Понеділок, 09 жовтня 2017 17:06

Як Іспанія зробила крок до відокремлення Каталонії

Каталонський референдум ще до свого офіційного старту поставив своєрідний "світовий рекорд". Мабуть, ніколи до того виборці не починали збиратися на виборчих дільницях з таким солідним запасом часу. Що ж до нього призвело?

 

 
 

Понад 90% голосів на користь незалежності Каталонії – про такий підсумок підрахунку голосів повідомила місцева влада в ніч на понеділок. Референдум не був законним, це визнають навіть прибічники відокремлення автономії, але це не змінює серйозність ситуації.

Офіційний Мадрид в останні дні припустився ледь не всіх можливих помилок, щоби налаштувати людей проти себе. Насилля на вулицях міст регіону та спроби уряду виправдати очевидні порушення – все це мобілізувало навіть тих каталонців, хто був проти відокремлення. На користь сепаратистів грає і те, що уряд у Мадриді – вкрай слабкий, прем’єр не має ані більшості в парламенті, ані народної підтримки.

Барселона обіцяє проголосити незалежність вже найближчими днями.

Ці обіцянки навряд чи будуть виконані так швидко, однак ближчим часом на карті Європи цілком може з’явитися незалежна Каталонія.

"Європейська правда" стежила за розвитком подій у "бунтівному" регіоні на сході Іспанії.

Гра проти закону

Каталонський референдум ще до свого офіційного старту поставив своєрідний "світовий рекорд". Мабуть, ніколи до того виборці не починали збиратися на виборчих дільницях з таким солідним запасом часу.

Голосування офіційно розпочалося о 8:30 у неділю, але більшість дільниць були зайняті виборцями ще... в п’ятницю ввечері!

До місцевих шкіл, де згодом мала відкритися переважна більшість дільниць, потягнулися дорослі та діти з матрацами та пледами, з їжею та напоями. Причиною, звісно ж, не було бажання просто "зайняти чергу", все набагато складніше. У п’ятницю стало відомо, що силовики мають намір опломбувати всі виборчі дільниці Каталонії та зірвати голосування. А закривати будівлю в той час, коли всередині є люди, звісно ж, було б нелогічно.

А для того, щоб у директорів шкіл не виникло проблем через підтримку незаконного "захоплення", за два дні до референдуму їх усіх формально відсторонили від посади. Керівниками всіх шкіл фіктивно "призначили" членів Женералітату, тобто міністрів уряду Каталонії.

Адже Мадрид і без того вважає їх злочинцями, тому ще пару порушень у "послужному списку" нічого не змінювали.

До слова, ідея спрацювала лише частково. Ночівля в школах не стала національною ідеєю, до дня виборів "захопленими" лишилася тільки десята частина шкіл.

Але ця історія добре ілюструє те, як Каталонія готувалася до референдуму.

У Барселоні "грали з правилами, а не за правилами", не приховуючи цього.

За даними соціологів, переважна більшість мешканців регіону визнавали незаконність референдуму. Але поза тим, більше половини виборців заявляли про готовність прийти та віддати свій голос – чи то за незалежність, чи то проти неї.

(Про розподіл сил та про те, що стоїть за ідеєю відокремлення Каталонії, читайте у статті "Розлучення по-каталонськи: чи зможе Мадрид зупинити референдум та розпад Іспанії")

"Беркут" по-каталонськи

"Не всі поліцейські однаково дружні": в неділю в Каталонії ця очевидна теза знайшла ще одне підтвердження.

Каталонська поліція, яка має назву Mossos, має високий рівень автономності. До того ж працюють у ній місцеві, каталонці. Мадрид їм не довіряв, і мав на те всі підстави.

Іспанський уряд заявив, що спрямує до бунтівного регіону поліцейські спецпідрозділи з інших частин країни. Натомість у самій Каталонії рух машин із "чужою" поліцією блокували. Звичною частиною міського пейзажу стали трактори, що приїхали з сіл лише з однією метою – перекрити поліцейським дорогу.

