Рік після Революції Гідності був надскладним для українського народу. Криваві події не зупинились Майданом, і справжні патріоти продовжують гинути, тепер – на Сході України. В кожному куточку країни пам’ятають майже погодинно все, що відбувалось на київському Майдані у вирішальні дні.
18 лютого громадські активісти в черговий раз зібрались на Майдані.
— Потрібно щось робити. У Києві дуже багато жертв, — наголошував теперішній голова Вінницької облради Сергій Свитко.
Вирішили перекрити вулицю Соборну. Таким чином привернути увагу до подій у Києві. Розповідали вінничанам, заради чого ті повинні терпіти незручності. Закликали приєднуватись до них.
Ввечері провели спільну молитву та означили план дій на наступний день.
Цього дня вперше побачили одна одну і познайомились Таїса Гайда та Ольга Маліновська. Хоча всі потім запевняли, що Таїса з Ольгою з’явились на вінницькому Майдані в лютому і зразу стали ведучими, "голосами Майдану". Насправді, Маліновська майже щодня приходила на Майдан з 23 листопада. А зустрілась з Гайдою тільки 18 лютого.
19 лютого
Перекриття тільки центральної вулиці не дало бажаних результатів. Тому заблокували рух транспорту на Центральному та Київському мостах. Центр міста став повністю пішохідним. Таким чином громадські активісти спонукали місцеву владу вийти до людей, щоб озвучити свою позицію щодо подій в Україні. Люди чекали, що місцеве керівництво напише звернення до органів центральної влади із засудженням дій силовиків на Майдані та вбивств людей.
Вінничани розуміли, що Вінниця – форпост, звідки не повинен був виїхати на Майдан жоден автобус з "тітушками". Натомість люди везли все необхідне на Майдан: захисне спорядження, продукти, медикаменти. Їхали усілякими можливими способами, тому що автомобільні під’їзди до Києва були перекриті злочинної владою. Навіть потяги зупинялись та перевірялись.
Активісти наполягли на тому, щоб вінницькі карети швидкої допомоги поїхали у Київ. Звідти просили привезти поранених.
– Я можу надати швидкі, тільки якщо будуть відомі прізвища людей, які потребують допомоги, — за словами громадських активістів, сказав на це тодішній мер Вінниці Володимир Гройсман. — Ми маємо знати, до кого на виклик поїдуть ці швидкі.
Списки надали. Але з Києва "швидкі допомоги" привезли у Вінницю не майданівців, а міліціонерів. Про це громадські активісти дізнались зі своїх джерел.
Мітинг тривав протягом цілого дня. Стало відомо, що міліціонерам видали бойову зброю на випадок захоплення будівель правоохоронних органів, як це було у Львові.
Одному з майданівців подзвонили з міліції і попросили заблокувати військову частину на вулиці Некрасова, тому що військовослужбовців мали відправляти на київський Майдан. Цю військову частину громадські активісти розблокували тільки після припинення сутичок на Майдані.
Одночасно була створена мобільна група, яка перевіряла повідомлення про виїзд "тітушок" на Майдан. До цього провокатори постійно надавали "фейкову" інформацію щодо автобусів з "тітушками". Велика кількість найактивніших представників вінницького Майдану через це раз по разу зривалась з місця і їздила в різні кінці Вінниці. Завдяки "бригаді розвідки" вінницькі майданівці точно знали, звідки саме виїжджають антимайданівці і встигали їх перехопити.
Почали формуватись загони Самооборони, якими керував отаман козацького полку Івана Богуна Володимир Воловодюк. Поступово Самооборона перейшла до рук людини, який пізніше отримав від колишнього мера гарну посаду. Тоді ж у Вінниці на базі УНА-УНСО з’явився Правий сектор, який очолював Віктор Чумак. Велика кількість хлопців та чоловіків записувались до лав Самооборони, вони були готові захищати вінницький Майдан та прийти на допомогу київському Майдану.
На площі Театральній з’явилось дуже багато чоловіків майже в однакових куртках та кашкетах. Виявилось, що це працівники ТТУ, які готувались до розблокування дороги. Відбулись сутички, майданівці встояли, а влада пішла на поступки. Вулиці залишились заблокованими.
