористи. Представники спільної місії з контролю за припиненням вогню запевняють, що покинуті позиції пустувати не будуть – тепер на них цілодобову службу нестимуть спостерігачі.

Згідно з останньою Мінською, так званою, рамковою угодою. На ділянці Богданівка-Петрівське українська армія відійшла нині на кілометр. Теж саме стверджують, що зробили і терористи. Як це відбувалось і головне, чи буде від того зиск, дивіться у матеріалі ТСН.

Сьогоднішня спроба є вже четвертою за ліком на цій ділянці. Три попередні закінчувались обстрілом зі сторони бойовиків. Для запуску процесу повинно було минути 7 днів повної тиші. Українці кажуть, що насправді 4 дні тому по них стріляли бойовики, протее місія ОБСЄ закрила на це очі. “Це був обстріл з автоматичного гранатомету. Тут, коли ОБСЄ знаходились, підтвердили, що шось чули, але в офіційному звіті написано, що вони невпевнені, що це було на цій ділянці. Я залишаю це на совісті ОБСЄ”, – каже представник України у спільній місії по контролю та припиненню вогню Борис Кременецький. 

Існували побоювання, що українська армія вийде з самої Богданівки, проте це не так – селище повністю залишається під українським контролем. Проте військові кажуть, що нові позиції менш вигідні, ніж ті, що вони займали раніше. З попередніх відкривався кращий огляд території. Що на цій ділянці тепер запанує мир –українські воїни не дуже вірять. І вже чекають на появу ворожих диверсантів. “Там у них є балочка хороша – можуть спокійно заходити. Ще як пройде розмінування місцевості, то у них, можна сказати, карти в руках будуть”, – переконаний військовослужбовець ЗСУ Дмитро Бортнік.

Тепер на черзі розведення сторін на третій обумовленій ділянці – в районі Станиці Луганської. Там в останні дні було неспокійно, проте міжнародні спостерігачі налаштовані розпочинати виконання угод уже цього тижня.

sveola.blogspot.com

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я