У бунтівний регіон спрямували 75% спецназу країни – каталонці навіть жартували, чи не відправити Mossos в Іспанію, доки там немає своїх поліцейських.

По факту, очікування Мадриду справдилися.

Mossos ігнорував вказівки центру щодо зриву референдуму. Поліцейські отримували розпорядження заблокувати та опломбувати дільниці – а насправді лише приходили, щоби пересвідчитися, що все готове для спокійного голосування.

А от на тих дільницях, куди поїхали "чужі" поліцейські, ситуація виявилася радикально іншою.

Ранок неділі Барселона, Жирона і Таррагона зустріли величезними чергами біля шкіл, вхід до яких був заблокований немісцевими правоохоронцями.

Спецназ кинули на стратегічно важливі дільниці – зокрема, ті, де мали проголосувати керівники автономії. Дільниця голови каталонського уряду Карлеса Пучдемона так і не запрацювала (це, щоправда, не завадило йому прийти на сусідню і віддати свій голос там, хай навіть це суперечило виборчому законодавству).

Ця дільниця у Жироні стала однією з тих, звідки надійшли перші дані про зіткнення виборців та поліцейських та перші повідомлення про поранених.

Тут і далі – фото El Pais

Подекуди входи до дільниць намагалися захистити виборці, але марно.

Показовою стала відеохроніка від кореспондента FT Майкла Стотхарда, який опинився на площі Європи в Барселоні, коли на місцеву дільницю саме прибула поліція.

Вже з перших секунд стало ясно, що поліцейські, які не мали позначок Mossos, були налаштовані серйозно.

Розкидавши натовп на вулиці, вони дісталися входу, який перекрили місцеві. Жести барселонців, які піднятими вгору руками показували, що вони не чинять опору, не зменшили натиск поліцейських. Нічого не змінилося навіть тоді, коли на їхньому шляху опинилися літні люди.

Останнім із серії є відео, на якому вхід до школи від спецназівців захищають неповнолітні.

 

"Вони просто робили свою роботу"

Перші повідомлення про поранених у сутичках з поліцією та перші фото скривавлених людей з’явилися в мережі невдовзі після відкриття дільниць.

За три години Женералітат (регіональний уряд) повідомив про 38 постраждалих. Відповідь іспанської поліції не забарилася – Мадрид повідомив про 11 поранених поліцейських(щоправда, це вже – без фото).

А пообіді інформаційний простір немов прорвало – одне за одним з’являлися повідомлення про величезну кількість постраждалих.

О другій годині дня за місцевим часом Женералітат нарахував понад 300 поранених. Ще за кілька годин їхня кількість перевищила 450 осіб. Після закриття дільниць їх було вже понад 750, на ранок кількість постраждалих знову зросла.

Найдивніше те, що зі зростанням кількості поранених чомусь не з’являлося нових фото- та відеодоказів некоректних дій поліції.

Схоже, що каталізатором такого зростання став публічний заклик каталонської влади.

Женералітат, відкрив гарячу лінію для повідомлень про некоректні дії поліції – і у відповідь отримав масові скарги.

На користь цього припущення свідчить також те, що за офіційними даними з понад 800 поранених, лише двоє мають "серйозні поранення".

Хай там як, в неділю було достатньо приводів для обурення через позицію Мадрида. Попри численні фото людей в крові, попри скарги громадян та повідомлення журналістів, центральний уряд протягом дня кілька разів заявляв: проблем немає, а поліцейські "просто робили свою роботу". Те саме повторив ввечері іспанський прем’єр Маріано Рахой.

Зрештою, іспанська поліція оприлюднила заяву, де порівняла свої дії у Барселоні з діями німецької поліції під час саміту G20 у Гамбурзі. Це порівняння мало б довести, що нинішні дії – звичайна поліцейська практика.