Перебували на вінницькому Майдані й численні міліціянти. Щоб не провокувати людей, ходили у цивільному. Стежили за порядком та інформували керівництво про перебіг подій, не втручаючись в конфліктні ситуації через недовіру людей до міліції. Виявилось, що вони отримали наказ не бити людей і не розганяти Майдан.
Але події у Києві розхвилювали вінничан. Вони були стурбовані холоднокровним розстрілом людей на київському Майдані. Прийшли до обласного управління міліції почути думку керівництва правоохоронних органів щодо розвитку подій в країні. Радикально налаштовані активісти закликали до штурму управління міліції та застосували димові шашки. Тодішній начальник обласної міліції Олег Школьний вийшов до людей. Варто зазначати, що на цій посаді він на той час працював менше тижня. Пікет під міліцією тривав більше години. Люди вимагали вплинути на підрозділи, які йому підпорядковувались у Києві, та висловити свою позицію керівництву. Після довгих перемовин його в оточенні тисячі людей повели на Майдан. Там вимагали піти у відставку.
– Люди були на межі. Щоб над Школьним не учинили розправи, мені доводилось підказувати, що потрібно говорити людям саме у цей момент: "Обіцяйте, що відкличете з Києва "Беркут", що Ви проти злочинної влади". Інакше невідомо, чим все могло закінчитись, — зізналась згодом ведуча вінницького Майдану Ольга Маліновська. — На щастя, він дав таку обіцянку і в короткий термін її виконав. Потім разом з активістами пішов до ОДА домовитись про те, що обласна влада вийде на Майдан.
Ввечері усі молились, дивились тривожні новини та планували завтрашній день.
20 лютого
Незважаючи на заблокований рух транспорту, вінничани з самого ранку майже повністю заполонили Майдан. У режимі вільного мікрофону виступали партійні та громадські діячі, прості люди, вимагали владу вийти на Майдан та пояснити свою позицію стосовно останніх подій в Україні.
Близько 12-ї на вінницький Майдан прийшов тодішній губернатор Іван Мовчан. Люди не хотіли його слухати, кричали "Ганьба!". Він став закликати припинити масові безлади, попереджав, що в країні може настати анархія. Ведуча майдану Ольга Маліновська наголосила, що люди як можуть зупиняють транспорт з "тітушками", який їде у Київ, а губернатор за рахунок бюджетних коштів відправляє багатомісні автобуси на Антимайдан. Володимир Воловодюк вимагав у губернатора піти у відставку, тому що той підтримує злочинну владу і цим зрадив людей. Сергій Свитко зачитав резолюцію, в якій йшлося, що губернатор має публічно оголосити про вихід з Партії Регіонів. В’ячеслав Березовський, який з дитинства знав Мовчана, у своїй промові згадав про чесність губернатора замолоду та про його ганебну позицію у зрілому віці. Один з активістів Борис Максимчук запропонував обернутися спиною до губернатора тим мітингувальникам, які не довіряють йому. Коли усі присутні розвернулись на 180 градусів, губернатор зіскочив зі сцени, застрибнув у своє авто та на великій швидкості зник з поля зору людей у напрямку СБУ.
Майданівці побігли туди, але Івана Мовчана працівники СБУ не видали. Активісти почали закидати прохідну СБУ камінням, ті зробили попереджувальні постріли. Куля зрикошетила, і поранила одного з активістів в ногу.
– Люди були готові штурмувати СБУ. Я попередив чергового: "Якщо не вийде начальник, буде захоплення. Безпеку йому гарантуємо", — згадував події Володимир Воловодюк. — Водночас ми стримували радикально налаштованих активістів, пропонували одразу вести начальника на Майдан.
За кілька хвилин на сцену вийшли начальники СБУ та міліції зі своїми заступниками, обіцяли людям, що вони не будуть виконувати злочинні накази.
Очевидці стверджували, що цього дня у дворі СБУ спалювали якійсь документи, люди бачили клуби диму.
О 16-й на Майдан у супроводі переодягненого "Гепарду" та працівників ТТУ прибув тодішній міський голова Володимир Гройсман. Його напряму запитали про автомобілі швидкої допомоги. Відповів, що відправив чотири швидких у Київ. Інформацію, що в них повернулись з Києва міліціонери, відмовився підтверджувати. Наголошував на тому, що він всенародно обраний мер. Від прямої відповіді, чи підтримує Януковича, ухилився. Сказав лишень, що кожен може на свій розсуд вирішувати, за кого вінницький мер. Володимир Воловодюк нагадав, що Гройсман виступав проти встановлення пам’ятника Шевченку на Театральній, що незаконно забудував стадіон. Під крики "Ганьба!" Гройсман зійшов зі сцени. По дорозі ледь не виникла сутичка, але численна охорона мера не дозволила людям наблизитись до нього. Натомість "гепардівці" усю дорогу вигукували "Мер з народом!"
