Справа Насірова крім чергового підтвердження усієї гнилості вітчизняної судової системи, викрила ще одну, неочевидну, але дуже неприємну для влади обставину.
Виявилося, що при щоденних камланнях чиновників різних рівнів про готовність боротися з корупцією до переможного кінця, процес цієї боротьби гальмується внаслідок ситуації, за якої – «багато няньок — дитина без носа».
Бюджет Національного антикорупційного бюро у 2016 році – 495 мільйонів, у 2017 році – 773,5 мільйонів гривень.
На утримання Генпрокуратури у 2016 році було виділено 3,31 мільярди гривень, у 2017 році передбачено – 5 мільярдів.
Крім того є ще бюджет Національного агентства з питань запобігання корупції, який у 2017 році складає 162 мільйони гривень.
Так ось, при усіх цих бюджетах НАБУ повернуло до державної скарбниці у 2016 році близько 100 мільйонів гривень.
Звісно, професіональні «антикорупціонери» власну присутність у кріслах і отримання багатотисячних зарплат намагаються виправдати. Керівництво НАБУ, наприклад, виправдовувалося, що у минулому році не допустило розкрадання 500 мільйонів гривень (дивно співпало з бюджетом установи). Перевірити це неможливо, адже НАБУ є і залишається абсолютно автономною і непідконтрольною структурою перед ГПУ та державними аудиторськими структурами.
Крім того, за підсумками 2016 року Бюро навело перелік найбільш резонансних справ: затримання одеського судді-стрілка Олексія Бурана, «газова справа» Олександра Онищенка, «чорна бухгалтерія» Партії регіонів, затримані на хабарах співробітники Генеральної прокуратури.
Також детективи разом з прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розслідують понад 280 кримінальних справ, понад 45 початих у 2016 році справ передані до суду і винесено близько 10 вироків.
45 справ на рік – показник дещо сумнівний…
Справа Олексія Бурана застрягла у миколаївських судах. «Газова справа» до затримання основного фігуранта не призвела. «Чорна бухгалтерія», до якої був причетний радник Януковича Пол Манафорт, негайно після перемоги Дональда Трампа була оголошена «фальшивкою» (не чіпати ж таку значну фігуру?), а обмін затриманнями співробітників ГПУ та НАБУ швидше переконав громадян у тому, що між відомствами існує жорстка конкуренція за клієнтів, аніж у тому, що дійсно було попереджено корупційні дії.
Результат, м’яко кажучи, не дуже вражає.
ГПУ, вустами свого керівника Юрія Луценко, рапортує, що у 2016 році вона повернула до бюджету 10 мільярдів гривень. Що перевірити абсолютно неможливо, оскільки подібними перевірками саме ГПУ і має займатися. Та й кругла цифра наводить на думки про дуже приблизний характер розрахунків.
Затриманих чиновників рангу вищих за голову РДА та керівників департаментів на рахунку ГПУ немає. Жодного міністра та голови ОДА, хоча у тій же РФ за рік посадили у СІЗО 3 губернаторів і 1 міністра.
Результати при багатомільярдному бюджеті, знову ж, сумнівні.