Якщо Мадрид хотів таким чином загострити обурення, йому це вдалося, адже далеко не всі епізоди нападів поліції на людей було можливо виправдати таким порівнянням. Тим більше, напередодні офіс комісара ООН з прав людини попереджав Мадрид: навіть якщо референдум незаконний, його неприпустимо зупиняти силою.

Та й виборці на відео з Барселони були зовсім не схожі на антиглобалістів.

 

Мадрид у пастці

Гарячий перебіг подій на початку дня голосування дозволяв очікувати таку ж саму післявиборчу ніч.

Про реалістичність продовження жорсткого сценарію свідчили і заяви іспанської прокуратури. Звинувативши каталонських поліцейських у невиконанні наказів, у прокуратурі погрожували їм кримінальною відповідальністю.

Однак вже пообіді – попри зростання заявленої кількості постраждалих – протистояння на вулицях спало, а підрахунку голосів вже нічого не заважало.

Підрахунок свідчить: на дільниці, куди часом доводилося прориватися "з боєм", прийшли переважно прибічники незалежності.

За даними Женералітату, в голосуванні взяли участь 2,3 млн осіб, що складає 42,3% виборців. 90% з них віддали голоси на користь незалежності.

До слова, не зрозуміло, наскільки ці дані відповідають дійсності.

Як видно на фото, бюлетені взагалі не мають захисту від підробок; на референдумі було відсутнє незалежне спостереження; а отже, із повним дотриманням стандартів були проблеми.

 

У свою чергу, лідер Каталонії Пучдемон  вже заявив, що підтримка навіть занижена, мовляв, 400 шкіл були заблоковані поліцією. (поліція твердить, що заблокувала менше сотні шкіл). Щоправда, сам Пучдемон проголосував не на своїй дільниці. Отже, часом навіть блокада не була перепоною для голосування.

Та повернемося до того факту, що підрахунок голосів пройшов взагалі без проблем – з жодної дільниці не надходило повідомлень про втручання спецназу.

Ще до завершення голосування іспанські ЗМІ з посиланням на свої джерела почали повідомляти, що "чужий" спецназ отримав вказівку забратися з вулиць Барселони. Можливо, Рахой усвідомив, що повідомлення про кров та насилля на каталонських вулицях б’ють передусім по ньому самому. А можливо, ключовим фактором стала фактична ізоляція, в якій опинився іспанський уряд.

"Картинка" з Барселони викликала критику на адресу уряду як від партнерів в ЄС, так і всередині Іспанії.

І якщо обурення ультралівої Podemos, або партії "Громадяни", було очікуваним, то на підтримку соціалістів у каталонському питанні уряд сподівався до останнього.

Досі опозиційні соціалісти підтримували курс уряду на невизнання каталонського референдуму, і для Рахоя це було головним доказом єдності іспанського суспільства щодо Каталонії. Тепер ця підтримка зникла. "Я хочу чітко висловити нашу глибоку незгоду з діями поліції та нашу готовність вимагати відповідальність за це", – натомість заявив лідер соціалістів Педро Санчес.

Інший доказ того, що Іспанія почала змінювати думку – мітинги на підтримку Каталонії пройшли в неділю в низці іспанських міст, включаючи столицю, і були велелюдними.

Мадрид опинився у пастці – він не мав змоги зробити крок назад, але так само втратив аргументи для наступу на Барселону. Саме через це перша поява Рахоя перед ЗМІ по завершенню голосування не принесла гучних новин – повторивши тезу про незаконність референдуму, він закликав Барселону до діалогу "в рамках закону".

Слова Рахоя у Барселоні зустріли свистом.

Вже за годину речник каталонського уряду оголосив результати попереднього підрахунку голосів. Однак ще до офіційного оприлюднення цих даних у Барселоні, на площі Каталонії, розпочалося святкування, а великий екран спалахував гаслами: "Вітаю, республіко! Вітаю, незалежність!".

"Незалежність відбулася!" – резюмував в офіційному зверненні в ніч на понеділок речник каталонського уряду Жорді Турул.