За свідченнями громадських активістів, Гройсмана не пустили у міськраду, натовп "підхопив" його та разом із супроводом довів до Музейної площі.
Ввечері відбувся штурм офісу Партії Регіонів. Активісти розбили одне вікно, через нього попали у приміщення. Цікавих документів не зайшли. Винесли усю партійну символіку та демонстративно спалили її перед офісом. МНС-ки, які приїхали на чийсь виклик, не заважали майданівцям та слідкували за безпекою громадян.
Закінчився день на Майдані молитвою, переглядом новин та плануванням наступного дня.
21 лютого
Розблокували Київський міст. Мітинги на Майдані тривали.
Вдень погромили офіс Комуністичної партії. Не знайшли там жодного українського прапора. Партійну символіку, як й "регіоналівську", показово спалили у дворі будівлі.
Мітингували під "Кряжем", який належить Мовчану. Нечисленна група активістів направились до скандальної забудови біля 18-ї школи та обірвала там паркан на знак протесту незаконних дій міської ради.
Ближче до вечора для підрозділу "Беркут", що повернувся з київського Майдану, влаштували коридор ганьби.
Ввечері знову молились та оплакували загиблих на київському Майдані. У прямому ефірі дивились прощання із загиблими під "Плине кача". Тоді українці вперше назвали Героїв, полеглих на Майдані, Небесною Сотнею.
22 лютого
Соборна досі перекрита.
Протягом дня вінницький Майдан заповнений людьми. Всі уважно переглядали новини та обговорювали останні події. Вінничани були у розпачі від кількості загиблих. У них не вкладалось в голові, що злочинна влада переступила межу та відкрито вбивала українців.
Виступи супроводжувались патріотичними промовами та гіркими сльозами. Звістка про те, що Янукович втік, вселяла надію, що жертв більше не буде. Люди вимагали покарати винних та мріяли про світле майбутнє України.
23 лютого
На похорон Героя Небесної Сотні Максима Шимка приходить більше 15 тисяч людей. Труну з тілом Героя несуть від вул. Іванова до площі Театральної. Мітинг з вшанування пам’яті Героя Майдану триває сім годин. Пелюстками від величезної кількості принесених квітів встелили дорогу до кладовища, проводжаючи патріота в останню путь.
Після похорону Максима Шимка люди знову зібрались на Майдані. Не хотіли розходитись, обговорюючи останні новини. Ввечері з новин дізнались про багатотисячний мітинг у Севастополі, на якому місцеві мешканці вирішили більше не платити Києву податки. Вінничани зрозуміли, що Майдан триває і є небезпека війни.
24 лютого
Рух транспорту відновлений.
Люди вийшли на мітинг з анти-Путінськими лозунгами і закликами за суверенну та єдину Україну.
25 лютого
Майдан знову мітингує. Люди вимагають покарати винних у розстрілах. Звучать імена найбільш одіозних політиків та заклики до люстрації. Продовжують обговорювати тему Криму та можливу агресію Росії.
Також говорять про подальшу долю Вінничини, адже її очільник Іван Мовчан зник у невідомому напрямку, а голова облради Сергій Татусяк протягом місяця перебував на лікарняному. Вінницький майдан вирішив, що у владі має стати людина з народу.
Громадські активісти призначали сесію Вінницької облради на 26 лютого. Усім депутатам телефонували особисто: "Якщо не приїдете на сесію, ми вас привеземо силою".
26 лютого
Величезна кількість людей перед будівлею Вінницької ОДА слухала трансляцію сесії облради.
Майданівці висунули кандидатуру Сергія Свитка на голову облради і наполягли, щоб проголосували саме за нього. Адже Сергій Свитко усі три місяці день у день за будь-якої погоди стояв з людьми на Майдані. Більшість обласних депутатів таємним голосуванням обрали головою Вінницької обласної ради Сергія Свитка. Перемога Майдану!
Джерело: vlasno.info