За крок до незалежності

Нині в Барселоні, без сумніву, усвідомлюють, що референдум був незаконним, але хочуть максимально використати поточну перевагу.

Не відмовляючись від діалогу з Мадридом ("тільки якщо він буде вестися з повагою до думки каталонського народу"), лідер Каталонії Карлес Пучдемон вже анонсував проголошення незалежності в регіональному парламенті

Барселона поспішає і з іншої причини – наразі іспанський уряд слабкий, як ніколи за час протистояння. Рахой очолює уряд меншості, і його ініціативи часто не знаходять підтримки. А критика застосування Мадридом сили – як пряма всередині країни, так і обережна з-за кордону – додатково підірвала його позиції.

То як можна вести надпринципові переговори про цілісність Іспанії і жорстко відстоювати свою позицію, коли тебе ніхто не підтримує?

Зрештою, що зможе запропонувати Мадрид? Збільшення автономії? Збереження 100% усіх податкових надходжень у регіоні? Переговори з цих питань для Барселони втратили актуальність.

Чи не єдиним, на що може погодитися Каталонія, може бути повторний референдум, визнаний Мадридом. Формально це лишає шанс на збереження цілісності Іспанії (адже ще півроку тому сепаратисти мали менше 40% підтримки у регіоні, то чи не повернеться старий рівень підтримки, коли почнуться дискусії про економічні та інші наслідки розділення?).

Але станом на сьогодні і каталонські політики, і суспільство не бачать іншого сценарію, окрім незалежності.

Думку, що популярна в Барселоні, висловив вночі один із найвідоміших каталонців, футбольний тренер Жузеп Гвардіола: "Спочатку вони атакували 700 людей, які просто прийшли на голосування. А потім вони кажуть про мирне співіснування? Всі аргументи втрачають сенс після того, як тебе хапають, кидають на підлогу, а потім ще наступають на тебе ногами".

 

Каталонія нині підійшла так близько до незалежності, як не була ніколи.

Так, нині зарано стверджувати, яким буде фінал історії та коли він настане. Але очевидно, що каталонська проблема стає випробуванням не лише для Мадрида, але й для інших країн Європи.

Прецедент одностороннього проголошення незалежності може вдарити по багатьом. Іспанська Країна Басків, французька Корсика, бельгійська Фландрія – це лише найгарячіші точки на політичній карті Європи, де час від часу виникають розмови про розділення країни.

І якщо Каталонія доведе, що можна проводити референдум, провокувати центральну владу до використання сили і зрештою досягати успіху – це стане серйозним випробуванням для Європи.

Каталонська криза загрожує і Україні.

Звичайно, ми маємо знову і знову підкреслювати, що каталонський сценарій не має нічого спільного ані з незаконним псевдореферендумом та окупацією Криму, ані з агресією проти України на Донбасі.

І йдеться не лише про роль Кремля у подіях в Криму та на Донбасі (що відрізняє Каталонію, яка прагне незалежності сама, а не під впливом, скажімо, сусідньої Франції!) На боці каталонців також той факт, що вони є окремою нацією, яка не має своєї держави. А отже, за статутом ООН, зберігають право на самовизначення. Через це прибічники незалежної Каталонії вважають, що її від’єднання радше подібне до розпаду СРСР.

Але хай там як, події в Іспанії не додають нам аргументів на міжнародній арені, але додають їх росіянам. А ймовірні проблеми в ЄС після розпаду п’ятої економіки Союзу додатково забиратимуть увагу Брюсселя від того, що відбувається на Сході.

Тому нам лишається сподіватися, що каталонська криза буде подолана якнайшвидше. І головне – подолана мирно. Зрештою, те саме потрібно і іспанцям, і каталонцям.

Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

"Європейська правда"

Переглядів 132
Поділитися:

Прокоментувати:

Голосування

Як ви ставитесь до тарифної політики, яку проводить Кабінет Міністрів на чолі з В. Гройсманом?